Віку пацієнта і особливостей оперативного втручання. В середньому, він складає

Близько 3-4 місяців. Упродовж цього періоду часу більшість пацієнтів

Повертається до звичайного життя.

Важливо відзначити, що після ендопротезування протипоказаними є

Фізіопроцедури в зоні оперативного втручання: електрофорез, магніт, УВЧ,

Прогрівання, грязелікування і т.п. Ці дії ніяким чином не здатні поліпшити

Функціонування штучного суглоба і не повинні використовуватися в будь-які

Терміни після операції.

АРТРОДЕЗ.

Артродез - хірургічна операція, що полягає у фіксації кісток в суглобі та

Призводить до повного знерухомлення даного суглоба (анкілозу). Артодезування

Виконується у випадку, якщо суглоб є вкрай болючим, нестабільним, значно

Деформованим або уражений хронічним інфекційним захворюванням, а також,

Якщо хворому через певні причини неможливо або небажано виконувати

Артропластику або ендопротезування.

Даний вид оперативного лікування суглобів є найбільш старим в

Історичному аспекті і сьогодні накопичений величезний досвід застосування

Артродеза і значна кількість різноманітних методик його виконання. Так, при

Виконанні артродеза використовуються найрізноманітніші види фіксації: пластини

з гвинтами, гвинти, скоби, стержні, шпиці, кісткові ауто- і алотрансплантанти,

Інтрамедулярні стержні, апарати зовнішньої фіксації, гіпсові пов'язки. При

Необхідності можна виконати артродез будь-якого суглоба. Певною перевагою

Даного виду оперативного лікування є те, що саме по себе оперативне втручання

Не вимагає затрати значних економічних та технічних ресурсів, проте,

Найважливішим аспектом успішного застосування артродезування є кваліфікація

Хірурга, який його виконує.

Артродез передбачає збереження або відновлення опороздатності кінцівки в

Ураженому суглобі і значне ослаблення або усунення больового синдрома, проте

При цьому, найчастіше незворотньо, втрачається функція даного суглоба. Тому

Сьогодні даний вид оперативного лікування вважається крайнім і вимушеним

Заходом і показання до його виконання повинні бути максимально

Обгрунтованими та виправданими. При лікуванні остеоартрозу найчастіше

Виконується артродез гомілковостопного, рідше колінного

Остеохондроз. Патогенез, клініка, діагностика, лікування.

За сучасними уявленнями остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічне

Захворювання хребта з первинним ураженням міжхребцевогого диска, з

різноманітними структурно-функціональними порушеннями. Остеохондроз –

Поліетіологічне захворювання, при якому головну роль мають травматичні фактори

Та інволютивні зміни. Етіологія остеохондрозу: інфекційна, аутоімунна,

Травматична теорії; аномалії розвитку хребта та статичні порушення; інволютивна,

М’язева теорія, ендокринна та обмінна теорія, наслідування та ін.

У генезисі остеохондроза хребта визначальним фактором є формування

«хибного кола» дистрофічних та дегенеративних змін на різних рівнях організації

Системи рухових сегментів хребта (РСХ): органному, тканинному, клітинному та

Молекулярному. Спочатку дегенеративні зміни проходять в диску. Диск втрачає

Вологу, ядро його висихає і розпадається на ряд фрагментів. Фіброзне кільце втрачає

Еластичність, стає тоншим, м’яким. У диску з’являються тріщини в самих різних

Напрямках. В ці тріщини проникають фрагменти ядра і вип’ячують зовнішні шари

Фіброзного кільця. Далі процес розповсюджується на тіла суміжних хребців.

Розриви гіалінової пластинки проводять до проникнення частини диску в губчату

Частину хребця –створюються грижі Шморля. В подальшому кісткові поверхні тіл

Хребців стають більш плотними і рентгенологічно виявляється склероз замикаючих

Пластин суміжних хребців. Під впливом постійного подразнення місць прикріплення