Використання музично-дидактичних посібників та ігор в процесі співу

У процесі навчання співу особливо активно розвиваються основні музичні здібності дитини: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. Цей процес вимагає від дошкільника великої активності та розумового напруження. Він вчиться порівнювати свій спів зі співом інших, прислухатися до виконуваної мелодії на фортепіано, складати різний характер музичних п'єс, оцінювати якість виконання, поступово виробляється стійкість слухової уваги і згодом розвивається ладо - висотний слух, розвиваються творчі нахили, які збагачують особистість у цілому.

За допомогою музично-дидактичних посібників та ігор дошкільнята знайомляться з деякими початковими звуковисотними і ритмічними поняттями, які складаються в ході постійних вправ, що розвивають мелодійний слух, визначають рух мелодії вгору-вниз, порівнюють звуки різної висоти, тривалості. Завдання у формі гри зацікавлюють і легше усвідомлюються дітьми.

При виконанні будь-якої пісні необхідно звернути увагу на виразний, невимушений спів, на дихання, на метро-ритмічну організацію, на правильну передачу динамічних відтінків, які допомагають відчути красу звучання мелодії. Наприклад, для чистого інтонування дуже часто використовують гру «Музичний телефон», яка може допомогти дітям виразно виконувати ту чи іншу пісню.

Для закріплення знайомих пісень можна використовувати гру «Чарівна дзиґа», в якій діти визначають пісню зі вступу, приспіву, які виконуються на фортепіано, по музичній фразі заспіваною всіма або індивідуально, зіграної на дитячих музичних інструментах.

Свої уявлення про ту чи іншу пісню діти передають у малюнках. Зміст їх складають пісні, музичні твори, інструменти, які сподобалися.

Важливу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають розспівування і поспівки. Їх можна проводити навіть як музично-дидактичні ігри. Вони являють собою нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень.

 

Визначте види музично-ритмічних вправ та етюдів.

На заняттях по рухам діти виконують:

1) вправи;

2) ігри;

3) пляски;

4) муз. етюди.

Вправи.

Музично-ритмічні навички засвоюються головним чином у ході розучуванні ігор, танців, хороводів. Але деякі з них вимагають додаткових зусиль, тренувань, вправ. Наприклад, треба навчити дітей, щоб вони точно виконували ритмічний малюнок, акцент.

Педагог, втілюючи завдання в цікаву форму, допомагає дітям подолати його. Деякі вправи допомагають у відтворенні ігрового образу, в ходьбі, бігу, підстрибуванні, а також тренувань у засвоєнні окремих танцювальних елементів.

Вправи – цебагаторазове повторенняодного йтого ж руху. Вправи проводяться на початку музичного заняття, після вхідної ходьби. Вправи бувають:

а) для удосконалювання основних рухів (пов’язаних з бігом, ходою, стрибками);

б) танцювальні (для попереднього розучування рухів до плясок – крок польки, ліхтарики, колупалочка....);

в) образні вправи (для попереднього розучування рухів до ігор – зайчики, мишки, лисенята...)

г) вправи як закінчена композиція (частіше всього виконується з предметами на святкових ранках).

Етюди.

Це імпровізація дітей на задану тему. Етюди бувають групові та індивідуальні. У груповому етюді добре рухаються сором’язливі, малоактивні діти – є прикладнаслідування, але в такому етюді муз. кер. не завжди може простежити за дітьми,чи всі самостійно добирають вправи.

Індивідуальний етюд більш складний, так як вимагає у дитини зосередженості та самостійності у підборі вправ. У такий етюд залучаються діти з приблизно однаковим рівнем музичного та ритмічного розвитку.

Етюди бувають сюжетні та безсюжетні.

Сюжетні – це невелика сюжетна гра, але без попереднього показу окремих рухів. Дітям дають сюжет, музику, а всі рухи для передачі ігрових образів та змісту діти добирають самі.

Безсюжетні – можна використовувати замість вправ. Як правило, складаються з декількох рухів, які підбираються дітьми і уточнюються муз. керівником. Потім діти самі виконують рухи, пов’язуючи з певним характером музики.

Етюд – дуже складний вид роботи, тому використовується тільки з дітьми старшого віку, коли у дітей є певний запас рухів і є навички слухання та навички виражальних рухів.