Вітаміно- та мінералотерапія, фітотерапія.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) є одним з най-важливіших методів реабілітації і поліпшення

Функції суглобів у хворих на остеоартроз.

Лікувальна фізкультура при остеоартрозі

сприяє:

●попередженню або усуненню атрофії періартикуляр-них м’язів;

●попередженню або усуненню нестабільності суглобів;

●зменшенню артралгій, покращенню функції уражених

суглобів;

●гальмуванню подальшого прогресування остеоартрозу;

●зменшенню маси тіла.

Фізіотерапевтичне лікування зменшує

Больовий синдром та прояви синовіїту.

Для досягнення вищевказаних ефектів сьо-годні використовують вплив електромаг-нітних полів високих та надвисоких частот,

Ультразвукову терапію та ультрафонофо-рез протизапальних та інших препаратів,

Короткохвильову діатермію за умови від-сутності синовіїту, мікрохвильову терапію,

Електрофорез, лазерну терапію, бальнео-терапію (радонові, сірководневі, хлорид-нонатрієві, скипидарні, йодобромні ванни),

Гідротерапію (численні водні процедури). ологічне дослідження уточнює локаліза-цію процесу і характер структурно-функ-ціональних змін в ХРС. Виконуються без-контрастна оглядова і функціональна (у по-ложенні максимального згинання і роз-гинання в бічній проекції) рентгенографія.

Порушення рухливості (нестабільність

хребта) в ХРС встановлюється на функціо-нальних спондилограмах у бічній проекції

При максимальному згинанні і розгинанні

В положенні стоячи. У нормі зсув хребців

У горизонтальній площині при максималь-ному згинанні і розгинанні складає близь-ко 2 мм. Зростання цифрових значень змі-щення вказує на нестабільність у ХРС або

На зсув хребця — спондилолістез. Також

До рентгенологічних ознак остеохондрозу

Хребта відносять: зменшення висоти між-хребцевого проміжку, субхондральний

Склероз — порушення конфігурації і по-товщення замикальної пластинки з наяв-ністю ділянок вдавлення — вузлів Шморля,

Крайові кісткові розростання, артроз (між-хребцевих суглобів, унковертебральний,

хребтово-ребровий) (рис. 7.22).

За показаннями виконуються рентге-нографія з контрастуванням субарахно-їдального (мієлографія) (рис. 7.23) або

епідурального (епідурографія) просто-рів хребтового каналу, магнітно-резо-нансна (рис. 7.24 та 7.25) або спіральна

Комп’ютерна томографія.

Лікування. Лікування остеохондрозу

Хребта має бути спрямоване на всі ланки

Патогенезу, проводитися з урахуванням

Локалізації ураження, стадії, форми й етапу

Захворювання, функціонального стану ор-ганізму та окремих його систем. Зазвичай

Такий ефект дає комплексне застосування

Різних засобів (медикаменти, ЛФК, масаж,

Тракція, мануальна терапія і т. д.) залежно

Від показань. План лікувально-реабілітацій-них заходів складається індивідуально для

кожного пацієнта з урахуванням переважа-ючих патологічних синдромів:

Больовий синдром — використовують

Анальгетики, нейролептики і транквіліза-тори, відволікаючі засоби, інфільтраційну

Терапію, діадинамотерапію, УФО, електро-форез анестетиків, іммобілізацію хребта.

Ортопедичні порушення(нестабіль-ність в ХРС, функціональний блок, про-яви стенозу) — іммобілізація та витягнення

Хребта, ЛФК, декомпресивно-стабілізуючі

Оперативні втручання.

Мікроциркуляторні порушення в тка-нинах хребта і на периферії (набряк, іше-мія, гіпоксія) — призначають протинабря-кові, спазмолітичні засоби (нікотинова

Кислота, нікошпан), гангліоблокатори (ган-глерон, пахікарпін та ін.), інфільтраційну

Терапію, ультразвук, сегментарний масаж,

Рефлексотерапію, місцеве тепло.

М’язово-тонічні порушення — прово-дять теплові процедури, масаж, інфільтра-ційну терапію, рекомендуються транквілі-затори і міорелаксанти, ультразвук, реф-лексотерапія, аутогенна релаксація.

Нейродистрофічний синдром(нейростеофіброз) — сегментарно-точковий