Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів

Успішний розвиток будь-якого регіону значною мірою залежить від організаційної системи управління народним господарством, поєднання інтересів держави, суспільства і товаровиробника, рівня розвитку про­цесів інтеграції як всередині регіон}', так і в державі в цілому.

Взаємовідносини між центром і регіонами необхідно регулювати і будувати на принципах взаємовигідності, де інтереси центру та кож­ного з регіонів для держави є однаково суттєвими і важливими. Ос­кільки ці інтереси становлять собою певну протилежність, то про­блема полягає у тому, щоб гармонійно їх поєднати. А це означає, що необхідно уникати можливості егоцентризму, місництва, хаосу, рівною мірою як і прагнення механічно поглинути регіональні інте­реси з боку центру. Нині однією з головних функцій державної влади є ефективне регулювання економіки регіонів.

Взаємодія загальнодержавних і регіональних влад і адміністрацій, яка базується на взаємовигідних міжрегіональних економічних відно­синах, безперечно забезпечить ефективне функціонування регіональ­них економік у системі державної національної економіки.

Саме слово «регіоналізація» відображає різке підвищення ролі регіонів, регіонального фактору в житті країни і економічного зрос­тання.

Процес реформування економіки на ринкових засадах передбачає істотні зміни в системі управління нею з урахуванням потреби у по­глибленні міжрегіональної інтеграції і розширенні масштабів зовні­шньоекономічної діяльності.

Поряд з регіоналізацією необхідні територіально-інтеграційні за­ходи реформування економіки, що сприяють закріпленню її єдності:

х створення механізму як вертикальних, так і горизонтальних взаємодій суб'єктів господарювання і органів правління;

X сприяння розвитку загальноукраїнського територіального по­ ділу праці і єдиного ринкового простору;

#. розроблення заходів запобігання і подолання розпаду міжрегіо­ нальних господарських зв 'язків, економічного і політичного сепара­ тизму.

Ядро багаторегіональної системи — це множинність таких ва­ ріантів розвитку, у здійсннені яких зацікавлені всі регіони, у тому сенсі, що їм не вигідно виділятись із системи, утворюючи коаліції. Ядро, якщо воно існує, складається тільки з оптимальних, за Парето, варіантів.   _t

Економічна рівновага у багаторегіональній системі допускає бага­то модифікацій. Наприклад, якщо кожний регіон знаходить оптималь­не рішення, виходячи з інтересів населення, що там проживає, то при таких умовах загального ринку (цінах обміну, тарифах, податках тощо) поєднання регіональних рішень дає збалансоване рішення для всієї системи регіонів. Природною є економічна рівновага у системі регі­онів, коли для кожного з них сальдо міжрегіонального обліку, що ви­мірюється в цінах рівноваги, дорівнює нулю.

Досліджуючи і аналізуючи інтеграційні явища і процеси, науковці звертають особливу увагу на формування всього економічного про­стору України, ступінь і форми економічного згуртування суміжних регіонів у єдині господарські комплекси, на створення кооперацій­ними регіонами цілісних виробничо-збутових зон, виявлення груп економічних районів за ступенем інтеграції у них відповідних суб'єктів економіки. При цьому розрізняють основні напрями' мас­штаби і потенційну результативність консолідації регіонів у наступні різноцільові господарсько-територіальні утворення:

S комплекси економічних районів для доцільного створення і коо­ перування потужних виробничо-комерційних структур (корпорації, концерни, включаючи транснаціональні і міжтериторіальні), фор­ мування ефективних зональних ринків з виробництва і збуту товарів масового споживання, утворення єдиної інституціональної основи ринку і його інфраструктури, потужної ресурсної, у тому числі фінансової, бази, підвищення рівня державного управління щодо умов регульованого ринку;