Охарактеризуйте історичні умови виникнення та суть маржиналізму.

Маржиналізм, відомий під назвою теорій граничної корисності та граничної продуктивності (marginal - граничний), перетворився на самостійну течію буржуазної політекономії у другій половині XIX ст. Виникнення маржиналізму було обумовлене передусім об'єктивними чинниками, а саме: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку, зростанням взаємозалежності і конкурентної боротьби між економічними суб'єктами. Головна функція підприємця була пов'язана з вибором правильного рішення про розмір ресурсів і продаж; рівень ринкових цін. Теорії маржиналізму стали формою відображення первинних економічних потреб і прагнень приватних підприємців. Крім цього, нова течія виконувала й ідеологічну функцію, протиставляючи свої концепції марксизму і виступаючи проти трудової теорії вартості.

Маржиналізм не був абсолютно однорідною течією, у ньому виділяється кілька шкіл - австрійська, кембриджська (англійська), американська та лозаннська. (схема 9.3.). Психологічні мотиви індивідуальної економічної поведінки, споживчий попит, ціна - це питання, які перебували у центрі уваги економістів австрійської школи. Ідеї, співзвучні цій школі, паралельно висунув англійський теоретик С.Джевонс, який увійшов в історію буржуазної економічної думки як один з перших економістів-математиків. Більш складний мотивований аналіз взаємодії ціни, попиту та пропозиції характерний для робіт А.Маршалла, який очолював кембриджську школу маржиналізму. Проблеми ефективності використання факторів виробництва і розподілу вартості продукту між їх власниками стали головними у дослідженнях американської школи маржиналізму, представленої Дж.-Б.Кларком. Засновники маржиналізму не мали єдиної позиції щодо того, яким повинен бути економічний аналіз - причиново-наслідковим чи функціональним. Економісти австрійської школи - перші і єдині з представників мержиналізму - виступали з ідеями встановлення причиново-наслідкових зв'язків між економічними явищами. Теоретики кембриджської і американської шкіл, як і економісти-математики, категорично заперечували цей принцип, розглядаючи тільки функціональні взаємозв'язки об'єктів аналізу, незалежно від того, який з них є причиною, а який - наслідком.

Етап в розвитку економічної думки, що називають інколи «маржинальною революцією», пов'язаний в першу чергу з введенням і систематичним використанням поняття граничної корисності. Звичайно, в зв'язку з цим називають імена К. Менгера, С. Джевонса і Л. Вальраса, що в 70-ті роки XIX ст. не тільки ввели поняття граничної корисності, але і висунули концепцію загальної рівноваги (Вальрас) і сформулювали принцип граничної корисності, що зменшується. Сенс маржиналістської революції і в тому, що поняття граничної корисності і інших граничних величин (граничних витрат, граничної продуктивності, граничної схильності до чого-небудь) дозволило створити новий інструмент аналізу економічної реальності, що використовує математичний аналіз.

Місце динамічних задач класичної теорії, в яких чисто вербально досліджується поведінка економіки на довгих інтервалах часу, зайняли статичні задачі, що допускають математичне формулювання і математичне рішення, але обмежені короткими інтервалами часу. В центрі класичної теорії стояла задача вивчення зростання суспільного багатства, що залежить від темпів нагромадження капіталу (і, завдяки цьому, від зростання прибутку на капітал) і темпів росту населення. В центрі нової теорії, що отримала назву неокласичної, стояла поведінка окремої фірми, що максимізує свій прибуток, і окремого споживача, що максимізує свою корисність від набуття споживчих благ.

В підсумку можна сказати, що почався перегляд предмету економічної теорії. В неокласичному (маржиналістському) підході головним вважається вивчення взаємного зв'язку між даною метою і даними обмеженими засобами, що допускають альтернативні способи використання і що дозволять ставити питання про оптимальне використання цих засобів.

Нову концепцію вдало висловив Джевонс. «Даний певний рівень населення з різноманітними потребами і виробничими можливостями, що володіє певною кількістю землі і інших матеріальних ресурсів; намагається знайти спосіб використання його праці, що буде максимізувати корисність виробленого». Класична теорія економічного розвитку була замінена концепцією загальної рівноваги в статичній економічній структурі