Навколо щитовидні, або паращитовидні залози.

У людини 4 навколощитовидні залози і розміщені вони за задній стінці бокових долей щитовидної залози. Кожна паращитовидна залоза має масу 0,1 – 0,15 г. Зовні вони вкриті сполучнотканинною капсулою.

Клітини навколощитовидної залози безперервно продукують гормон, який називається паратгормон. Він регулює обмін кальцію та фосфору в організмі. В організмі дорослої людини близько 1 кг кальцію, 99% цієї кількості входить до складу скелета. В крові концентрація кальцію 10 мг%

Паратгормон діє на нирки, кісткову тканину та кишечник. В нирках він пригнічує зворотнє всмоктування в кров солей фосфору, і вони підсилено виводяться з сечею. При недостачі паратгормону вміст солей фосфору в кровф зростає.

Дія паратгормону на кісткову тканину проявляється у збільшенні остеокластів (клітини, що здатні руйнувати кісткову тканину). Це призводить до збільшення в крові кальцію та фосфору.

В кишечнику паратгормон стимулює всмоктування кальцію в кров. При нестачі кальцію в крові підсилюється виділення паратгормона, який сприяє всмоктування кальцію із кишечника та виходу його з кісткової тканини. Кісткова тканина при цьому руйнується. Одночасно з виходом кальцію відбувається вихід і фосфору. Але паратгормон, діючи на нирки, зменшує його зворотнє всмоктування, і фосфор підсилено виводиться з сечею.

Дисить недавно був виділений гормон тирекальцитонін. Він сприяє переходу кальцію із крові в кісткову тканину.

При гіперфункції навколощитовидних залоз розвивається хвороба Реклінгаузена. Вона проявляється в розсмоктуванні кісткової тканини, яка стає м’якою, деформується та викривлюється. При цьому в крові різко збільшується кількість кальцію. А в результаті підсиленого виділення з сечею фосфору та солей кальцію можуть утворюватись ниркові камені.

Гіпофункція навколощитовидних залоз проявляється у зменшенні кількості кальцію в крові, що є причиною збудливості нервової системи.

Вікові особливості навколощитовидних залоз. Навколо щитовидні залози з’являються на 6 тижні внутрішньоутробного розвитку. Вважають що саме на цій стадії вони починають проявляти свою функціональну активність, тобто продукувати паратгормон. Після народження відбувається дозрівання навколощитовидних залоз. Найбільша функціональна активність їх відмічається в віці 4 – 7 років.

Наднирники

Наднирники це парні залози, які розміщені на верхніх полюсах нирок. Їх маса 5 – 7 г. Вони складаються із коркової та мозкової речовини. Корковий шар наднирників складається з трьох зон: клубочкової, пучкової та сітчастої.

Гормони, що продукуються корою наднирників відносяться до стероїдів. З кори каднирників виділено близько 40 стероїдних сполук, які одержали назву кортекостероїдів. Одні з них є справжніми гормонами, інші це прдуктиїх біосинтезу та обміну. Із усіх виділених сполук біологічна активність виявлена лише у деяких з них: альдостерон, гідрокортизон, кортикостерон, дегідрокортикостерон і дезоксикортизон. З них кортизон, кортикостерон, гідрокортизон та дегідрокортикостерон відносяться до глюкокортикоїдів, а альдостерон, дезоксикортикостерон та дезоксикортизон до мінералокортикоїдів. Справжніми гормонами є три сполуки: альдостерон, кортикостерон та гідрокортизон.

Синтез глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів відбувається в пучковій зоні кори наднирників.

Мінералокортикоїди регулюють мінеральний та водний обміни в організмі. Альдостерон сприяє накопиченню іонів натрію в організмі і виведенню іонів калію. При нестачі альдостерона натрій виводиться із організму і накопичується калій. Це призводить до перерозподілу рідини, що є в організмі. Відомо, що всередині клітини, калію міститься більше, ніж назовні. Тому при збільшенні його концентрації зростає осмотичний тиск всередині клітини, і до них починає надходити вода із міжклітинної рідини. В результаті відбувається згущення крові, зниження кров’яного тиску, дегідрація всіх тканин, що може призвести до дегідраційного шоку. При збільшенні альдостерона відбувається затримка в організмі натрію, який накопичується у міжклітинній рідині, а це призводить до переходу в неї води з клітин, і це призводить до виникнення набряків. Одночасно збільшується кількість плазми та кров’яний тиск.

