ТЕМА 2: Людина та тварини як джерело збудників інфекцій і заходи щодо їх знешкодження.

Актуальність теми.

Джерело збудника інфекції представляє першу ланку епідеміологічного процесу. Джерелом інфекції можуть бути заражені люди і тварини, в організмі яких створені сприятливі умови для проживання збудника інфекції. людина. Як джерело інфекції має значення при антропонозах. Епідеміологічна небезпека джерел інфекції залежить не тільки від вірулентності збудника. Але і від вида джерела інфекції, форми і фази перебігу інфекційного захворювання. Знання особливостей джерела інфекції при кожному інфекційному захворюванні вирішує об’єм і напрямки протиепідемічних заходів по його знезараженню.

2.Навчальні цілі заняття:

Ознайомитись, мати уявлення про джерелаінфекції, їх види (а-І);

Знати, засвоїти епідеміологічну роль хворих людей і носіїв, розділення інфекційних хвороб на антропонози, зоонози, сапронози (а-ІІ)

Опанувати навичками виявлення джерел інфекції, правилами ізоляції хворих людей і носіїв (а-ІІІ)

Розвивати творчі здібності в процесі експериментального та теоретичного дослідження проблемних питань (а-ІV)

3.Цілі розвитку особистості:

Спрямовані на формування епідеміологічного мислення, професійної відповідальності лікаря щодо протиепідемічних заходів по відношенню до джерел інфекції.

  4.Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни	Знати	Вміти
1.Попередні дисципліни: імунологія мікробіологія   2.Наступні дисципліни інфекційні хвороби, терапія     3.Внутрішньопредметна інтеграція: Профілактика інфекційних захворювань	Загальні мікробіологічні і імунологічні характеристики збудників інфекційних захворювань.     Загальні напрямки протиепідемічної роботи лікаря медичного профілю, спрямовані на джерело інфекції.   Напрямки боротьби із інфекційними захворюваннями	Організовувати протиепідемічні заходи, спрямовані на джерела інфекції (людей).

 

5. Зміст теми заняття:

Інфекційним хворобам притаманна низка властивостей, які відрізняють їх від інших хвороб. Так, кожна інфекція викликається відповідним збудником-мікроорганізмом, який пристосувався до паразитарного типу існування в організмі людини. Крім того, характерними рисами інфекційних хвороб є контагіозність і циклічність.

Контагіозність – це здатність заражати інших людей, тобто передаватися від джерела збудника інфекції до сприйнятливого організму. Ця відмінність обумовлює заразність інфекційних хворих, які потребують особливого ставлення, проведення спеціальних протиепідемічних заходів щодо їх знешкодження, в тому числі – ізоляції та лікування хворих.

Циклічність – це наявність певної послідовності періодів у перебігу інфекційних хвороб, що має особливе значення для оцінки епідеміологічної небезпеки хворих. Виділяють відповідні періоди перебігу інфекційних хвороб.

1. Інкубаційний період – починається від моменту зараження й триває до появи перших клінічних симптомів. Під час інкубаційного періоду відбувається розмноження збудника в місцях специфічної локалізації в макроорганізмі. При більшості інфекцій хворі не становлять епідемічної небезпеки в цей період, однак при накопиченні значної кількості збудника в останні дні інкубації може відбуватися його виділення в навколишнє середовище та передача іншим людям (наприклад, при кору хворі стають заразними в останній день інкубаційного періоду, при вірусному гепатиті А – в останні 7-10 днів).

2. Продромальний період – триває від перших клінічних симптомів до появи специфічних ознак хвороби. Під час продромального періоду відбувається масивне виділення збудників у навколишнє середовище. Однак відсутність специфічних симптомів, характерних для конкретної інфекції, ускладнює діагностику і призводить до несвоєчасної ізоляції пацієнтів. Хворі залишаються до встановлення діагнозу в осередку і в цей час дуже небезпечні для оточення.

3. Період розпалу хвороби – це період типових клінічних проявів. Відбувається виділення найбільшої кількості збудників, чому сприяють клінічні прояви хвороби (діарея, блювання, нежить, кашель та ін.). Виділення збудника в період розпалу поступово зменшується. Так, із початком жовтяничного періоду при вірусному гепатиті А виділення збудника зменшується й до 3 дня жовтяниці майже припиняється. Деякі хвороби мають точні терміни припинення виділення збудника (закінчення періоду заразності). Так, при кору хворі залишаються заразними до 5 дня висипки, при епідемічній паротитній інфекції – до 9 дня клінічних проявів. Знання періодів заразності при інфекційних хворобах дозволяє чітко організувати протиепідемічні заходи в осередку щодо ізоляції джерел інфекції.

4. Період реконвалесценції – це період згасання клінічних симптомів. При більшості інфекційних хвороб період одужання збігається зі звільненням організму від збудників (кір, краснуха, епідемічна партотитна інфекція та ін.). Однак при деяких інфекціях виділення мікроорганізмів може тривати довго і переходити в носійство, наприклад, при черевному тифі, дифтерії, сальмонельозі, менінгококовій інфекції. Такі пацієнти становлять собою епідемічну небезпеку, особливо якщо вони належать до декретованих груп населення. У такому разі пацієнти потребують диспансерного нагляду й додаткового лабораторного обстеження для вирішення питання допуску до роботи.

Виявлення хворого з маніфестною формою хвороби зазвичай не представляє значних труднощів для діагностики, тому проведення ізоляції хворого майже завжди є своєчасним. Однак перебіг інфекційних хвороб може мати також атипову, стерту і субклінічну форми. Хворі з легким перебігом інфекції часто не звертаються по медичну допомогу, відносно них не проводяться протиепідемічні заходи. Зважаючи на переважання легких і стертих клінічних форм майже при всіх інфекційних хворобах, їхня епідеміологічна значимість у цілому вища, ніж хворих із маніфестними формами.

Крім того, є інфекційні хвороби з хронічним перебігом – вірусні гепатити В, С, Д, ВІЛ-інфекція тощо. Хворі з такими інфекціями залишаються заразними протягом усього життя і тому потребують постійного диспансерного нагляду, проведення профілактичних і протиепідемічних заходів.