Місце і роль Східного економічного регіону в економіці країни

До складу Східного економічного регіону входять Полтавська, Сумська і Харківська області. Площа економічного регіону - 84,0 тис. км² і становить 13,9 % території України, має вигідне економіко-гео-графічне положення, регіон розташований на важливих шляхах спо­лучення розвиненими районами Росії, портами Чорного і Азовсько­го морів, а також з країнами Центральної і Західної Європи, поблизу матеріальних баз Донбасу (див. рис. 11.3.1)

Більшість території регіону знаходиться у лісостеповій зоні, шість районів Сумської області - у Поліській, декілька районів Полтавсь­кої - у степовій зоні.

Лісовий ландшафт на південь від Глухова змінюється лісостепо­вим, а далі на південь від Кременчука і Харкова - степовим.

4/5 усієї площі ґрунтів має природну родючість, Поліська частина регіону - з менш родючими ґрунтами і вимагає відповідного внесен­ня добрив.

У регіоні на 1 січня 2005 р. проживало 5,639 тис. чол. Порівняно з 1991 р. населення в регіоні скоротилося майже на 300 тис. чол. Гус­тота населення становить 70,5 чол/км². Найбільша густота населен­ня в Харківській області - 93,6 чол/км², що пояснюється концентра­цією виробництва і наявністю великої кількості міських поселень. У регіоні налічується 46 міст, 104 селища міського типу, 1081 сільська рада. Найбільші міста Східного регіону - Харків - місто-мільйонер, Суми, Полтава, Кременчук. Особливо вирізняється Харківська міська агломерація з ядром у Харкові, навколо якої зосереджено багато міст і селищ міського типу.

Ш Мінерально-сировинні ресурси. У регіоні вдало поєднуються рівнинна поверхня, сприятливий кліматичний режим, родючі ґрун­ти, значні запаси корисних копалин. У Полтавській і Харківській обл. виявлені багаті залізорудні родовища, серед яких вирізняється Кре­менчуцьке, але важливе значення для регіону і країни мають ресурси

8

паливної галузі.

Земельні ресурси. Сільгоспугіддя займають 15,1 % від сільсько­господарських угідь України. У регіоні переважають чорноземи, цінні і родючі ґрунти. На півночі виділяються мало- і середньогумусні чор­ноземи, які менш родючі, а також підзолисті і болотні ґрунти. Висо­коврожайні чорноземні ґрунти, сприятливі кліматичні умови дають змогу регіону зайняти в Україні важливе місце у виробництві товар­ного зерна, зоїфема пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, соняш­нику; розвивати овочівництво і садівництво, м'ясомолочне і м'ясне тваринництво. Розораність ґрунтів становить 80,4 % від загальної площі сільгоспугідь. Розвиток сільського господарства базується на раціональному використанні великих площ ріллі та природних кор­мових угідь.

Ш Водні ресурси. Серед річок найбільше народногосподарське значення мають Дніпро з Кременчуцьким водосховищем, Дніпрод-зержинське і Червоноармійське водосховища. Решта річок невеликі, маловодні: Ворскла, Сіверський Донець (верхня течія), Десна, Сула, Псьол, Хорол.

Лісові ресурси. Ліси в регіоні займають 10 % території, зокре­ма в Сумській - 15 %, Харківській - 9,4 %, Полтавській - 6,6 %.

Переважають змішані ліси: сосна з дубом та інші листяні породи у поліській частині. Для лісостепу хараіетерні листяні ліси - грабово-дубові та липово-дубові.

Рекреаційні ресурси, У регіоні є сприятливі кліматичні умови, мальовничий ландшафт, достатньо густа мережа річок, мінеральні води, ліси, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які визначають достатній рекреаційний потенціал для організації оздоровлення і відпочинку людей.