Глюкокортекоїди впливають на обмін речовин. Під їх впливом збільшується швидкість розщеплення білків та пригнічується їх синтез. Такий вплив на обмін речовин називається катаболічним. Великі дози гормонів цієї групи призводять до зменшення білка в організмі, затримки в рості. М’язевого виснаження, розсмоктування кісткової тканини.

Глюкокортикоїди сприяють синтезе вуглеводів із білка, а також впливають на обмін жирів, сприяючи їх синтезу.

В сітчастій зоні кори наднирників утворюються чоловічі та жіночі статеві гормони: астрогени та естрогени. Причому чоловічі та жіночі статеві гормони виробляються у людей обох статей, але в невеликих кількостях. Фізіологічне значення утворення цих гормонів наднирниками ще не встановлено.

І четвертим типом гормонів кори наднирників є гестагени, до яких відноситься прогестерон. Його значення полягає в тому. Що він сприяє збереженню вагітності.

Мозковий шар наднирників. Хромаффінні клітини розкидані по всьому організму: вони виявлені в складі симпатичної н. системи, селезінці, печінці, в місці розгалудження аорти... Хромафінними клатинами утворений і мозковий шар наднирників. В мітохондріях хромафінних клітин формуються із тирозину два гормони: адреналін та норадреналін. Дія цих гормонів направленна на підтримання гомеостазу. Стресові ситуації викликають збільшення виділення цих гормоні в 1000 разів.

Дія адреналіну та норадреналіну не зовсім однотипна. Агресивні емоції супроводжуються виділенням норадреналіну, а слабкі емоції – адреналіну. Больові імпульси, зниження вмісту цукру в крові викликають виділення адреналіну, а фізична робота, втрата крові призводить до виділення норадреналіну. Адреналін інтенсивніше гальмує гладеньку мускулатуру, ніж норадреналін. На ЦНС адреналін виявляє збуджуючу дію. Він також розслаблює гладеньку мускулатуру шлунково-кишкового тракту, сечового міхура. Бронхіол, сфінктерів органів травної системи, селезінки. А м’яз, який розширює зіницю ока під дією адреналіну, навпаки скорочується. Адреналін також збільшує частоту та глибину дихання, підвищує температуру тіла.

Мозковий шар наднирників рідковтягується в патологічний процес. Явище гіпофункції не виявлено навіть при повному руйнуванні мозкового шару. Так як його відсутність компенсується підсиленим виділенням гормонів хромаффінними клітинами інших органів.

Гіперфункція мозкового шару супроводжується різким підвищенням кров’яного тиску, частоти пульсу, концентрації цукру в крові, появою головних болей.

Гіпофункція кори наднирників викликає різні патологічні зміни в організмі, а видалення кори наднирників – швидку смерть.

Гіперфункція кори характеризується появою ознак іншої статі.

Вікові особливості. Наднирники починають формуватись в ранньому онтогенезі. Зародки кори наднирників вперше з’являються на початку 4 тижня внутрішньоутробного розвитку. У новонародженого маса наднирників близько 7 г. До 6 місяців вона дещо зменшується, після чого знову починає збільшуватись. Темпи розвитку наднирників не одинакові в різні вікові періоди. Особливо різке збільшення наднирників відмічається в 6 – 7 місяців і до 2 – 4 років. Збільшення маси наднирників спостерігається до 30 років. Секреція глюкокортикоїдів починається уже в період внутрішньоутробного розвитку. Гормони мозкового шару наднирників також виявлені ще в періоді. ембріонального розвитку.

Вилочкова (зобна) залоза.

Вилочкова з алоза утворена епітелієм та лімфоцитами, які є одним із видів білих кров’яних тілець. Вона розміщується за грудною кісткою, маса її складає 38 г. Залоза складається з коркової та мозкової речовини і зовні вкрита капсулою. В кірковій речовині міститься велика кількість лімфоцитів, в мозковій речовині їх дуже мало.

На сьогоднішній день нема достовірних даних, які б свідчили про беззаперечну належність вилочкової залози до залоз внутрішньої секреції. Гормон цієї залози в чистому вигляді не виділений. Але спостерігаючи за функціями організму після видалення зобної залози допускають ймовірність її ендокринної функції.

