Тема №7. Ціновий механізм ринку досконалої конкуренції.

План

7.1. Закон попиту. Зміни у попиті.

Попит   — кількість товару, яку споживачі хочуть і готові придбати впродовж певного проміжку часу за певними цінами. Попит — це платоспроможна потреба, яка передбачає не лише бажання, а й можливість придбати товар.

Величина попиту на товар залежить від його ціни і виражається функцією Qd= f (Р), це Qd— кількість товару, Р — ціна, D — попит.

Закон попиту — зі зростанням ціни на товар кількість закупівель зменшується. Ілюстрацію закону попиту наведено нарис. 7.1 та табл. 7.1.

Попит — це платоспроможна потре ба, або кількість товару, яку споживачі хочуть і готові придбати за певними цінами

 

Існує кілька пояснень закону попиту: 

1) Закон спадної граничної корисності — що більша кількість товару, який споживає людина, то менша гранична корисність від кожної наступної одиниці. Тому споживач не згодиться платити високу ціну за великий обсяг товару.

Закон попиту — з підвищенням ціни на товар кількість закупівель знижується

2) Ефект доходу — зниження ціни товару начебто збільшує реальний дохід споживача, і на одну й ту саму суму грошей він зможе придбати більшу кількість товару. Наприклад, маючи дохід 300 грн, споживач може купити 150 кг картоплі за ціною 2 грн, а якщо ціна картоплі впаде до 1 грн, то можна буде придбати вже 300 кг.

3) Ефект заміщення — зі зростанням ціни товару споживач схильний до заміни цього товару схожим, але більш дешевим, тому попит на цей товар знижується. Прикладом можуть слугувати апельсини та мандарини.

Економісти розрізняють попит і величину (обсяг) попиту.

Величина (обсяг) попиту — це конкретна кількість товару, яку покупець придбає за цією ціною, тобто це окремо взята точка на кривій D (рис.7.2). Обсяг попиту змінюється лише під впливом ціни (на графіку зображено відрізками від А до В).

Попит виражає загальну залежність купівель від різних рівнів цін, тобто на графіку це криваD. Попит змінюється під впливом нецінових факторів, тобто факторів, не пов'язаних з ціною цього товару (на графіку зміщення кривої D), при цьому ціна товару залишається незмінною (Р). Іншими словами, за однієї і тієї самої ціни попит може бути різним (рис.7.3).

До нецінових факторів належать:

1) Доходи споживачів — що вищі доходи, то вищий попит. Проте це твердження справедливе лише для так званих товарів вищої категорії (побутова техніка,
автомобілі та ін.). Для деяких товарів, які належать до товарів нижчої категорії (вироби з борошна, капуста, картопля) залежність зворотна: що вищі доходи лю­дей, то відносно менше їх купують.

2) Ціни на інші товари:

ü якщо це взаємозамінні товари, то зростання ціни на один з них може призвести до підвищення попиту на інший;

ü якщо це взаємодоповнювальні товари, то зростання ціни на один товар може спричинити зниження попиту на інший.

3) Смаки та переваги споживачів — якщо з'являється мода на певний товар, то попит на нього зростає.

4) Чисельність споживачів — більша кількість покупців сприяє підвищенню попиту.

5) Очікування інфляції— якщо люди прогнозують підвищення цін, вони збільшують поточний попит і утворюють запаси товарів.

6) Клімат і погодні умови — потепління призводить до підвищення попиту на морозиво, легкий одяг і взуття.

Необхідно відзначити, що із закону попиту існує виняток, відомий як парадокс Гіфе- на: зростання цін на товари нижчої категорії, якщо вони становлять значну частку доходу, спричинює не зниження попиту на них, а його зростання. Люди відмовляються від інших купівель, прагнучи забезпечити себе найнеобхіднішим.

 

7.2. Пропозиція товарів. Фактори пропозиції

Пропозиція   — кількість товару, що пропонується виробниками до про­дажу за певними цінами.

Величина пропозиції також залежить від ціни товару і виражається функцією Qs = f (Р), де Qs — кількість товару, Р — ціна, S — пропозиція.

Закон пропозиції — за умов зниження ціни величина пропозиції зменшується. (рис.7.4 і 7.2)

Пропозиція — кількість товару, яку виробники пропонують до продажу на ринку за певними цінами.

