Умови праці та фактори їх формування

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за

Відповідно до рекомендацій МОП, на працездатність людини в процесі виробництва впливають наступні фактори:

• фізичне зусилля;

• нервове напруження;

• робоче положення;

• монотонність роботи;

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;

• забруднення повітря;

• виробничий шум;

• вібрація, обертання, поштовхи;

• освітленість у робочій зоні.

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

 

ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ І ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Вартість робочої сили та її структура

Вартість робочої сили, це розмір фактичних витрат наймача на утримання і відтворення робочої сили.

До складу вартості робочої сили входить:

· безпосередньо заробітна плата;

· натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам;

· витрати роботодавців на соціальне страхування (більше 37 відсотків до нараховуваної заробітної плати).

· витрати на підбір кадрів, професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу;

· витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

· податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Розрахунок потреби підприємства в робочій силі

Обґрунтування чисельності працівників, необхідних для вико­нання планового обсягу робіт, здійснюється на підприємстві на основі планової трудомісткості виробничої програми. Планова трудомісткість виробничої програми визначається множенням прийнятих на підприємстві норм затрат праці на одиницю продукції (робіт) на плановий випуск продукції (робіт).

Планову чисельність працівників визначають діленням трудо­місткості виробничої програми на ефективний фонд робочого часу одного працівника за рік.

Розрізняють такі види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість, яка включає всі затрати праці основних робітників – як відрядників, так і почасовиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва включає всі затрати праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість – це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.

Трудомісткість управління виробництвом включає затрати праці керівників, спеціалістів, службовців.

Повна трудомісткість – це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу/

Інший спосіб визначення трудомісткості виробничої програми – звітну трудомісткість коректують за допомоги коефіцієнтів, які враховують плановані заходи щодо підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Планування продуктивності праці на підприємстві

Планування продуктивності праці відбувається на осно­ві розрахунку впливу факторів на його величину. Для визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці розраховують економію робочої сили.

Загальний вплив чинників на зміни в продуктивності праці на підприємстві визначаються в такому порядку:

1. Розраховується вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді, тобто умовна чисельність, яка б була необхідною для забезпечення планового обсягу виробництва.