Вилочкова залоза гальмує функцію щитовидної залози та гальмує статеве дозрівання.

 

Вікові особливості. Вилочкова залоза починає формуватись на 6 тижні ембріонального розвитку. Її маса у новонародженого становить 4 – 5 г., в 6 – 10 років – 26 г, в 15 – 16 років – 37 – 38г, в 20 – 25 років – 18 – 20 г, 40 років – 15 г, в 75 років – 4 г. Прослідкувавши тенденцію зменшення маси залози можна прийти до висновку, що функція її з віком згасає. В старечому віці зобна залоза перетворюється на сполучнотканинний тяж.

Епіфіз.

Епіфіз, або шишковидна залоза розміщена між передніми горбами чотиригорбкового тіла. Зовні залоза вкрита сполучнотканинною капсулою. Маса епіфізу – 100 – 200 мг. З епіфізу виділено активну речовину – мелатонін. Він є антагоністом меланоформного гормону гіпофізу, і викликає посвітління шкіри. Він також впливає на функцію статевих залоз, прискорюючи статеве дозрівання. Також встановлено, що епіфіз може гальмувати гонадотропну функцію гіпофізу.

Вікові особливості. Епіфіз уже помітний на 6 – 7 тижні ембріонального розвитку. Його маса при народженні становить 7 мг, а у дорослої людини ми пам’ятаємо 100 – 200 мг. Збільшення розмірів епіфіза і його маси продовжується до 4 – 7 років, після чого починається зваротний процес, процес інволюції.

Незважаючи на інволюцію епіфіза, діяльність окремих його клітин зберігається аж до старечого віку.

Статеві залози

До статевих залоз відносяться: сім’яники у чоловіків та яєчники у жінок.

Чоловічі статеві залози містяться у сім’яниковому мішечку. Вони складаються з сім’яних канальців, у яких утворюються сперматозоїди і інтерстиціальних клітин, що продукують гормони.

Жіночі статеві залози містяться у порожнині малого таза. У яєчниках міститься багато фолікулів, кожний з яких має одну яйцеклітину.

Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами. Основним чоловічим гормоном є тестостерон.

Андрогени стимулюють розвиток статевої системи, ріст статевих органів, впливають на розвиток вторинних статевих ознак. Вони також обумовлюють закриття епіфізарних хрящів і тим самим зупинку росту.

Андрогени також змінюючи активність деяких ферментів, впливають на ріст різних тканин, особливо м’язової. Під впливом андрогенів відбувається синтез білка. Крім цього вони впливають на функцію кровотворення, збільшують кількість еритроцитів в крові, гемоглобіну та зменшують число еозинофілів. Ось саме тому кров чоловіків відрізняється від крові жінок більшим вмістом еритроцитів та гемоглобіну та меншим вмістом числа еозинофілів.

В жіночому організмі також виробляються андрогени (в яєчниках). але кількість їх дуже мала.

В жіночому організмі вони пригнічують менструальну функцію, гальмують овуляцію та лактацію.

Механізм дії андрогенів такий же як і більшості гормонів6 вони виступають генетичними індукторами. Введення тестостерону збільшує інтенсивність синтезу і-РНК та синтезу білків.

У дорослої людини надлишок тестостерону не викликає ніяких симптомів, які б були пов’язані з порушенням діяльності ендокринних залоз. Якщо ж гіперфункція виникає у несформованому організмі, то відмічається раннє статеве дозрівання, швидкий ріст тіла, ранній прояв вторинних статевих ознак.

Набагато частіше зустрічається захворювання, яке пов’язане із зменшенням кількості андрогенів в крові. Симптоми цього захворювання зустрічаються при видалення сім’яників. Якщо це відбувається до настання статевої зрілості, то відбуваються дуже різкі зміни в розвитку організму: припиняється ріст, ріст та розвиток внутрішніх та зовнішніх статевих органів, не з’являються вторинні статеві ознаки, м’язові волокна стають тонкими, гортань залишається маленькою, голос високий, можуть збільшуватись грудні залози...

Якщо гормональна недостатність розвивається в дорослому організмі, то вона не супроводжується дуже різкими змінами. Щоправда відмічається різна ступінь зворотного розвитку статевих органів, зменшується статевий потяг.