 

 

Розрізняють величину пропозиції і пропозицію. Величина пропозиції (обсяг пропозиції) — це конкретна кількість товару, яка пропонується за конкретною ціною, тобто це окремі точки на кривій S. Величина пропозиції змінюється залежно від ціни, внаcлідок чого відбувається рух уздовж кривої S. Рис. 7.5.

Пропозиція змінюється під впливом нецінових факторів, внаслідок чого крива S   зсувається праворуч або ліворуч, але ціна товару залишається фіксованою. Рис. 7.6.  

Рис. 7.5.   Зміни у величині пропозиції Рис. 7.6.   Зміни у пропозиції

Нецінові фактори пропозиції:

ü Ціни на ресурси, потрібні для виробництва певного товару, — що нижчі ціни, то менші витрати підприємства, а отже, на одну й ту саму суму грошей можна виготовити більшу кількість готової продукції.

ü Технології — застарілі технології заважають зростанню випуску товарів, а нові — сприяють.

ü Податки на доходи підприємств — високий рівень податків стримує виробництво, тому що він зменшує прибуток, який міг би бути спрямований на подальший розвиток компанії.

ü Фінансові дотації держави (фінансова допомога) підприємствам стимулюють зростання пропозиції.

ü Очікування інфляції спричинює зниження пропозиції, якщо підприємства вирішать затримати товар для майбутнього перепродажу за вищою ціною.

ü Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію.

Ціни на інші товари:

ü якщо це взаємозамінні товари, тоді зростання ціни на один із них може призвети до зменшення пропозиції іншого, тому що виробники віддадуть перевагу виробництву більш дорогого товару;

ü якщо це взаємодоповнювальні товари, тоді підвищення ціни на один товар може спричинити зростання пропозиції іншого.

 

 

7.3. Формування рівноважної ціни

Занесемо дані табл. 7.1 та 7. 2 у єдину табл.7. 3, на основі чого збудуємо графік на рисунку 7.7.

Таблиця 3. Попит і пропозиція на ринку лимонів

 

У результаті перетину кривих D   і S маємо ціну ринкової рівноваги (рівноважнуціну), за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції. У нашому прикладі вона становить 290 грн.

Звісно, ціна цього товару не може бути завжди рівноважною і доволі часто коли­вається, відхиляючись від даного рівня. Так, за умов ціни вище 290 грн. маємо надли шок продукції — затоварювання, тобто частина продукції залишається нереалізованою. Щоб його позбутися, компанії змушені знижувати ціну, внаслідок цього попит починає зростати, і поступово ціна повертається до рівноважної. Аналогічно, за умов ціни нижче рівноважної, ціни починають автоматично підвищуватися, бо на ринку спостерігається дефіцит товару, внаслідок цього зменшується попит. У результаті ціна знов стає рівноважною.

Зрушення у попиті і пропозиції не відбуваються лише за умов зміни в цінах. Під впливом різних умов змінюватися може і попит, і пропозиція, а також попит і пропозиція разом. Внаслідок цих змін відбува­ються коливання в цінах. Отже, рівноважна ціна зрівнює попит і пропозицію і таким чином узгоджує інтереси виробників і споживачів. Виробникам вона надає інформацію про необхідність регулювання обсягу виробництва, споживачам — обсягу купівель. Рівноважна ціна є  

найефективнішим засобом саморегулювання відносин покупців і продавців, тому що виключає будь-яке примушення.

Ціна ринкової рівноваги (рівноважна ціна) — ціна товару, за якої величина попиту на цей товар дорівнює величині його пропозиції

Хоча механізм рівноважної ціни є значною мірою ідеальною моделлю, але діє він не завжди бездоганно. Існують такі його обмеження:

ü рівноважна ціна спрацьовує лише в умовах досконалої конкуренції, а на сучасному етапі досконала конкуренція — явище виняткове;

ü монополії перешкоджають вільному коливанню цін, тому що мають можливість самостійно встановлювати їхній рівень;

ü профспілки прагнуть до підвищення розміру заробітної плати, і це призводить до збільшення виробничих витрат і цін на готову продукцію;

ü держава часто визначає мінімальні і максимальні рівні цін на певні групи товарів: низькі — на товари першої потреби, високі — на рідкісні або шкідливі товари.

Внаслідок дії цих факторів часто ринкові ціни не залежать безпосередньо від попиту і пропозиції, а отже, не можуть вільно коливатися.