Тип суспільства homo sapiens sapiens встановлювався відразу – це расовий феодалізм. (тож ні про який «первісний комунізм» не може бути й мови).

Це була жорстка модель варнового існування людини у системі Вчення (Roso). Упривілейованими Варнами були:

– нащадки кроманьйонців – ар’ї (група крові 1+) – кшатрії-воїни;

– нащадки грімальдійців – орії (група крові 1-) – брахмани-священики.

Група крові мала велике значення (жерці бачили її колір на аурі й виділяли людей за цим кольором) – вона визначала здібності людини до тієї чи іншої діяльності. Усі інші, ніж вказані, групи крові розподілялись за іншими Варнами й були підлеглими.

Ми не можемо повноцінно вивчати суспільне життя тих часів уже тому, що відомості про таке Вченні спотворені – Авеста практично знищена, Веди індусами переписані й перекручені. Хто це робив? Метиси, представники змішання рас. Їх виявилося багато більше, ніж тих, хто зберігав чистоту форм. Напевне, це було неминучим, але це нічого не міняє. Можливо, щось удасться прояснити із вивченням Слов’янських Вед, але немає ніякої впевненості в тому, що вони теж не були піддані волхвами кардинальній переробці.

Головну ознаку суспільства людей до часів неоліту можна назвати: головним призначенням людини була її функція в системі Вчення. Суспільне життя було жорстко вмонтоване у Вчення. Інакше людина б не вижила – її головним ворогом на планеті був людожер. Перш за все це був неандерталець. Але був і ще хтось, хто продовжив своє існування й після зникнення неандера. Але хто це був, так досі ніхто й не з’ясував. Утім, вчені й не ставили перед собою такого завдання. Вони й неандера розглядають дуже легковажно. На відміну від предків, до речі.

Водночас слід зазначити, що людина вела, так би мовити, не тільки земне існування. Спеціальними засобами (вчилася цьому з дитинства) вона відшуковувала людожера на аурі й нищила йому мозок. Це робив брахман, а кшатрій добивав того по землі. Без Учення таке було б неможливим. Сакральний простір – це ПРОСТІР, а значить, по ньому теж певним чином можна пересуватися. Сьогодні існують ганфайтери, але це – бліде і немічне відображення того, на що був здатний предок і в яких перипетіях йому доводилося брати участь, щоб відстояти своє право на життя на цій планеті.

Виходячи з того, що Світобудова має таку побудову:

                       Світ              –      Антисвіт,

отримуємо:

                   Rosa (Вчення)    –     Дзеркало Вчення (Антисистема).

Першопочаткова Rosa була правильним релігійним Вченням, що відображало всю складну Систему Світобудови. Цьому Вченню слідувала людина й у відповідності до нього будувала своє суспільство. Антисвіт продукує антисистеми – вивернуті навиворіт правильні релігійні системи.

У відповідності з цим, люди, що приймали Вчення (Rosа), підрозділялися в соціумі за такими ознаками:

1) місце у системі Вчення (за расовим походженням, що зберігали Варни);

2) роль у системі його захисту:

 – брахмани – збереження чистоти Вчення та сакрального простру,

– кшатрії – нищення людожерів, оборона від спроб окупації терену.

Підлеглі:

– вайш’ї – господарська діяльність, матеріальна підтримка Вчення та його захисників,

– шудри (раби) – людожерські типи, яких у найжорстокіший спосіб відлучали від канібалізму й використовували на найважчих роботах.

(Якщо це зіставити з тим, що пишуть Б. Поршнев та Б. Дибенко про канібалів (зокрема, Дибенко Б. Цивилизация каннибалов», – М., 1999), то можна сказати, що шудри це були предки всіх сучасних суперанімалів та суггесторів).

3) роль у системі Дзеркала Вчення (розвідники у суспільствах канібалів).

Головним завданням арійської цивілізації, яка мала за ядро Донецький край і степи Причорномор’я, було: експансія, витіснення канібалів з планети, встановлення контролю над теренами Євразії – від океану до океану. Ідея була така: простягти корені Вчення до «останнього моря», йдучи при тому завжди «назустріч Сонцю». Проводити експансію належало по променях Сонячної Сварги й поступово розкладати Сваргу по всій планеті.

Однак, якщо на Північ, Схід, Захід удалося розповсюдити Сваргу й завоювати ці землі, то на Півдні (Палестина, Північна Африка) експансія потерпіла поразку. І Сваргу було зламано, повернувши її у напрямку Ірану й Індії. У результаті контроль над дуже важливим у сакральному й геополітичному відношенні регіоном планети встановити не вдалося. З цього й почався розвал Аріани.

Аріана, хоча й була більш жорсткою, ніж демократична, полісна державність пеласгійської (триполіянської) Аратти, все одно ні в яке порівняння не йшла з тоталітарними рабовласницькими структурами Шумеру й інших держав Стародавнього Сходу. Можна сказати, що в ранній період історії людства рабовласницький устрій, хоч азіатського, хоч європейського типу (античні Греція й Рим), довів свою більшу державно-політичну могутність, ніж устрій хоч полісної Аратти, хоч расово-феодальної Аріани. Наші цивілізації були більш демократичними, і навіть при виняткових військових даних (у тому числі й астральних), виявилися більш слабкими саме державно-політично. Тому від тих часів майже нічого не залишилося, крім дивних городищ Аратти.

Що ж стосується Аріани, яка, можливо, головною причиною свого послідуючого розпаду й мала саме той свій великий напад ар’їв на Аратту, то я стверджую, що всі державні утворення степовиків на наших землях після Аріани – це спроби в той чи інший спосіб відродити Велику Імперію.

Духовна система арійської спільноти вивчена. Її підвалиною вчені називають міфологію. Але міфи чи героїчний епос замінити собою Вчення (правильну релігійну систему) не можуть. А саме релігійне Вчення й було цементуючою силою держави й у часи Аріани, і багато пізніше. Можливо, те первісне Вчення являло собою поєднання Священного Знання (Веди) й Священного Закону (Правъ). Брахмани (нащадки грімальдійців) тримали при собі Веди й захищали їх, а кшатрії (нащадки кроманьйонців) – Право. Ця система в якийсь момент зламалася (расові типи все ж такі були різними, що не могло рано чи пізно не позначитися) й виникли дві системи – Аратта (Оратта) й Аріана. І не виключено – вже відразу розсварені між собою. Цим скористався хтось третій, і почалася тривала кількатисячолітня ворожнеча.

Те, що лінія Великого розламу стародавнього Вчення проходила саме по території України, підтверджує наявність навіть і в часи Середньовіччя чіткої відмінності в релігійних уподобаннях населення, що тут створювало державність: слов’яни цупко тримаються своїх Священних Вед, а руси – Священного Закону («Закон Руський»). Можна припустити, що в стародавні часи то було Єдине Вчення, яке в якийсь момент розклалося. Розсварилися, роз’єдналися й пішли кожен своїм історичних шляхом і прихильники тієї чи іншої його частини. І ось так ця обставина, якій досі вчені не приділяють належної уваги, проявилася в нашій історії.

  

 

 

  

ЛЕКЦІЯ 2