Економічний розвиток і економічна думка східних та західних українських земель у період розпаду феодального господарства

З початку XVII ст. Україна продовжувала переважно знаходитись під окупацією Речі Посполитої, утвореної в 1569 p., що викликало врешті-решт Визвольну війну українського народу проти загарбників 1648 - 1667 рр., під час якої в 1654 р. відбулась знаменита Переяславська рада, котра проголосила про історичне возз’єднання України з Росією і після якої обидва народи боролися проти окупантів спільно. Після Андрусівського перемир’я (1668 р.) Лівобережна Україна з частиною Правобережної увійшла до складу Росії, більша частина Правобережної України залишалася за Польщею.

Значний внесок в розвиток господарювання і економічної думки в Україні внесли погляди і соціально-економічна політика Богдана Михайловича Хмельницького. Історичні обставини життя українського народу, його поневолення, трагедія особистого життя (польський шляхтич спалив його маєток і закатував сина) - все це змусило його, спираючись на підтримку Запорізької Січі, а потім і всього населення України, підняти повстання проти панської Польщі. Перемоги Б. Хмельницького в ряді битв надихнули всі верстви населення, обумовили його всенародну підтримку.

Проте Б. Хмельницький не був проти феодальних відносин як таких, а лише проти великого землеволодіння, здебільшого зосередженого в руках польських магнатів, католицьких монастирів і короля.

В Універсалах Б. Хмельницького значне місце відводилось розвиткові продуктивних сил, аграрним та рентним відносинам, формам власності, формам феодальної ренти. Так, в Універсалі 1648 року він вимагав ліквідації панщини (відробіткової ренти), а в Універсалі 1651 року вимагає її заміни чиншем (оброком), тобто стоїть за перехід до натуральної і навіть грошової ренти. Отже, він бачив переваги цих видів ренти перед панщиною, бо вони робили можливим подальший розвиток продуктивності праці і продуктивних сил. Цьому ж сприяли і його заходи з ліквідації суборенди, тобто посередників між селянами та землевласниками.

Від особистої кріпацької залежності на певний час були звільнені селяни, що утворили новий соціальний прошарок – посполитих військових сил, що підкорялись безпосередньо гетьманській адміністрації. Значно зміцнився і сформувався панівний клас української старшини.

Городяни та ремісники наділялися землею, звільнялися від сплати земельної ренти, для них скасовувались податки, збори та інші повинності, що сприятливо позначилось на розвитку господарської ініціативи цих категорій громадян, призвело до подальшого розквіту ремесел (особливо з виробництва зброї). Уряд охороняв міські ремесла, стояв на сторожі їх церковної організації, створював сприятливі умови для будівництва мануфактур, забезпечення їх робочою силою, сировиною тощо. Це викликало поглиблення поділу праці та ще більше зміцнило товарно-грошові зв’язки. Щодо внутрішньої торгівлі Хмельницький видав Універсали про охорону купецьких прав.

В галузі бюджетно-фінансової політики гетьман приділяв великої уваги перевищуванню доходів над витратами, а грошовий обіг обслуговувався повноцінними (українськими та іноземними, здебільшого польськими) грошима. Основними джерелами доходів були податки на селян і городян (старшина та духовенство звільнялися від їхньої сплати), продаж землі з гетьманського фонду, податки та промисли, гуральні, млини, доходи від митної служби.

Така заохочувальна політика гетьмана фінансово забезпечила потреби визвольної боротьби України проти польської шляхти, в широкому плані зміцнювала засади української державності. Об’єктивно вона була спрямована на захист українських феодалів, сприяла первісному нагромадженню капіталу, зміцненню економічних зв’язків України з іншими державами.

На Лівобережжі провідною галуззю виробництва продовжувало залишатись сільське господарство, домінувала фільваркова (черезсмужжя панських й селянських наділів землі, які оброблялися впідряд) система. Верхівка українського козацтва перетворювалася в привілейований клас, завершився процес складання козацької власності на землю (старшинське землеволодіння). Землеробство - переважно екстенсивне (дво- і трьохпільна системи). У XVIII ст. зростає товаризація сільгоспвиробництва внаслідок розвитку внутрішнього й зовнішнього ринків, розвиток тваринництва викликає необхідність розвитку кормовиробництва, а останнє покладає початки застосуванню вільнонайманої праці.

На відміну від Росії Україна пройшла цеховий розвиток в ремеслі (XVI - XVІІI ст.), підійшовши до мануфактурного (розсіяна і централізована мануфактури), що викликало розвиток міст - центрів торгівлі і ремесел.

Важливою статтею грошових доходів у латифундіях була посесія (заставна оренда). В Запоріжжі, яке поєднувало економічні та військові початки, основними статтями фінансово-грошових надходжень виступили кошові регалії, військова здобич, субсидії (спершу польсько-королівські, згодом царсько-російські), мита за транзит, господарська десятина та медове, торгове (акциз)з крамарів на січовому ринку, дохід від шинків (грошима), податок з сімейних (для одружених козаків), подимне (з не козаків), мостове (за переправу через Дніпро), орендна платня (за крамниці й човни), руга й роковщина (на церкву) та ін. Безгосподарське майно конфісковувалося. Нормальним позичковим процентом вважався в розмірі до 12,5%.

На Правобережжі основними формами землеволодіння були: королівська (державна), магнатська, шляхетська землевласності. Право власності на землю давало господарю і право влади над підданими. В сільгоспвиробництві запроваджувалась багатопільна система, вдосконалювались знаряддя праці, в тваринництві важливе місце відводилось вівчарству.

Внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 рр.) остання як держава припинила своє існування понад аніж на 120 років. Частина її безпосередньої території увійшла до складу Російської, а частина (включаючи західноукраїнські землі) – до складу Австро-Угорської імперії.

 

Питання до теми

1. Що таке мануфактура? Які види вона мала в період розкладу феодалізму? Якими способами і в яких галузях вони утворювались?

2. Які основні причини та економічні наслідки Великих географічних відкриттів для країн Європи та відкритих європейцями земель?

3. Які причини привели до виникнення перших економічних шкіл?

4. У чому полягає різниця між ідеями раннього та пізнього меркантилізму?

5. Якими особливими рисами характеризується первісне нагромадження капіталу в європейських країнах?

 

 

Тема 6. Розвиток ринкового господарства у період становлення національних держав (друга половина XVII ст. – перша половина XIX ст.). Розвиток економічної думки епохи вільної конкуренції (фізіократія; класичний напрям; „історичні школи”; дрібнобуржуазні й соціалістичні течії; марксизм)

Основні питання теми

1. Генезис та еволюція ринкового господарства в Англії (XVII – XIX ст.).

2. Особливості господарювання у Франції періоду розкладу феодалізму й виникнення капіталізму.

3. Становлення та еволюція класичної політичної економії в Англії та Франції.

4. Німеччина на шляху до індустріального суспільства (ХІХ ст.). Відображення особливостей становлення її ринкового господарства представниками історичної школи.

5. Створення К. Марксом і Ф. Енгельсом пролетарської політекономії. Структура та основні проблеми „Капіталу” К. Маркса.

6. Утворення США й особливості становлення ринку в країні. Теорія „гармонії інтересів” Г.Ч. Кері