Карпо став за двором і сперся на ворота. Мотря вийшла з хати з глиняником у руках. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога.

 

 

— Будь здор`ова, чорнобр`ова (будь здорова, черноброва)! — сказ`ав Карп`о, не здійм`аючи бр`иля і лег`енько кивн`увши голов`ою (сказал Карп, не снимая брыля /соломенной шляпы/ и легонько кивнув головой).

— Будь здор`ов, нечорнобр`овий (будь здоров, нечернобровый)! — обізв`алась М`отря (отозвалась Мотря).

— А йди, лиш`ень, сюд`и, М`отре, щось м`аю тоб`і каз`ать (а иди-ка сюда, Мотря, кое-что имею тебе сказать; “ лиш ` ень ” — эквивалент частицы “ -ка).

— Як сх`очеш, то й сам пр`ийдеш (если захочешь, то и сам придёшь). З чорн`явим посто`яла б, а руд`ому — зась (с черняв ым постояла б, а рыжему — дудки, нельзя).

Карп`о був біл`явий, ал`е вол`осся на й`ого голов`і зверш`ечку бул`о тр`охи рудув`ате (Карп был белобрысый, но волосы на его голове сверху были немного рыжеватыми).

— А хіб`а ж я руд`ий (а разве ж я рыжий)? То т`ільки соб`ак др`ажнять руд`ими (это только собак дразнят рыжими), — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

 

— Будь здорова, чорноброва! — сказав Карпо, не здіймаючи бриля і легенько кивнувши головою.

— Будь здоров, нечорнобровий! — обізвалась Мотря.

— А йди, лишень, сюди, Мотре, щось маю тобі казать.

— Як схочеш, то й сам прийдеш. З чорнявим постояла б, а рудому — зась.

Карпо був білявий, але волосся на його голові звершечку було трохи рудувате.

— А хіба ж я рудий? То тільки собак дражнять рудими, — сказав Карпо.

 

 

М`отря сто`яла під х`атою пр`оти б`ілої стін`и (Мотря стояла под хатой напротив белой стены). Вис`ока на зріст, р`івна ст`аном, ал`е не д`уже тонк`а (высокого роста, прямая фигурой, но не очень худа), з крем`езними ног`ами (с плотными ногами), з рукав`ами, позак`ачуваними по л`ікті (с рукавами, засученными по локти), з ч`орними к`осами (с чёрными косами), вон`а бул`а н`іби намаль`ована на б`ілій стін`і (она была будто нарисована на белой стене). Загор`іле рум'`яне лиц`е ще вир`азніше малюв`алось з ч`орними тонк`ими бров`ами (загорелое румяное лицо ещё выразительнее вырисовывалось с чёрными тонкими бровями), з т`емними блиск`учими, як т`ерен, обл`итий дощ`ем, оч`има (с тёмными блестящими, как тёрн, облитый дождём, глазами). В лиц`і, в оч`ах бул`о розл`ите щось г`остре (в лице, в глазах было разлито что-то острое), палк`е, гар`яче (пылкое, горячее), бул`о в`идно р`озум з завз`яттям і тр`охи з зл`істю (был виден ум с энергией и немного со злостью). С`онце б`ило на М`отрю кос`им пром`інням (солнце било на Мотрю косыми лучами), осв`ічувало ї`ї з одн`ого б`оку (освещало её с одной стороны), облив`ало жовтогар`ячий кісн`ик на голов`і та черв`оне нам`исто на ш`иї (обливало оранжевую ленту на голове и красные бусы на шее).

 

Мотря стояла під хатою проти білої стіни. Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю. Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї.

 

 

— М`отре (Мотр я)! Чи д`ома твій б`атько та м`ати (дома ли твой отец и мать)? — спит`ав Кайдаш`енко з-за вор`іт (спросил Кайдаш-младший из-за ворот).

— Нем`а, по`їхали на `ярмарок (нет, поехали на ярмарку). А тоб`і н`ащо (а тебе зачем)?

— Так соб`і пит`аю (так просто спрашиваю), — сказ`ав Карп`о і помал`еньку (сказал Карп и понемногу), не хап`аючись (не суетясь), перел`із ч`ерез перел`аз у двір (перелез через перелаз во двор; “ перел ` аз ” — более низкая часть заграждения — преграда для скота с возможностью перелезть человеку).

— Чог`о це ти, Кайдаш`енку (чего это ты Кайдашенко), л`азиш ч`ерез н`аші перел`ази (лазишь через наши перелазы)? Н`аші пор`оги для т`ебе д`уже низьк`і (наши пороги для тебя очень низкие), — сказ`ала М`отря (сказала Мотря).

Карп`о не зачіп`ав дівч`ат, не жартув`ав з н`ими (Карп не приставал к девчатам, не шутил с ними). Дівч`ата зв`али йог`о г`ордим (девчата звали его гордым).

— Та хоч би й вис`окі, то переск`очимо (да хоть бы и высокие, то перепрыгнем). Здор`ова бул`а, М`отре (здравствуй, Мотр я)! — сказ`ав Карп`о, пода`ючи їй р`уку (сказал Карп, подавая ей руку).

 

— Мотре! Чи дома твій батько та мати? — спитав Кайдашенко з-за воріт.

— Нема, поїхали на ярмарок. А тобі нащо?

— Так собі питаю, — сказав Карпо і помаленьку, не хапаючись, переліз через перелаз у двір.

— Чого це ти, Кайдашенку, лазиш через наші перелази? Наші пороги для тебе дуже низькі, — сказала Мотря.