Архітектура і образотворче мистецтво, музика.

Архітектура.

В архітектурі Київської Руси оборонного характеру чітко простежуються:

– фортифікаційні споруди (міста-фортеці поблизу річок),

– зруби-городні,

– заборола-бруствери,

– вали висотою 10 – 15 м.

Містобудування. У містах більшу частину забудов складали дерев’яні будівлі. Перші християнські храми (церква Іллі в Києві часів княгині Ольги, храм на місці поховання святих мучеників Бориса і Гліба) були дерев’яними. Але поступово поширюється й муроване будівництво. Християнство взагалі дало унікальний поштовх розвитку архітектури, монументального, образотворчого та декоративного мистецтва. Першим кам’яним християнським храмом в руси була Десятинна церква в Києві (989 – 996 рр.). У 1037 році з’являється Софійський Собор – на місці битви князя Ярослава з печенігами, в якій руси перемогли. Свята Софія Київська не має аналогів у світі. Вона складала матеріальну підвалину майбутньої руської ідеологічної доктрини «Київ – новий Єрусалим». Софія Київська і досі містить у собі багато таємниць, одними з яких є її таємничі саркофаги та чарівне дзеркало з величезного земельного каменя (дорогоцінної яшми), яке «невідомо куди поділося».

Щодо цього храму, повного загадок, сучасна література зазначає, що не можна вважати, що він виник тільки в часи Ярослава – на його місці існував храм і до 1017 року, коли Ярослав посів великокняжий престол. Князь цей храм уже розбудовував. Цей храм має дуже важку долю: його неодноразово грабували як греки, так і своїх ж (у 1169 р. суздальці, у 1203 р. – Рюрик Ростиславович, у 1240 р. – татари). Після татар вона лежала в руїнах аж до Могилянської доби в історії української культури (ХVІІ ст.), але її у ХV ст. все одно двічі грабували кримські татари. Однак і в руїнах виблискувала її невмируща краса.

Реставрація Софії Київської відбувалася кілька разів за часів митрополитів: Петра Могили, Сильвестра Косова, Святополка Четвертинського, Варлаама Ясинського, а також гетьмана Івана Мазепи. Крім того, вже московська церква буде здійснювати реставрації: у 1843 – 53 рр. і в 1882 р здійснить останню перебудову храму.

На зразок Софії Київської були побудовані собори в Новгороді й полоцьку. Князь Ярослав збудував також Золоті ворота – на зразок константинопольських. З початку ХІ ст. велике будівництво розгорнулося і в інших містах Руси. Давньоруські зодчі швидко оволодівали технологіями грецьких майстрів і пристосовували їх до місцевих умов.

З другої половини ХІ ст. починається розбудова монастирів. За часів Ярослава Мудрого, у 1051 році Антонієм з Любича був заснований Печерський монастир. Саме на його території у 1073 – 1078 рр. Святославом Ярославовичем був споруджений головний храм монастиря – церква Успіння Богородиці, стиль якого став взірцем для монастирського будівництва ХІ – ХІІ ст. Він був під час відступу радянських військ з Києва у 1941 році підірваний енкаведистами, а відбудований – уже в незалежній Україні за ініціативою президента Л.Кучми.

І в подальшому князі активно займалися церковним будівництвом. З цього, правда, мало що збереглося, адже Орда знищила всі київські храми, яких на той час нараховувалося 400 (за даними єпископа Тієтмара Мерзебурзького /ХІ ст./). Єпископ Адам Бременський (ХІІ ст.) подавав цифру в 300 храмів, а наш літописець вказує 700. Більшість з них, безумовно, були дерев’яними. Тому від них нічого й не залишилося. Подібна ситуація і з наслідками панування радянської влади в Україні: на 1917 рік у Києві було більше 200 храмів, на початок 50-х рр. їх уже налічувалося тільки 2.

В Київській Руси складаються три головні архітектурних школи:

– київська (приклад: церква Богородиці Пирогові в Києві),

– чернігівська (собор Бориса і Гліба та Успенський собор Євецького монастиря),

– переяславська (споруди постраждали страшенно).