Карпо спинився під вербою на греблі. Мотря і собі стала.

— Я не гордий, я не пишний і гордо не несуся. Я тебе, Мотре, щиро люблю і з тебе не сміюся.

Мотря стала якась добріша і ласкавіша. Вона осміхнулась і глянула Карпові просто в вічі. Її блискучі очі неначе легка роса присипала.

 

 

— Як з`ійдуть з`орі на н`ебі (как взойдут звёзды на небе), я в`идам м`атері веч`ерю та й в`искочу на час`ок у сад`ок (я подам матери ужин да и выскочу на часок в садик). Прощ`ай, К`арпе (прощай, Карп)! — сказ`ала М`отря і крутн`улась п`еред ним так шв`идко (сказала Мотря и повернулась перед ним так быстро), що ї`ї стрічк`и обс`ипали йом`у лиц`е, н`іби п`ухом (что её ленты обсыпали ему лицо, словно пухом).

«Ой ти, д`івчино, з кучер`явої р`ути-м'`яти зв`ита та з гострол`истої шельв`ії (ой ты, дивчина, из кудрявой руты-мяты свита и из остролистного шалфея; “шельв`ія” — шалфей, Salvia officinalis)!» — под`умав Карп`о і поверн`ув наз`ад дод`ому (подумал Карп и повернул назад домой).

Мин`уло нед`іль зо дві (прошло недели две). Вже кінч`алось л`іто (уже кончалось лето). П`еред с`амим Сем`еном Карп`о засл`ав до М`отрі старост`ів (перед самым Семёном Карп послал к Мотре сватов; “ ст ` арости ” — люди, которые сватают, сваты). Старост`и замін`яли хліб (сват ы обменялись хлебом): М`отря не цур`алася Карп`а (Мотря не сторонилась Карпа).

 

— Як зійдуть зорі на небі, я видам матері вечерю та й вискочу на часок у садок. Прощай, Карпе! — сказала Мотря і крутнулась перед ним так швидко, що її стрічки обсипали йому лице, ніби пухом.

«Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти звита та з гостролистої шельвії!» — подумав Карпо і повернув назад додому.

Минуло неділь зо дві. Вже кінчалось літо. Перед самим Семеном Карпо заслав до Мотрі старостів. Старости заміняли хліб: Мотря не цуралася Карпа.

 

 

На Сем`ена стар`ий Кайд`аш над`ів нов`у ч`орну св`иту (на Семёна старый Кайдаш надел новую чёрную свиту), зас`унув за п`азуху палян`ицю (засунул за пазуху паляницу / белый круглый хлеб с надрезанной с одной стороны корочкой /), взяв у р`уки ціп`ок і піш`ов з сво`єю ж`інкою до Д`овбишів у г`ості (взял в руки тросточку и пошёл со своей женой к Довбышам в гости). Кайдаш`иха вбр`алась, як у нед`ілю (Кайдашиха нарядилась, как в воскресенье), в горс`ет, в ж`овті ч`оботи (в горсет /кофту/, в жёлтые сапоги), в нов`у б`ілу св`иту (в новую белую свиту), ще й зас`унула в рук`ав б`ілу х`усточку (ещё и засунула в рукав белый платочек). Д`овбиші бул`и баг`атенькі (Довбыши были богатенькие), і Кайдаш`еві хот`ілось себ`е показ`ать п`еред багатир`ями (и Кайдашу хотелось себя показать перед б о га теями).

Кайд`аш з ж`інкою ввійш`ов у Д`овбишів двір (Кайдаш с женою вошёл в Довбышев двор). Надв`орі бул`о г`аряче, як л`ітом (на улице было жарко, как летом). С`онце т`ільки що зверн`уло з п`івдня (солнце только что свернуло с полудня). Кайдаш`иха ст`ала к`оло вор`іт і обт`ерла пол`ою пил з ж`овтих чоб`іт (Кайдашиха остановилась у ворот и обтёрла полою пыль с жёлтых сапог). Недал`еко од х`ати під гр`ушею М`отря т`ерла кон`оплі (недалеко от хаты под грушей Мотря тёрла = трепала коноплю), ї`ї р`уки ход`или х`одором (её руки ходили ходуном = сильно и ритмично). Т`ерниця г`авкала під ї`ї рук`ами, як с`учка (терница гавкала под её руками; “ терниця ” = ” терлиця ” — приспособление для трепания льна и конопли), др`ібно та г`олосно, аж скрип`іла, аж в`ила (мелко и громко, аж скрипела, аж выла). Жм`еня коноп`ель м`аяла в ї`ї руц`і нен`аче л`исячий хв`іст (пучок конопли мелькал в её руке, будто лисий хвост).

 

На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості. Кайдашиха вбралась, як у неділю, в горсет, в жовті чоботи, в нову білу свиту, ще й засунула в рукав білу хусточку. Довбиші були багатенькі, і Кайдашеві хотілось себе показать перед багатирями.

Кайдаш з жінкою ввійшов у Довбишів двір. Надворі було гаряче, як літом. Сонце тільки що звернуло з півдня. Кайдашиха стала коло воріт і обтерла полою пил з жовтих чобіт. Недалеко од хати під грушею Мотря терла коноплі, її руки ходили ходором. Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно, аж скрипіла, аж вила. Жменя конопель маяла в її руці неначе лисячий хвіст.

 

 

— Добр`идень, моя дит`ино (д обрый день, моя детка = ребёнок)! Б`оже, помож`и (Боже, помоги)! — пром`овила Кайдаш`иха до М`отрі тон`еньким г`олосом (промолвила Кайдашиха Мотре тоненьким голосом).

— Д`оброго здор`ов'я (доброго здоровья)! Спас`ибі (спасибо)! — обізв`алась М`отря з садк`а (отозвалась Мотря из сада), а ї`ї р`уки не перестав`али воруш`ити м`ечик т`ерниці (а её руки не переставали шевелить мечик терницы; “ м ` ечик ” — деревянная ударная часть терницы). Вон`а т`ільки підвел`а г`олову вг`ору і знов спуст`ила `очі на т`ерницю (она только подняла голову вверх и снова опустила глаза на терницу).

— Чи б`атько та м`ати д`ома (дома ли отец и мать)? — спит`ала Кайдаш`иха (спросила Кайдашиха).

— Д`ома (дома). Вон`и в х`аті (они в хате), — обізв`алась М`отря (отозвалась Мотря), і т`ерниця зам`овкла на хвил`ину та й знов заг`авкала на ввесь сад`ок (и терница замолкла на минуту и снова загавкала на весь сад).

Д`овбишка в`иглянула в вікн`о й догад`алась (Довбышка выглянула в окно и догадалась), що Кайдаш`і йдуть на розгл`ядини (что Кайдаши идут на смотрины). Вон`а м`иттю засл`ала ск`атертю стіл (она мигом застелила скатертью стол), покл`ала на стол`і хліб (положила на стол хлеб), нак`инула на с`ебе горс`ет (набросила на себя кофту), а Д`овбиш в`искочив у с`іни (а Довбыш выскочил в сени), вск`очив у х`ижку і нак`инув на с`ебе св`иту (заскочил в кладовку и накинул на себя свиту).

 

— Добридень, моя дитино! Боже, поможи! — промовила Кайдашиха до Мотрі тоненьким голосом.

— Доброго здоров'я! Спасибі! — обізвалась Мотря з садка, а її руки не переставали ворушити мечик терниці. Вона тільки підвела голову вгору і знов спустила очі на терницю.

— Чи батько та мати дома? — спитала Кайдашиха.

— Дома. Вони в хаті, — обізвалась Мотря, і терниця замовкла на хвилину та й знов загавкала на ввесь садок.

Довбишка виглянула в вікно й догадалась, що Кайдаші йдуть на розглядини. Вона миттю заслала скатертю стіл, поклала на столі хліб, накинула на себе горсет, а Довбиш вискочив у сіни, вскочив у хижку і накинув на себе свиту.

 

 

Ще Кайдаш`иха розмовл`яла в двор`і з М`отрею (ещё Кайдашиха разговаривала во дворе с Мотрей), а Д`овбишка одчин`ила сін`ешні дв`ері й ст`ала на пор`озі (а Довбышка одворила сенные двери и встала на пороге). Кайдаш`і привіт`ались до Д`овбишки (Кайдаши поприветствовали Довбышку). Хаз`яйка попрос`ила їх у х`ату (хозяйка пригласила их в хату). В с`інях гост`ей стрів Д`овбиш і поцілув`ався з н`ими (в сенях гостей встретил Довбыш и поцеловался с ними). Всі вон`и ввійшл`и в х`ату (все они вошли в хату), і гост`і знов поздор`овкались з хаз`яїнами (и гости снова поздоровались с хозяевами).

Кайдаш`иха покл`ала на стіл палян`ицю (Кайдашиха положила на стол паляницу = белый хлеб). Д`овбишка взял`а паляниц`ю в р`уки (Довбышка взяла паляницу в руки), поцілув`ала й знов покл`ала на стіл (поцеловала и снова положила на стол).

— Як вас, св`ахо, Бог м`илує (как вас, сваха, Бог милует)? Чи ж`иві, чи здор`ові, мо`є с`ерденько (живы ли, здоровы ли, моё сердечко)? — говор`ила Кайдаш`иха тонк`им г`олосом та все пиш`ала г`уби (говорила Кайдашиха льстивым голосом и всё надувала губы).

 

Ще Кайдашиха розмовляла в дворі з Мотрею, а Довбишка одчинила сінешні двері й стала на порозі. Кайдаші привітались до Довбишки. Хазяйка попросила їх у хату. В сінях гостей стрів Довбиш і поцілувався з ними. Всі вони ввійшли в хату, і гості знов поздоровкались з хазяїнами.