Регулювання і вдосконалення соціально-трудових відносин

Для регулювання соціально-трудових відносин держава створює систему законодавчої і нормо творчої діяльності. Вона охоплює такі напрямки, як зайнятість, соціальна політика, умови й охорона праці, міграційна і демографічна політика і т.д.

Конституція України відповідно до загальновизнаних принципів і нормами міжнародного права гарантує громадянам право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької й інших, не заборонених законом, видів економічної діяльності:

Положення Конституції мають вищу юридичну чинність, пряму дію і застосовуються на всій території України.

Трудові правовідносини можуть регулюватися актами компетентних органів держави. До них відносяться: міжнародні договори за участю України, закони, укази Президента України, постанови Уряду України, Конституції (статути) суб'єктів України, їхні закони і постанови, накази й інструкції міністерств, комітетів, відомств, накази директорів підприємств, фірм і т.п., рішення органів місцевого самоврядування.

Поряд з Конституцією України, що визначає основні принципи правового регулювання, у країні діє Кодекс законів про працю України 1971 р. (зі змінами від 1 березня 1998 р.).

Кодекс законів про працю України (Кзот України) є зведеним законом і діє на всій території України. Кзот України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи росту продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і підйомові на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст. 1). Поряд із правами на працівника накладаються обов'язки. Серед них: сумлінне виконання трудових обов'язків; дотримання трудової дисципліни; дбайливе відношення до майна підприємства, установи, організації; виконання встановлених норм праці (ст. 139 КЗпроП України). У жодному нормативному акті, у жодному трудовому договорі не може бути знижений рівень тих прав і гарантій, що надаються працівникові згідно КЗпроП (ст. 2, ст. 2¹, ст. 5¹).

Крім того, важливу роль у регулюванні трудових відносин грають наступні закони: Закон України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» (зі змінами і доповненнями від 11 грудня 1998 р.); Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про колективні договори й угоди»; Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про охорону праці».

Названі нормативно-правові акти поширюються на всі трудові правовідносини в межах території України.

На рівні Конституції України і законів здійснюються закріплення, реалізація і захист трудових прав.

Правові акти, видані суб'єктами України, діють у межах їхніх територіальних кордонів.

Правові акти, видані міністерствами, комітетами, відомствами, діють, як правило, у межах відповідної галузі. Однак окремі акти, видавані Міністерством праці і соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України в області трудових правовідносин, поширюються і на працівників інших галузей.

Правові акти, видані органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, фірм і організацій, поширюються на територію самоврядування і відповідно на членів трудового колективу. У якості локальних правових актів виступають:

§ колективний договір - правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні і професійні відносини між роботодавцем і працівниками на підприємстві, в установі, організації (ст. 10 КЗпроП України);

§ трудовий договір (контракт) - угода між працівником і роботодавцем, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу з визначеній спеціальності, кваліфікації або посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективною договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпроП України); нормативні акти - правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, про винагороду але підсумкам роботи за рік, угоди про графіки відпусток і т.д.

Такі локальні нормативні акти обов'язкові для роботодавця, усіх структурних підрозділів, усіх посадових осіб і працівників, вони повинні відповідати вимогам ст. 2, ст. 2, ст. 5.

Усі нормативні акти в області праці не повинні суперечити Конституції України і законам і погіршувати правового положення працівників.

У відповідності зі ст. 8 КЗпроП України загальновизнані норми і принципи міжнародного права мають пріоритет перед відповідними нормами національного законодавства.

Контрольні запитання:

1. Назвіть основну мету проведення соціологічних досліджень.

2. В чому сутність соціологічного дослідження?

3. Які задачі розв’язуються в ході соціологічних досліджень?

4. Назвіть функції соціологічних досліджень.

5. Назвіть етапи проведення соціологічних досліджень.

6. Назвіть основні нормативно-правові акти з регулювання трудових відносин.