Загальні властивості аналізаторів

  Аналізатори мають ряд характерних загальних властивостей: висока чутливість, адаптація, контрастність, ритмічна активність, відтворення послідовних образів.

Ще Арістотель описав п'ять відчуттів - зір, слух, смак, нюх, дотик. Відповідно до них розрізняють аналізатори - зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, дотиковий. Крім того, виділяють сенсорну систему болю, сприйняття положення тіла і його окремих частин у просторі. Відомі різноманітні сенсорні системи у внутрішніх органах, які сприймають хімічне подразнення, тиск, розтягування.

Робота аналізаторів починається зі сприйняття рецепторами фізичної чи хімічної енергії, які потім трансформуються у нервові імпульси. По чутливих (аферентних) шляхах імпульси проводяться до відповідних сенсорних зон кори головного мозку, де формується специфічне відчуття - зорове, слухове, тактильне тощо.

Для розвитку інтелекту людини, її психічної діяльності потрібна інформація, що надходить із зовнішнього середовища і яку організм отримує завдяки функціонуванню аналізаторів. Внаслідок аналізу сенсорної інформації виникає суб'єктивне відображення об'єктивної реальності. Це дає можливість живому організму пристосуватись до умов середовища.

Інформація, яка надходить із внутрішнього середовища організму, має значення у механізмах фізіологічної регуляції функцій.

Рецептори всіх аналізаторів надзвичайно чутливі до адекватних, тобто специфічних для даного органу чуттів, подразників. Так, у рецепторах зорового аналізатора збудження виникає при дії світлової енергії, яка дорівнює

2,5X10^-14 кДж (2—З кванти світлової енергії), у рецепторах слухового аналізатора —1.6Х10-¹⁵ кДж. Терморецептори сприймають зміни температури в 0,001°С.

Механізм перетворення енергії подразника в нервовий імпульс неодинаковий у різних рецепторах, але завжди він пов'язаний із зміною проникності мембрани і виникненням рецепторного потенціалу (РП). Рецепторний потенціал за своїми характеристиками подібний до місцевих потенціалів нервових волокон, тобто він зберігається протягом всього часу дії подразника не розповсюджуючись. Величина його залежить від сили подразника. Він здатний до сумації. В первинних рецепторах під впливом РП у найближчому вузлі нервового волокна виникає потенціал дії, тому його назвали генераторним потенціалом (ГП). У вторинних рецепторах ГП викликає виділення медіатора, а далі йдуть такі самі процеси, що і в звичайних нервових синапсах.

Збудливість рецепторів вимірюється їхнім порогом. Розрізняють абсолютний поріг, який характеризується мінімальною енергією, здатною викликати збудження, і поріг розрізнення (диференціальний), що характеризується різницею сили двох подразників.

Ритмічна активність. У відповідь на дію подразника рецептори генерують серію ритмічних розрядів — імпульсів. Чим сильніший подразник, тим частіша імпульсація. Таким чином, рецептори інформують центральну нервову систему про силу подразника.

Спонтанна імпульсація. Для деяких рецепторів характерна самостійна активність без нанесення подразників, яка дістала назву спонтанної імпульсації. Вона є також одним з важливих механізмів оцінки сили подразника, оскільки забезпечується зміна імпульсації рецептора в двох напрямках — підвищення і зниження його активності. Безперервна ритмічна активність рецепторів підтримує діяльний стан ретикулярної формації.

Адаптація — пристосування аналізаторів до постійно діючого подразника. В деяких аналізаторах при тривалій дії подразника зникає його відчуття. Такі аналізатори, як нюховий і дотиковий, адаптуються досить швидко. Вестибуло- і пропріорецептори взагалі не здатні до адаптації. Фізіологічні механізми адаптації полягають у зменшенні частоти імпульсів, які надходять у центральну нервову систему від рецепторів.

Контрастність. Це явище полягає в тому, що подразник тієї самої сили викликає різні відчуття при зміні умов його сприймання. Наприклад, навіть слабкий звук відчувається значно сильніше на фоні повної тиші. В основі явища контрасту лежать процеси одночасної і послідовної індукції.

Слідові процеси в аналізаторах. Для всіх аналізаторів характерним є відтворення послідовних образів. Це проявляється в тому, що відчуття не зникають після припинення дії подразника. При цьому переривчасті подразнення сприймаються як неперервні, виникає цілісне відчуття.

Взаємодія аналізаторів. Вплив різних факторів зовнішнього середовища, як правило, сприймається не одним, а кількома аналізаторами. Тому вони між собою завжди взаємодіють. У результаті цієї взаємодії відчуття стають більш повними, а суб'єктивні образи більш адекватними реальним предметам.