Концепції й теорії територіальної організації господарств

- Циклічно-динамічні теорії розвитку і розміщення

Серед теорій розвитку світової економіки і розміщення виробництва провідні позиції займає теорія циклів ("довгих хвиль") Н.Д. Кондратьєва (1892—1938). Він кількісно обґрунтував, розрахував за часом та інтенсивністю, зобразив графічно наявність трьох великих циклів економічної кон'юнктури. Наявність циклів Кондратьєва було підтверджено дослідженнями Й. Шумпетера, В. Мітчела, Г. Менша та ін. "Хвилі" Кондратьєва здебільшого збігаються з фазами розвитку НТР. За оцінками сучасних наукових досліджень, найрозвиненіші центри світового господарства (високорозвинені країни) перебувають на початку п'ятої фази циклів (з початку 70-х років). Головна суть теорії циклів — зміна факторів розвитку і розміщення під впливом НТР. У різних країнах світу з різними стадіями економічного розвитку (для класифікації останніх найбільше значення мають праці Д. Валлерштейна, М. Портери [19] та ін.) цикли Кондратьєва змінюються асинхронно.

- Теорії ресурсних циклів

Суть цих теорій — у дослідженні всіх стадій видобутку природних ресурсів, "їх переробки, використання і знищення відпрацьованої продукції та відходів. Такий підхід дає змогу з'ясувати всі види зв'язків між підприємствами різних галузей, особливості впливу різних факторів розміщення на різних стадіях циклу, комплексні форми організації господарства тощо. Теорію енерговиробничих циклів (ЕВЦ) розробив відомий економіст і географ М.М. Колосовський (1891—1954) [19], ресурсно-експортних циклів — Я.Г. Машбіц, ресурсних циклів добувної промисловості — Б.М. Зімін.

- Концепції територіально-виробничих комплексів (TBK) і економічного районування, міжгалузевих комплексів (МГК)

Теорія TBK (а точніше територіально-господарських комплексів — ТГК) обґрунтовує необхідність і вигідність комплексної територіальної організації господарства. За своєю суттю вона близька до теорії "полюсів зростання (з урахуванням реалій радянської планової економіки). її засновником був М.М. Колосовський [19] (ідея "районних комбінатів" — комплексної організації господарства економічних районів). Розвивалась теорія TBK на основі ідеї ресурсних циклів. М.К. Бандман і новосибірська наукова школа, до якої він належав, поглибили і доповнили цю концепцію для районів піонерного освоєння.

Економічне районування — виокремлення великих територіально-господарських (виробничих) комплексів як одиниць єдиного економічного простору країни стало основною ідеєю планової економіки СРСР.

Концепція міжгалузевих комплексів, яка поширилась в СРСР у 70—80-х роках, ґрунтувалася на протилежному підході — необхідності комплексної організації усіх стадій (у тому числі обслуговуючих галузей) виробництва кінцевої продукції.

Ідеї TBK і МКГ поглиблювалися в дослідженнях багатьох науковців у сфері економічної географії, розвитку і розміщення продуктивних сил.

- Інші підходи щодо дослідження ТОГ (територіальної організації господарства)

З-поміж досліджень з ТОГ і РПС радянською наукою найбільше значення мали праці економетричного характеру — оптимізаційні моделі комплексної організації господарства, особливо в нових районах освоєння — Півночі, Сибіру та ін. Найвідомішими серед таких праць були роботи груп учених Центрального економіко-математичного науково-дослідного інституту (Москва), Сибірського відділення АН СРСР (Новосибірськ) та ін.

Найбільший внесок у розвиток теорії розміщення продуктивних сил, систем розселення населення, економічного районування та інших, крім М.М. Колосовського, зробили російські вчені О.О. Мінц (1929—1973) (економічна оцінка природних ресурсів та впливу ресурсного фактора на розміщення виробництва), А.Є. Пробст (1903—1976) (закономірності, принципи й чинники розміщення), Е.Б. Алаєв (упорядкування теоретичних понять і категорії територіальної організації господарства), М.М. Некрасов (1906—1984) (спроба заснувати радянську "регіональну економіку"), І.М. Маєргойз (1908—1975) (поняття територіальної структури господарства і територіальної організації систем розселення населення), П.Я. Бакланов і Б.Б. Родоман (концепція формування економічного простору) та ін. [19].

В українській науковій школі ТОГ виділяються наукові дослідження К.Т. Воблого (1876—1947) (проблеми РПС Української PCP і комплексної організації господарства економічних районів), М.М. Паламарчука (теорія територіальної організації АПК), О.М. Паламарчука (економетричне моделювання територіальної організації господарства) [19], О.Г. Топчієва (теорія територіальних процесів і територіальної структури просторової організації господарства), О. Шаблія (проблеми оптимізації МГК) [19], Ф.Д. Заставного (теорія економічного районування і РПС) та ін.

- Концепції РБ і ТОГ сучасного періоду

Російська наукова школа

Українська наукова школа

В Україні переважно прикладним аспектам ТОГ присвячені дослідження групи науковців Ради з вивчення продуктивних сил НАН України. Питання регіональної політики і управління досліджує група науковців Інституту регіональних досліджень (м. Львів).

Спробами поєднати науку про РПС і регіональну економіку можна вважати праці Д.М. Стеченка, С.Л. Сонька, В.В. Кулішова, B. Мустафіна, Л.Г. Чернюк. Осмисленню проблем просторової організації суспільства в межах соціально-економічної географії присвячені дослідження О.Г. Топчієва, 0.1. Шаблія, АЛ. Голікова та ін. Поглибленням основних категорій і понять теорії просторової організації господарства займаються групи науковців під керівництвом В.В. Ковалевського, І.М. Коротуна, а також М.П. Бутко, І.О. Горленко, СМ. Злупко, Д.Ф. Крисанов, II. Лукінов, B. Пила, ВЛ. Руденко, Л.Г. Руденко, О.Є.Чмир, МД. Пістун. В.А. Поповкін, Я.Б. Олійник [19] та ін.

Зазначимо, що як російська, так і українська наукові школи досліджень ТОГ поки ще не виробили принципово нових концепцій просторової організації суспільства й економіки. Основною рисою сучасних досліджень є переосмислення чинних позицій теорії ТОГ, систематизація і структуризація накопичених знань та їх упорядкування, спроба розмежувати напрями досліджень між науками, що займаються питаннями просторової організації господарства і суспільства, — наукою про РПС, регіоналістикою, регіональною економікою і соціально-економічною, або суспільною, географією.