Підвищення, пониження, переведення або звільнення працівників

Управління просуванням по службі необхідно для задоволення потреб вищого рівня: професійного росту, успіху, випробування власних сил і т.п. З цією метою на підприємстві здійснюється планування кар'єри та інших форм розвитку і реалізації здібностей працівників.

Мотивація праці

Формування мотивації тру­дової поведінки працівників передбачає поєднання зовнішніх і внут­рішніх спонукальних сил.

Зовнішні спонукальні сили: економічні, соціальні, адміністративні, політичні.

Внутрішніми спону­кальними силами є потреби, інтереси, цінності, ціннісні орієнтації, мотиви.

Потреба – фізіологічна чи психічнанестача чого-небудь для нормального функціо­нування людини. Потреба - особливий стан психіки індивіда, усвідомлена (чи неусвідомлена) ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Особисті потреби людини можна поділити на первинні - матеріальні (фізіоло­гічні), пов’язані з дією природжених інстинктів, і вторинні - духовні і соціальні. Останні – це потребами вищого порядку, вони носять соціально-психологічний характер, є результатом набуття людиною життєвого досвіду тощо.

Матеріальні потреби - це потреби у харчах, одязі, житлі, паливі, підтриманні здоров’я, відпочинку.

Духовні - це потреби людини як особистості, пов’язані з її формуванням і розвитком, до них належать інтелектуальні, творчі та есте­тичні потреби.

Інтелектуальні - це потреби у знаннях, пізна­нні нового. На їх основі формуються творчі потреби. У цьому випадку пізнання робиться не метою, а засобом задоволення потреби у творчості. Естетичні потреби пов’язані зі сприй­няттям прекрасного у природі, у творах мистецтва, у праці.

Соціальні - потреби у спілкуванні, у причетності до тієї чи іншої групи, у стабільності та стійкості існування, незалежності, усвідомленні власної гідності, визнанні та самовираженні.

Для того, щоб потреби спонукали людей до конкретних дій, вони повинні бути усвідомлені. У такому разі потреби набувають форми інтересу до тих чи інших видів діяльності, об’єктів і предметів, які є засобами задоволення потреб. Інтерес є прагненням працівників до задоволення потреб і характеризує можливий за даних умов спосіб їх задоволення.

Мотивація – це процес спонукання кожного працівника та колективу в цілому до активної діяльності задля задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації.

Оскільки потреби викликають у людини прагнення їх задовольнити, то сутність мотивації зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, що забезпечує досягнення цілей організації.

Теорії мотивації праці

Існують два підходи до вивчення теорій мотивації.

Змістовні теорії мотивації

Ці теорії базуються на тому, що мотиви визначаються потребами, тому в їх основі є вивчення потреб людини. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створити умови для їх задоволення таким чином, щоб це відповідало цілям організації.

Теорія мотивації А. Маслоу. В її основу покладено:

· тезу про те, що поведінка людини звичайно спрямовується намаганням задовольнити її найсильнішу на даний момент потребу;

· передбачення, що потреби людини мають ієрархічну структуру, тобто їх можна упорядкувати за критерієм зростання їх важливості для людини;

Потреби людини розділяються первинні і вторинні. Вони складають собою 5-ти ієрархічну піраміду. 1-й, найнижчий рівень складають фізіологічні потреби; 2-й – потреби у безпеці і захищеності; 3-й – соціальні потреби; 4-й – потреби у повазі, 5-й, найвищий рівень, складають потреби у самовираженні.

· припущення, що найсильніша потреба визначає поведінку доти, доки вона не буде задоволена. Якщо існує дві або більше однаково сильних потреб, то домінуючою є потреба нижчого рівня.

Найвища потреба – потреба самовираження і росту людини як особистості – ніколи не може бути задоволена цілком, тому процес мотивації людини через потреби нескінчений.

Керівнику потрібно спостерігати за своїми підлеглими, вчасно з’ясовувати, які активні потреби рухають кожним із них, і приймати рішення щодо їхньої реалізації з метою підвищення ефективності роботи співробітників.