Природно-ресурсний потенціал та його структура

В економічній літературі подаються різні визначення термінів «природні ресурси» і «природні умови». Вони обумовлені конкретними цілями досліджень, особливостями їх розташування, поставленою дослідниками метою. За своєю матеріальною сутністю природні ресурси є частиною географічного середовища. Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення рівня життя людей.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Вирізняють такі його складові:

% мінеральні - корисні копалини та мінеральна будівельна сировина (мінеральніресурси — паливні, рудні і нерудні);

%, земельні - типи ґрунтів — рілля, сінокоси, пасовища, ліси, ча гарники, малопродуктивні землі;

%, водні -води світового океану, води суходолу (річки, озера, став ки, водосховища, болота, льодовики, підземні води);

^> лісові - всі види лісів (твердої породи, м 'якої, чагарники) та лісовкриті площі;

. біологічні ресурси -рослинний і тваринний світ;

Щ$, ресурси світового океану, що перебувають у воді у розчинено му стані, на морському дні й під ним, у товщі земної кори;

Цр. рекреаційні -природно-кліматичні, бальнеологічній заповідні;

Щ& кліматичні й космічні - сонячна енергія, енергія вітру, енер гія хвиль, внутрішнє тепло землі, освітленість.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяються на: неви черпні, вичерпні й невідновлювані.

Jif } невичерпних належать сонячна енергія, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, води.

До вичерпних природних ресурсів зараховують ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, прісну воду, лікувальні грязі тощо.

Невідновлювані— це корисні копалини й мінерально-будівельна сиро вина.

Природні умови та ресурси мають істотний вплив на галузеву структуру господарства країни та види вирюбничої діяльності, які певною мірою залежать від природних умов. За ступенем залежності галузі класифікуємо так:

кг вирішальний - ступінь залежності розміщення галузей народного господарства та видів виробів від природних ресурсів. Сюди відносять галузі:

Земельні ресурси. Земля як ресурс природи має багатоцільове призначення. Вона є головним засобом виробництва і предметом праці в сільському господарстві, промисловості, джерелом продовольства тощо.

Класифікація земель здійснюється за ступенем їх придатності щодо різних сфер господарського призначення в народному господарстві. Відповідно до властивостей (якості) та напрямків використання всі земельні ресурси України поділяються на такі цільові категорії:

V землі сільськогосподарського призначення;

• S землі населених пунктів (міст, поселень міського типу, сільсь ких населених пунктів);

• S землі промисловості, транспорту, зв 'язку, енергетики, оборо ни та іншого призначення;

Переважання родючих земель, висока густота населення та особливості розвитку сільського господарства, що склались історично, обумовили високий рівень освоєності земельного фонду. Використання земель дозволяє формувати в Україні 95 % продовольчого обсягу, 2/3 фонду товарів споживання. У ресурсних складових земельні ресурси становлять 40-44 %, у виробничих фондах та оборотних запасах - 20-21 %, у трудових ресурсах - 38-39 %.

Управління земельними ресурсами здійснюється як за територіальною ознакою, так і за функціональною (табл. 8.2). Крім спільної кінцевої мети, їх'об'єднує зміст самих функцій управління (розпорядчі, фіскальні, контрольні тощо).

Галузева структура водокористування така:

+ промисловість - в межах до 55 %;

+ сільське господарство споживає до 18 %;

+ комунальне господарство — 24 %.

Сьогодні наявні ресурси водних басейнів України використовуються нераціонально. На технологічні потреби йде близько половини питної води. Значно більші втрати при її транспортуванні, які становлять до 20 %. Однак зазначимо, що за останні роки визначається позитивна тенденція до збільшення частки оборотного та повторно-послідовного водопостачання у виробничих процесах.

Враховуючи, що кількість джерел водопостачання змінюватиметься незначними обсягами, перспективне водопостачання повинне базуватись на збільшенні повторного водопостачання та значному зниженні втрат в технологічних процесах. Потрібно також врахувати, що найближчим часом передбачається:

■Ф* більш інтенсивне використання морської води;

-ф- зростання оборотного водопостачання;

-ф- зростання обсягів використання підземних вод, зокрема для за безпечення господарсько-питтєвих потреб зайнятих в промисло вості, а також у виробництвах, у яких вода входить до складу хар чової та іншої продукції.

Однією із найбільш складних проблем є водопостачання сільського населення України, рівень забезпечення якого гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким. Нині тільки 25 % сільського населення користується послугами централізованих систем водопостачання. Тільки 6,4 тис. сільських населених пунктів із загальної кількості 28,6 тис, мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з них працює з перебоями і не може забезпечити постачання якісною водою.

Територіальна структура водопостачання в Україні склалася під впливом низки факторів, до яких, в першу чергу, належать:

Ш природно-кліматичні умови, які визначили зони сільськогоспо дарського виробництва;

Лісові ресурси відіграють надзвичайно важливу роль в економічному розвитку держави. У структурі природно-ресурсного потенціалу площа лісів становила 10,8 млн. га, з них вкриті лісом землі -9,4 млн. га із загальним запасом деревини 1,74 млрд. м³, у тому числі 250 млн. м³ стиглих і перестиглих.

За своїми властивостями і цілеспрямованим використанням лісо-фонду ліси поділені на дві групи:

# ліси першої категорії (санітарно-гігієнічного, оздоровчого тр природоохоронного призначення) займають близько 60 %;

% ліси другої категорії (в основному експлуатаційного призна чення) -до 40%лісового фонду

Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки мільйонів років. За способом їх використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні (рис. 8.1.). Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їхнє нерівномірне поширення в надрах землі. Походження і розміщення їх родовищ тісно пов'язане з геологічною будовою території. *

Паливні ресурси України представленні в основному кам'яним і бурим вугіллям. Запаси кам'яного вугілля, насамперед, зосередженні в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинському (2 %) басейнах.

Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд в Україні розташовані в Криворізкому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах), в Кременчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Білозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл.