Кайдаш поліз за стіл. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі спустила додолу.

 

 

— Оц`е, Г`осподи (вот уж, господи)! Сід`айте-бо, св`ахо, кол`и в`аша л`аска, на п`окуті (садитесь-ка, сваха, сделайте милость, на покутье; “ п ` окуть ”, “ п ` окуття ” — покутье, угол в хате по диагонали от печи, в котором висят иконы)! Ви ж так`и н`аша св`аха (вы же как-никак наша сваха)! — припр`ошувала хаз`яйка Кайдаш`иху (упрашивала хозяйка Кайдашиху).

Кайдаш`иха з`овсім спуст`ила `очі, запиш`алась (Кайдашиха совсем опустила глаза, напыжилась, наполнилась гордостью), вт`ерла г`уби х`усточкою і пос`унулась на с`аме п`окуття (вытерла губы платочком и подвинулась на самое покутье). Вон`а л`едве підвел`а `очі й гл`янула на х`ату (она едва подняла глаза и взглянула на хату).

— Де це мо`я М`отря (где это моя Мотря)? Оц`е заг`аялась за ті`єю роб`отою (вот уж задержалась за той работой). Вже й час пол`уднувать (уже и время полдничать), — говор`ила хаз`яйка, в`ештаючись по х`аті (говорила хозяйка, слоняясь по хате).

— Та й роб`оча ж в`аша дочк`а (да и работящая ж ваша дочка)! Що за золот`а в вас дит`ина (что за золотой у вас ребёнок). Там так пильн`ує к`оло роб`оти (так следит за работой), що й не розгин`ається (что и не разогнётся). От`о, мо`є с`ерце, г`арну нев`істочку м`атиму (вот ведь, моё сердечко, хорошую невесточку буду иметь), кол`и дасть Госп`одь милос`ердний дов`ести д`іло до л`ад`у (если даст Господь милосердный довести дело до ладу), — заговор`ила Кайдашиха, нен`аче в розм`ові мед розлил`а по хат`і (заговорила Кайдашиха, будто в разговоре мёд разлила по хате).

 

— Оце, Господи! Сідайте-бо, свахо, коли ваша ласка, на покуті! Ви ж таки наша сваха! — припрошувала хазяйка Кайдашиху.

Кайдашиха зовсім спустила очі, запишалась, втерла губи хусточкою і посунулась на саме покуття. Вона ледве підвела очі й глянула на хату.

— Де це моя Мотря? Оце загаялась за тією роботою. Вже й час полуднувать, — говорила хазяйка, вештаючись по хаті.

— Та й робоча ж ваша дочка! Що за золота в вас дитина. Там так пильнує коло роботи, що й не розгинається. Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть Господь милосердний довести діло до ладу, — заговорила Кайдашиха, неначе в розмові мед розлила по хаті.

 

 

Д`овбишка гукн`ула на М`отрю (Довбышка позвала Мотрю). М`отря ввійшл`а в х`ату і ст`ала коло порога (Мотря вошла в хату и встала возле порога). Мати загад`ала їй зібр`ати з гл`ечика смет`ану та накриш`ить с`ала (мать поручила её собрать из горшка сметану да накрошить сала). Сам`а хаз`яйка накр`аяла хл`іба (сама хозяйка нарезала хлеба), а хаз`яїн вніс з х`ижки бок`ату пл`яшку гор`ілки і пост`авив на стіл (а хозяин внёс из кладовки «бокастую» бутылку горилки и поставил на стол). В гор`ілці пл`авав черв`оний струч`ок перч`иці (в горилке плавал красный стручок перца), нен`аче т`ільки що в`ирваний на гор`оді (будто только что вырванный на огороде). Кайд`аш гл`янув на п`ерець, і в й`ого сл`инка потекл`а (Кайдаш взглянул на перец, и у него слюнки потекли).

М`отря пост`авила на стіл пол`умисок з смет`аною й тар`ілку з шмат`очками с`ала (Мотря поставила на стол глубокую тарелку со сметаною и тарелку с кусочками сала; “пол`умисок” — неглубокая миска или глубокая тарелка). Кайдаш`иха не зв`одила з М`отрі оч`ей (Кайдашиха не сводила с Мотри глаз), нен`аче хот`іла в`ипитать всю ї`ї душу (словно хотела выспросить, выпытать всю её душу). Ї`ї `очі з м'як`еньких ст`али зр`азу тверд`енькі (её глаза из мягоньких стали сразу твёрденькие). Бр`ови нас`упились, а `осміх злет`ів з уст і н`іби в`илетів з х`ати (брови нахмурились, а улыбка слетела с уст и будто вылетела из хаты).

 

Довбишка гукнула на Мотрю. Мотря ввійшла в хату і стала коло порога. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришить сала. Сама хазяйка накраяла хліба, а хазяїн вніс з хижки бокату пляшку горілки і поставив на стіл. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі. Кайдаш глянув на перець, і в його слинка потекла.

Мотря поставила на стіл полумисок з сметаною й тарілку з шматочками сала. Кайдашиха не зводила з Мотрі очей, неначе хотіла випитать всю її душу. Її очі з м'якеньких стали зразу тверденькі. Брови насупились, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати.

 

 

— Спас`ибі тоб`і, мо`є с`ерце кох`ане, що ти нас віт`аєш (спасибо тебе, мое сердце любимое, что ты нас приветствуешь), — пром`овила Кайдаш`иха до М`отрі (сказала Кайдашиха Мотре), і зн`ову на ї`ї уст`а прил`инув `осміх (и снова на её уста прилетела: «нахлынула” улыбка), а з слов`ами нен`аче полил`ась п`атока з уст (а со словами словно полилась патока изо рта).

Кайдаш`иха с`іла, згорн`увши р`уки (Кайдашиха села, свернув = сплетя руки), н`іби т`ільки що запричастилася й прийшл`а з ц`еркви (будто только что причастилась и пришла из церкви).

М`отря підвел`а на б`удущу свекр`уху г`острі `очі (Мотря подняла на будущую свекровь острые глаза) й постерегл`а ту п`атоку сво`їм прон`изуватим р`озумом (и обнаружила ту патоку своим проницательным умом). Той сол`одкий мед`ок одр`азу не спод`обався М`отрі (тот сладкий медок сразу не понравился Мотре).

Тим час`ом Д`овбишка звел`іла дочц`і розкл`асти в ч`елюстях тріс`ок (тем временем Довбышка велела дочери разложить в печи щепок; “ челюсті ” — часть печи с дугообразным входом, где, собственно, и готовится еда) і спрягт`и я`єчню (и пожарить яичницу; “прягт`и”, ” пр ` яжити ” — жарить). М`отря почал`а п`оратись к`оло п`ечі (Мотря начала хозяйничать возле печи; “ п ` оратися ”, “ п ` орати ” — выполнять повседневную хозяйственную работу). Хаз`яїн нал`ив ч`арку перц`івки (хозяин налил рюмк у перцовки). В Кайдаш`а натекл`о п`овний рот сл`ини (у Кайдаша натёк полный рот слюны). Він нас`илу здерж`ався (он насилу сдержался).

 

— Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, — промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх, а з словами неначе полилась патока з уст.