Лаврін покинув заступа й пішов до хати. Карпо стояв, спершись на заступ.

— Карпе! Йди, серденько полуднувать! Кидай роботу. Омелько, кидай майструвать. Вже з півдня звернуло.

— Покинь мені полудень на столі: я зараз прийду, — обізвався Кайдаш з повітки, не повертаючи голови.

 

 

Син`и з м`атір'ю пішл`и в х`ату (сыновья с матерью пошли в хату), а б`атько все сид`ів на осл`оні та майструв`ав (а отец всё сидел на лавке и мастерил). Він не об`ідав ті`єї п'`ятниці і не піш`ов пол`уднувати (он не обедал в ту пятницу и не пошёл полдничать).

Син`и попол`уднували й пішл`и знов до роб`оти (сыновья пополдничали и пошли снова к работе), а стар`ий Кайд`аш все працюв`ав (а старый Кайдаш всё работал). Вже с`онце н`изько спуст`илось над л`ісом (уже солнце низко спустилось над лесом), а він і не д`умав пол`уднувать (а он и не думал полдничать).

На дзвін`иці вд`арили в дзвін (на колокольне ударили в колокол), і тонк`ий дзвінк`ий гук задриж`ав і розл`ився по сел`і на всі дол`ини (и тонкий звонкий гул задрожал и разлился по селу на все долины). Він уд`арився об близьк`у г`ору (он ударился о ближнюю гору), вкр`иту л`ісом (п окрыт ую лесом), одск`очив і залун`ав к`оло д`альшого шпил`я (отскочил и зазвучал около дальней вершины), а там д`алі розл`ився десь дал`еко п`онад густ`им л`ісом (а там дальше разлился где-то далеко над густым лесом) та все лун`ав сл`абко та тих`іше (и всё звучал слабо и тише) й замир`ав десь в т`ихих лісов`их зап`адинах (и замирал где-то в тихих лесных впадинах = провалах, оврагах). Стар`ий Кайд`аш к`инув стр`уга і перехрест`ився (старый Кайдаш бросил струг и перекрестился). Він над`ів св`иту й ш`апку (он надел свиту и шапку; “ свита ”, “ свитка ” — сермяга, свита - верхняя одежда, обычно из грубого серого сукна), підперез`ався й піш`ов на г`ору до ц`еркви (подпоясался и пошёл на гору = наверх к церкви).

 

Сини з матір'ю пішли в хату, а батько все сидів на ослоні та майстрував. Він не обідав тієї п'ятниці і не пішов полуднувати.

Сини пополуднували й пішли знов до роботи, а старий Кайдаш все працював. Вже сонце низько спустилось над лісом, а він і не думав полуднувать.

На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий дзвінкий гук задрижав і розлився по селі на всі долини. Він ударився об близьку гору, вкриту лісом, одскочив і залунав коло дальшого шпиля, а там далі розлився десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко та тихіше й замирав десь в тихих лісових западинах. Старий Кайдаш кинув струга і перехрестився. Він надів свиту й шапку, підперезався й пішов на гору до церкви.

 

 

— Ом`ельку! Ом`ельку (Омелько)! — гукн`ула Кайдаш`иха тонк`им г`олосом (позвала Кайдашиха тонким голосом). — Не заб`удь зайт`и з ц`еркви до п`ана та візьм`и гр`оші за воз`и (не забудь зайти из церкви к барину и возьми деньги за телеги), бо з`автра тр`еба йти в Богусл`ав на `ярмарок (а то завтра нужно идти в Богуслав на ярмарку). Адж`е ж з`автра в Богусл`аві `ярмарок (ведь завтра в Богуславе ярмарка). Чи ч`уєш (слышишь ли)?

— Та ч`ую, ч`ую (да слышу, слышу)! — обізв`ався Кайд`аш з-за двор`а й піш`ов на г`ору до ц`еркви (отозвался Кайдаш из-за двора и пошёл на гору к церкви).

— Та, будь л`аска, не зах`одь до ш`инку (и, пожалуйста, не заходи в корчму). Проп'`єш гр`оші, не м`атимеш з чим іт`и на `ярмарок (пропьёшь деньги, не будет /не будешь иметь/ с чем идти на ярмарку), — знов кр`икнула Кайдаш`иха, вигляд`аючи з сін`ей (снова крикнула Кайдашиха, выглядывая из сеней).

— Омельку! Омельку! — гукнула Кайдашиха тонким голосом. — Не забудь зайти з церкви до пана та візьми гроші за вози, бо завтра треба йти в Богуслав на ярмарок. Адже ж завтра в Богуславі ярмарок. Чи чуєш?

— Та чую, чую! — обізвався Кайдаш з-за двора й пішов на гору до церкви.

— Та, будь ласка, не заходь до шинку. Проп'єш гроші, не матимеш з чим іти на ярмарок, — знов крикнула Кайдашиха, виглядаючи з сіней.

 

 

Кайд`аш прийш`ов до ц`еркви (Кайдаш пришёл к церкви); ц`ерква бул`а ще зап`ерта (церковь была ещё закрыта). Він сів к`оло двер`ей на кам'ян`их сх`ідцях і покл`ав ш`апку к`оло с`ебе (он сел возле дверей на каменных ступеньках и положил шапку возле себя). На г`орах за шпил`ями, вкр`итими л`ісом (на горах за вершинами, покрытими лесом), п`ишно гор`ів веч`ірній світ с`онця (пышно горел вечерний свет солнца). Всі шпил`і чорн`іли в тін`і (все вершины чернели в тени), а між н`ими в дол`ини прорив`ався світ пучк`ами (а меж ними в долине прорывался свет пучками), залив`ав зап`адини золот`ими п`асмами (заливал овраги золотыми полосами), прон`изував к`ожний верх д`ерева (пронизывал каждую верхушку дерева) і блищ`ав крізь зел`ений лист (и блестел сквозь зелёный лист = листву), як ч`ерез кришт`аль (как через хрусталь). Над л`ісом розл`ився д`ивний сп`окій (над лесом разлилось чудесное = / странное, удивительное / спокойствие), а дзвін гув та дриж`ав над шпил`ями (а колокол гудел и дрожал над вершинами), тр`ичі одбив`аючи свій згук (трижды отбивая своё э хо). Кайд`аш сид`ів, мов дерев’`яний (Кайдаш сидел, как деревянный), і на й`ого лиц`і розлив`ався як`ийсь см`уток та жаль (и на его лице разливалась какая-то печаль и скорбь). Ст`орож бр`язнув ключ`ами (сторож звякнул ключами), одмик`аючи важк`ий здор`овий зам`ок (отмыкая тяжёлый здоровый замок). Кайд`аш к`инувся, аж затрус`ився (Кайдаш вскинулся = вздрогнул, аж затрясся).

 

Кайдаш прийшов до церкви; церква була ще заперта. Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе. На горах за шпилями, вкритими лісом, пишно горів вечірній світ сонця. Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долини проривався світ пучками, заливав западини золотими пасмами, пронизував кожний верх дерева і блищав крізь зелений лист, як через кришталь. Над лісом розлився дивний спокій, а дзвін гув та дрижав над шпилями, тричі одбиваючи свій згук. Кайдаш сидів, мов дерев’яний, і на його лиці розливався якийсь смуток та жаль. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок. Кайдаш кинувся, аж затрусився.

 

 

Одчин`или ц`еркву (отворили церковь). Прийш`ов свящ`еник з дяк`ом і поч`ав пр`авити веч`ерню (пришёл священник с дьяком и начал править вечерню). Палам`ар був у п`олі (пономарь был в поле). Кайд`аш піш`ов у вівт`ар служ`ить за паламар`я (Кайдаш пошёл в алтарь служить за пономаря), посвіт`ив свічк`и п`еред образ`ами й под`ав свящ`еникові кад`ильницю (позажигал свечки перед иконами и подал священнику кадило)...

Ц`ерква бул`а з`овсім пор`ожня (церковь б ы ла совсем пустой), т`ільки в баб`инці сто`яли три б`аби в нам`ітках (только в бабинце стояли три бабы в платках; “ баб ` инець ” — место в церкви, где стоят женщины, ” нам ` ітка ” — плато к, покрывало из тонкой ткани, носимый поверх шапочки заму жними женщинами). Кайд`аш мол`ився, ст`оячи навк`олішки (Кайдаш молился, стоя на коленях), не зв`одив `ясних оч`ей з ц`арських врат (не сводил светлых глаз с царских ворот), а йог`о шир`оке блід`е лиц`е (а его широкое бледное лицо) ст`ало ж`овте, як віск, ж`овте, як лиц`е в ченц`я (стало жёлтым, как воск, жёлтым, как лицо монаха).

 

Одчинили церкву. Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню. Паламар був у полі. Кайдаш пішов у вівтар служить за паламаря, посвітив свічки перед образами й подав священикові кадильницю...

Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках. Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця.

 

 

В`ийшовши з ц`еркви (выйдя из церкви), Кайд`аш піш`ов до п`ана за гр`ішми (Кайдаш пошёл к помещику за деньгами). Він був д`обрий ст`ельмах (он был хорошим стельмахом; “ст`ельмах” — изготовитель телег и сельскохозяйственных орудий), роб`ив пан`ам і сел`янам воз`и (делал господам и крестьянам телеги), б`орони, плуг`и та р`ала (бороны, плуги и орала) і заробл`яв д`обрі гр`оші (и зарабатывал хорошие деньги), ал`е ні`як не міг вд`ержати їх у рук`ах (но никак не мог удержать их в руках). Гр`оші втік`али до шинкар`я (деньги убегали к корчмарю). П`анщина покл`ала на Кайдаш`еві свій напеч`аток (крепостничество наложило на Кайдаша свой отпечаток).

Забр`авши гр`оші (забрав деньги), Кайд`аш піш`ов дод`ому (Кайдаш пошёл домой), ал`е при с`амій дор`озі сто`яв шин`ок (но у самой дороги стояла корчма). Кайд`аш не їв ц`ілий день (Кайдаш не ел цел ы й день). Г`олод зат`яг йом`у жив`іт (голод c тянул ему живот). «Тр`еба в`ипити хоч одн`у ч`арку гор`ілки (надо выпить хоть одну рюмку горилки): одн`а ч`арка не гріх (одна рюмка не грех), бо вже од г`олоду аж шк`ура бол`ить (а то уже от голода аж шкура болит)», — под`умав Кайд`аш і зайш`ов у шин`ок (подумал Кайдаш и зашёл в корчму).

 

Вийшовши з церкви, Кайдаш пішов до пана за грішми. Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток.

Забравши гроші, Кайдаш пішов додому, але при самій дорозі стояв шинок. Кайдаш не їв цілий день. Голод затяг йому живіт. «Треба випити хоч одну чарку горілки: одна чарка не гріх, бо вже од голоду аж шкура болить», — подумав Кайдаш і зайшов у шинок.

 

 

В ш`инку бул`о к`ілька чоловік`ів (в корчме было несколько человек). За стол`ом сид`ів йог`о кум з л`исиною на всю г`олову (за столом сидел его кум с лысиной по всей голове). Кайд`аш сів з ним за стіл і поч`ав бал`акати (Кайдаш сел с ним за стол и начал говорить), в`ипивши ч`арку гор`ілки (выпив рюмку горилки).

— Оц`е, к`уме, так натом`ився, аж сп`ина бол`ить (вот уж, кум, так устал, аж спина болит), — пром`овив Кайд`аш (произнёс Кайдаш).

— Що ж ти так`е важк`е роб`ив (что ж ты такое тяжёлое делал)? — спит`ав йог`о кум (спросил его кум).

— Та все л`агоджу воз`и та підробл`яю `осі (да всё ремонтирую телеги да подгоняю оси). От`а мен`і к`аторжна гор`а потрощ`ила не одн`ого в`оза (вон та мне каторжная гора поразбивала = разбила не одну телегу)! А вже ск`ільки я `осів полам`ав ч`ерез ту `іродову г`ору (а уже сколько я осей поломал из-за той иродовой горы), то й поліч`ити не м`ожна (так и сосчитать нельзя).

Дор`ога в сел`о йшла к`оло с`амого Кайдаш`евого гор`оду (дорога в село шла возле самого Кайдашового огорода). Вон`а спуск`алась з крут`ого шпил`я, як з п`ечі (она спускалась с крутой вершины, как с печи). Воз`и з сноп`ами ч`асом кот`ились з гор`и і тягл`и вниз за соб`ою й вол`ів (телеги со снопами временами, иногда катились с горы = сверху и тянули вниз за собою и волов).