Носійство та протиепідемічні заходи щодо носіїв

Носійство – це збереження в організмі і виділення в навколишнє середовище збудників інфекційного захворювання, яке обумовлено безсимптомним перебігом інфекційного процесу (без клінічних проявів).

Носійство супроводжується імунологічними зсувами, функціональними та морфологічними змінами в інфікованому макроорганізмі, характерними для даного захворювання, але не призводить до виникнення клінічних проявів.

Виділяють носійство реконвалесцентне, транзиторне та здорове.

Реконвалесцентне носійство виникає після перенесеної хвороби (наприклад, при дифтерії, черевному тифі, паратифах, поліомієліті та ін.), коли людина продовжує виділяти збудників у навколишнє середовище. Це пов’язано зі збереженням локальних осередків інфекції в організмі людини. Так, при черевному тифі збудник може роками персистувати в макрофагальній системі реконвалесцента (в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах, кістковому мозку), а в 3-5% осіб формується довічне носійство. За тривалістю виділення збудника реконвалесцентне носійство поділяється на гостре (до 3-х місяців) та хронічне (більше 3-х місяців).

Транзиторне носійство характеризується одно-дворазовим виділенням збудника від здорової людини, в якої не відмічалось клінічних симптомів захворювання за останні 3 місяці. При цьому результати трьох наступних бактеріологічних досліджень калу та сечі, а також результати серологічних досліджень виявляються негативними.

Так зване здорове носійство може виникати на фоні відсутності будь-яких клінічних проявів захворювання й зустрічається при шигельозі, дифтерії, холері, черевному тифі та ін.

З епідеміологічної точки зору найбільш небезпечним джерелом збудників інфекції є хвора людина. Разом з тим кількість носіїв може бути значно більшою, ніж хворих. Відсутність клінічних проявів хвороби у носіїв сприяє формуванню прихованих джерел інфекції, оскільки вони не звертаються по медичну допомогу й залишаються активними членами суспільства. При порівнянні епідеміологічної значущості носіїв і хворих слід підкреслити, що основна роль належить носіям, зважаючи на їх переважання за кількістю та прихований характер виділення збудника, особливо якщо носійство патогенних мікроорганізмів спостерігається в “харчовиків” та осіб, прирівняних до них.

Заходи боротьби з носіями полягають у їх виявленні та санації, в окремих випадках використовуються ізоляція, відсторонення від роботи, диспансерний нагляд. Носіїв виявляють на лабораторному обстеженні окремих контингентів населення в плановому порядку та за епідемічними показаннями. Планово на носійство збудників кишкових інфекцій обстежують працівників декретованих груп при прийомі на роботу та періодично протягом усього періоду трудової діяльності (періодичність обумовлюється нормативними документами). Обов’язковому обстеженню на носійство патогенних збудників підлягають особи, які перехворіли на кишкові інфекції, дифтерію, менінгококову інфекцію перед випискою зі стаціонару та протягом терміну диспансерного спостереження.

За епідемічними показаннями обстеженню на носійство підлягають здорові особи, які контактували з хворим у осередках кишкових інфекцій, інфекцій дихальних шляхів та ін. Виявлені носії підлягають обов’язковій санації. Працівникам декретованих груп санацію проводять в умовах стаціонару з обов’язковим контролем її якості перед випискою. Якщо при цьому виявляється збудник, то такі особи відсторонюються від роботи, пов’язаної з харчовими продуктами, обслуговуванням дітей у дитячих дошкільних закладах і переводяться на іншу роботу.

Під час санації за носіями встановлюється диспансерний нагляд на строк, передбачений інструкціями, в кінці якого проводиться завершальне лабораторне обстеження для перевірки результатів санації. За негативного результату лабораторного обстеження приймається рішення про зняття особи з диспансерного обліку.

Питання для самоконтролю

1. Визначення джерела інфекції.

2. Заходи, спрямовані на знешкодження джерел інфекції.

3. Циклічність перебігу інфекційних хвороб, її значимість для проведення протиепідемічних заходів.

4. Показання до госпіталізації інфекційних хворих.

5. Категорії носійства, заходи щодо носіїв.

Тести для самоконтролю

1. Які заходи в осередку спрямовані на джерело інфекції?

a) знищення комах;

b)  госпіталізація хворих;

c) кип’ятіння питної води;

d) дезінфекція інструментарію;

e) профілактичні щеплення.

2. Як довго зберігається епідемічний осередок?

a) протягом максимального інкубаційного періоду в контактних осіб;

b) до госпіталізації хворого;

c) до проведення завершальної дезінфекції в осередку;

d) до видужання хворого за амбулаторного лікування;

e) до виписки хворого зі стаціонару.

3. Виберіть інфекційну хворобу, при якій госпіталізація є обов’язковою:

a) бешиха;

b) хронічний бруцельоз, стадія загострення;

c) ГРВІ;

d) дифтерія;

e) кір.

4. Які ознаки можуть бути епідеміологічними показаннями до госпіталізації

інфекційних хворих?

a) тяжкий перебіг хвороби;

b) проживання в ізольованій квартирі;

c) легкий перебіг хвороби;

d) субклінічний перебіг хвороби;

e) проживання в гуртожитку.

5. Які ознаки можуть бути клінічними показаннями до госпіталізації інфекційних хворих?

a) проживання в гуртожитку;

b) проживання в ізольованій квартирі;

c)  тяжкий перебіг хвороби;

d) легкий перебіг хвороби;

e) субклінічний перебіг хвороби.

6. Хто із пацієнтів виділяє найбільшу кількість збудника при менінгококовій інфекції?

a) хворі на менінгококовий назофарингіт;

b) хворі на генералізовані форми;

c) хворі з менінгококцемією;

d) хворі з менінгококовим менінгітом;

e) хворі зі змішаними формами менінгококової інфекції.

7. Госпіталізація інфекційних хворих проводиться:

a) при особливо небезпечних інфекціях, за клінічними та епідеміологічними показаннями;

b) за клінічними та епідеміологічними показаннями;

c) тільки за епідеміологічними показаннями;

d) обов’язково при особливо небезпечних інфекціях,

e) за клінічними показаннями.

8. Виберіть заходи щодо джерел інфекції в осередках антропонозів:

a) дератизація гризунів;

b) знищення комах;

c) дезінфекція поверхонь, приміщень;

d) госпіталізація хворих;

e) лікування або знищення тварин.

9. Виберіть заходи щодо джерел інфекції в осередках зоонозів:

a) госпіталізація хворих;

b) знищення комах;

c) дезінфекція поверхонь, приміщень;

d) дезінфекція води;

e) дератизація гризунів.

10. Джерелом інфекції при антропонозах є:

a) інфіковані тварини;

b) бактеріоносії;

c) забруднена вода;

d) контаміновані предмети;

e) овочі, фрукти.