Бесіда за спостереженнями у природі та праці людей.

Необхідно підкреслити, що з бесіди за спостереженнями змін у неживій природі, стані рослин, поведінці тварин і праці людей починається кожний урок, незалежно від теми вивчення.

Як і будь-яка мікро-макроструктурна складова частина уроку, вона потребує ретельної підготовки і у творчо працюючого вчителя має значний навчальний, виховуючий і розливальний потенціал.

Забезпечити ефективність проведення такої бесіди можливо за умов:

· попереднього надання учням індивідуальних та групових завдань для спостережень за окремими об’єктами чи явищами природи, що передбачають складання характеристики погоди протягом певного періоду, з’ясування впливу температури на характер опадів, стан грунту, водойм. Об’єктами для спостережень можуть виступати окремі групи рослин (дерева, кущі, деякі трав’янисті рослини). Цікаво поспостерігати за поведінкою птахів, комах у різну погоду, можливо навіть спробувати її передбачити, перевіряючи деякі прикмети;

· використання вчителем пейзажних ілюстрацій відповідного місця чи сезону року, що дає можливість зіставити спостережуване у дійсній природі і в її відображенні. Навчити дітей пильніше вдивлятися в природу, бачити не тільки виразне, але й мало помітні деталі, подробиці, ознаки, тобто бути спостережливішими, в цьому у допомозі вчителю будуть різні мікрооб’єкти: листя рослин, плоди з насінням. У зимовий і весняний періоди об’єктами розгляду можуть виступати гілочки дерев, кущів, де учні за особливостями кольору кори, розташуванням, формою і величиною бруньок можуть дізнатися, яким рослинам вони належать. Цікавими будуть завдання для визначення трав’янистих рослин, які зимували під снігом в незміненому вигляді, а також спостереження послідовних стадій розвитку дерев, кущів від набубнявіння бруньок до бутонізації і цвітіння;

· підготовки вчителем цікавої пізнавальної інформації з використанням народного прогностику про календарні дати, традиції у їх святкуванні, прикмети що дають можливість пересвідчитись і їх подальшій перспективі зміни пір року;

· застосування високохудожнього образного слова, календарної поезії, прислів’їв загадок про різні явища природи, що можуть здійснювати самостійно і учні, опрацювання науково-популярної літератури.

Повторення попередньо пройденого матеріалу.

В існуючій практиці навчання на цьому етапі уроку вчителі, як правило, надають перевагу фронтальним формам роботи з класом, хоча, на нашу думку, оптимальнішим тут є поєднання фронтальної, індивідуальної та групової роботи учнів (кожна ланка окремо) над різнорівневими пізнавальними завданнями, що передбачають неоднаковий ступінь складності і самостійності у виконанні. Ці завдання можуть мати нетрадиційну форму пред’явлення. Наприклад, містити 5-7 тверджень, на які можна відповісти "так" або "ні", з необхідністю аргументації власної думки, потребувати конструювання відповіді, диференціації суттєвого і несуттєвого, формування висновку – узагальнення з певних положень, встановлення причини і наслідку, визначення логічної основи класифікації предметів, моделювання ланцюжка залежностей між певними предметами і явищами, складання характеристики поняття за опорною схемою або її доповнення тощо.

ü Складіть подібні пізнавальні завдання для організації колективної та індивідуальної роботи учнів на цьому етапі уроку на основі опрацювання різноманітних дидактичних посібників: таблиць, ілюстрацій, слайдів, натуральних об’єктів, графічних схем тощо.

ü Запропонуйте школярам проаналізувати і критично оцінити відповіді своїх однокласників, поставити їм кілька запитань по темі, що розглядається.

 

Вивчення нового матеріалу.

Типовою у шкільній практиці є ситуація, коли вивчення нового матеріалу починається просто з повідомлення теми уроку. При цьому знання дітей не актуалізуються, відсутня і мотивація навчальної діяльності учнів.

ü З’ясуйте, якою мірою, місцевий, краєзнавчий матеріал може слугувати джерелом, "сходинкою" для подальшого вивчення нового матеріалу. Яка роль відводиться в цьому процесі спостереженням за різними явищами і предметами неживої та живої природи, враховуючи вік дітей, їх пізнавальні інтереси. Відправним пунктом і формуванні запитань, що активізують життєвий досвід дитини може виступати дитяча науково-популярна та художня література, залучення інформації із теле- та радіопередач.