Трудовий потенціал. Трудовими ресурсами регіон, в основно­му, забезпечений. У регіоні сформувався ринок праці, який можна оха­рактеризувати як диференційований по областях, за основними тен­денціями розвитку. Зокрема для Полтавської та Сумської областей ха­рактерними ознаками є трудодепресивність та застійність. Для ринків цього типу головним чинником успішного розвитку є стабілізація сільськогосподарського виробництва та пов'язаних з ним переробних виробництв, розвиток соціальної інфраструктури села за допомогою прямих державних інвестицій, забезпечення еквівалентного тбваро-обміну між містом та селом, а також розвиток трудомістких галузей промисловості - легкої і неметаломісткого машинобудування.

Промисловість. У комплексі Східного економічного регіону провідне місце посідає промисловість, ВВІ! якої складає 75 %. За показниками обсягів промислового виробництва вартості основних фондів і чисельності промислово-виробничого персоналу Східний регіон посідає третє місце після Донбасу і Придніпров'я. Регіон спе­ціалізується на машинобудуванні, нафтогазовій, хімічній, харчовій промисловості.

Машинобудування і металообробка є провідними галузями, в них зайнято понад 60 % усього промислово-виробничого персоналу. У Харкові і області зосереджено близько 20 % машинобудування країни.

Східний економічний регіон має високу частку в усіх галузях еко­номіки України. Валова додаткова вартість економічного регіону ста­новить в межах 13 % всієї додаткової вартості України, з неї майже половина виробляється в Харківській обл. Найбільший внесок у ва­лову додаткову вартість України. У регіоні більше половини посівних площ припадає на зернові культури, серед яких найбільше озимої пшениці, ячменю, жита, греч­ки, кукурудзи. Тут вирощується значна частка технічних культур. Цукрові буряки вирощують майже на всій території регіону, а соняш­ник - переважно на півдні та південному сході. У західній частині поширені посіви тютюну та ефіроолійних культур. Картоплю, овочі вирощують майже в усіх господарствах, але найбільше - навколо ве­ликих міст, в південній та західній частині. Розвинені також садів­ництво і ягідництво.

Частка тваринництва в структурі сільськогосподарського вироб­ництва становить 52,7 %. Для регіону важливим напрямом є розвиток паливно-енергетич­ного комплексу. Східний економічний регіон став домінуючим у ви­добутку нафти й газу в Україні. Від перспективи розвитку цієї галузі залежить нормалізація функціонування паливно-енергетичного ком­плексу в усій країні. Імпорт в Україну енергоносіїв є сьогодні «кри­тичним імпортом», тому розв'язання цієї проблеми - це головний на­прямок розвитку всієї економіки держави.

У галузі агропромислового комплексу Україна забезпечує власні потреби в землеобробній техніці у межах 50-60 %. Тому забезпечен­ня потреб реформованих і реорганізованих сільськогосподарських виробничих підрозділів необхідною технікою, обладнанням, а також посівним матеріалом, мінеральними добривами та фінансовими ре­сурсами є першочерговими завданнями. Сільське господарство за­безпечує не тільки продуктами харчування, але є сировинною базою для багатьох інших галузей і тому є актуальним збереження і підви­щення природної родючості землі.

Основними пріоритетами регіону в розвитку господарства, які сприятимуть прискореному відродженню економіки та її ефективно­му функціонуванню, повинні стати такі:

■=> подальша реструктуризація господарського комплексу регіо­ ну у напрямі зміщення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріа­ ломістких та енергомістких сировинно-добувних у високотехно- логічні й науковомісткі обробні й переробні галузі промисловості, аг­ ропромислового комплексу в цілому та виробничої, соціальної і рин­ кової інфраструктури;

■=!> прискорення відродження і введення в дію найважливіших кон­ курентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та сільськогос­ подарського обробного машинобудування, розширення їх номенклату­ ри і асортименту;

^ формування міжгалузевих фінансово-промислових груп з між­ народною участю з метою акумулювання коштів на створення кінце­ вих видів продукції, яка б була конкурентоспроможною як на внут­рішньому, так і на зовнішньому ринках. Це в першу чергу стосуєть­ ся високотехнологічних виробництв у машинобудівній галузі;