Серед естрогенів розрізняють естрадіол, естрон та естріол. Найбільш активний із них естрон і найменш активний естріол.

Естрогени утворюються не тільки в організмі жінки, але і у чоловіків, але у чоловіків їх утворюється набагато менше, ніж у жінок.

Біологічне значення естрогенів полягає в стимуляції розвитку статевого апарату, розвитку вторинних статевих ознак та формування статевого почуття.

Прогестинами називають сполуки, які утворюються головним чином в жовтому тілі яєчників. Крім жовтого тіла вони формуються в плаценті та наднирниках.

До групи прогестинів відноситься прогестерон – гормон, який сприяє збереженню та нормальному розвитку вагітності.

Релаксин також утворюється в жовтому тілі яєчників та плаценті. Він сприяє пом’якшенню лобкового зрощення, що сприяє здійсненню пологового процесу.

Гіперфункція яєчників у дітей викликає раннє статеве дозрівання, а у дорослих підсилення статевого почуття.

Гіпофункція зустрічається дуже рідко. Жінки з гіпофункцією яєчників мають високий зріст. Велику силу, недорозвинені внутрішні та зовнішні статеві органи та загальне ожиріння.

Вікові особливості. Чоловічі та жіночі статеві залози сформувавшись ще у внутрішньоутробному розвитку підлягають повільному морфологічному та функціональному дозріванню. В процесі статевого дозрівання виділяють кілька періодів6 дитячий – до 8 – 10 років, підлітковий – від 9 – 10 років до 12 – 14 років, юнацький – від 13 – 14 до 16 – 18 років, період статевої зрілості – до 50 – 60 років і клімакс – період згасання статевої функції.

Підшлункова залоза

Підшлункова залоза відноситься до залоз зовнішньої та внутрішньої секреції. Ендокринна частина залози представлена окремими групами клітин які називаються острівками Лангенгарса.

В острівках Лангенгарса утворюється три гормони: інсулін, глюкагон та ліпокаін.

Інсулін стимулює синтез глікогену в печінці та м’язах, гальмує його перетворення в цукор та сприяє окисленню цукру в м’язах. Тому після порушення функції острівців Лангенгарса, в крові різко зростає кількість цукру, це явище називається гіперглікемія, і він починає з’являтись в сечі. Наявність цукру в сечі називається глікозурією. Зменшення кількості цукру в крові називається гіпоглікемією.

Глюкагон діє протилежно інсуліну. Він викликає гіперглікемію та зменшує кількість глікогену в печінці.

Ліпокаїн сприяє виходу жирів із печінки та гальмує перетворення вуглеводів в жири.

Вважають, що є кілька шляхів впливу гормонів підшлункової залози на вуглеводний обмін. По-перше інсулін сприяє проникненню глюкози через мембрану клітини та її внутрішньоклітинному накопичуванню, а по-друге він індукує синтез ферментів, які бідуть сприяти синтезу глікогена та окисленню глюкози.

Глюкагон збільшує вміст ферментів, які викликають розщеплення глікогена.

Гіперфункція підшлункової залози зустрічається дуже рідко. Вона проявляється у вигляді гіпоглікемії і пов’язаними з цим явищем порушеннями діяльності ЦНС. Виникає слабкість, інколи судоми та втрата свідомості. Введення глюкози в організм знімає ці явища.

При гіпофункції підшлункової залози виникає цукровий діабет. Хворі скаржаться на постійну спрагу, випиваючи при цьому до 10 л води на добу., у них відмічається постійна слабкість, з’являється задишка. Порушується жировий обмін.

Вікові особливості. Ендокринна частина підшлункової залози починає формуватись на 5 – 6 тижні ембріонального розвитку. До кінці 5 місяця в підшлунковій залозі плода добре сформовані острівці Лангенгарса.

У дітей перших шести місяців життя інсуліну виділяється в два рази більше, ніж у дорослих.

Після сорока років активність ендокринного апарату підшлункової залози падає, і відповідно зменшується кількість інсуліну.

Зменшення секреції інсуліну і одночасне збільшенні в старості кількості глюкагона створює несприятливі умови для обміну вуглеводів. Це може бути причиною розвитку цукрового діабету.