ü Ознайомтеся із завданнями щодо актуалізації знань дітей, вміщеними у підручнику. Спробуйте зінтегрувати їх з тими, що спонукатимуть учнів до залучення спостережу вального досвіду, здійснення аналітико-синтетичної діяльності на змістовій основі знань, які формувалися на краєзнавчому матеріалі.

ü Продумайте, яким чином Ви мотивуватимете значущість вивчення нової теми. Мотивація навчальної діяльності учнів логічно пов’язана з актуалізацією знань.

ü Поміркуйте, який спосіб мотивації навчальної діяльності учнів на Вашому уроці буде доцільнішим. Розробіть власне свій варіант.

В реальній практиці навчання мотивація може здійснюватись шляхом:

§ розгляду ситуативного завдання, де потрібно обрати правильний хід міркування;

§ створення проблемної ситуації, в якій з’ясовується, що існуючий рівень знань, недостатній для її розв’язання;

§ формулювання запитання, що розкриває значущість нових знань з тими, що вивчатиметься на уроці в опануванні системою понять;

§ висвітлення різних поглядів, як помилкових, частково помилкових, так і абсолютно правильних на певну проблему та ін.

Вивчення нового матеріалу здійснюється через систему методів і методичних прийомів.

Використання розповіді, бесіди на цьому етапі уроку доцільно починаючи з формування запитання, що сприяє в подальшому усвідомленому засвоєнню нового матеріалу, зосередженню уваги на тому, про що повідомляє вчитель.

Враховуючи те, що увага молодших школярів має нестійкий характер, вчителю необхідно переключати учнів з одного виду діяльності на інший. Так, слухаючи розповідь вчителя протягом 5-7 хвилин, далі школярі можуть опрацьовувати текст підручника за відповідними завданнями для кожної групи (кожного ряду класу). Завдання можуть бути записаними на дошці або надаються в усній формі. При цьому слід зауважити, що мета опрацювання тексту чи застосування прийомів вибіркового читання, різні.

§ Плануючи вивчення частин нового матеріалу за підручником, розробіть завдання для вибіркового читання тексту за абзацами окремо для кожної групи класу.

Серед варіантів можна запропонувати наступні:

Прочитайте абзац і …

Ø визначте його головну думку;

Ø з’ясуйте, що нового ви довідалися з цієї частини тексту, а про що вже знали раніше;

Ø сформулюйте висновок – узагальнення з прочитаного;

Ø визначте причину запитання до однокласників за прочитаним абзацом;

Ø знайдіть в тексті відповіді на запитання, подані до статті, або сформулюйте їх власними словами та ін.

В процесі вивчення нового матеріалу бесіда, розповідь поєднується вчителем з використанням різноманітних наочних посібників6 таблиць, ілюстрацій, географічних карт, опорних схем, натуральних об’єктів тощо. Залежно від дидактичної мети методика опрацювання одного й того ж наочного посібника буде різною.

Так, якщо дидактичною метою є формування вміння визначати зовнішні ознаки об’єкта при опрацюванні, наприклад, таблиці "Білочка", її реалізація можлива за умови ознайомлення учнів з алгоритмом (планом послідовності дій) вміння, який школярі повинні знати як правило і свідомо ним оперувати. План складається ї трьох основних дій:

1. Уважно розглянь цей предмет.

2. Визначте, з яких частин він складається (якщо це можливо).

3. Опиши кожну частину за такими ознаками (формою, величиною, забарвленням та іншими властивостями).

Оскільки молодшим школярам найчастіше важко підібрати те єдино правильне слово, що характеризує певну ознак або властивість предмету, вчитель може надати слова-опори для їх визначення, скласти взірець опису, а далі запропонувати учням виконати завдання за аналогією. У допомозі в цій справі може бути і використання загадок, невеликих віршиків стосовно предмету розгляду.

ü Розробіть методику опрацювання наочного посібника (за власним вибором) з огляду на реалізацію наступних дидактичних цілей формування:

· вміння порівнювати;

· вміння виділяти істотні ознаки;

· вміння узагальнювати (підводити під поняття);

· вміння встановлювати різноманітні зв’язки і залежності;

· вміння складати різнобічну характеристику об’єкта.