Прикладка та означуване слово


Важливим питанням синтаксичного аналізу другорядних членів речення постає розмежування прикладки та означуваного слова. Особливі труднощі виникають у тих випадках, коли поєднуються власні та загальні іменники. Наприклад: Широкою долиною між двома рядами розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця (І. Нечуй-Левицький); Це ось довкола наша Лебедщина, а там далі за тими кущами вільшини, як літом сходить сонце, невеличке село Лебеді (У. Самчук); Була неділя, й сотник Тригуб збирався до церкви (Б. Лепкий); Літуна Сергія Данченка ховали на другий день по його смерті (В. Підмогильний).

У синтаксичній традиції побутує така думка щодо розподілу синтаксичних функцій між компонентами поєднань «власний іменник + загальний іменник»:

— у сполученнях власного імені людини і загальної назви прикладкою виступає загальна назва, напр.:

сотник Тригуб (Тригуб — означуване слово, сотник — прикладка);

літун Сергій Данченко (Сергій Данченко — означуване слово, літун — прикладка);

— у сполученнях власної назви, що не є ім’ям людини, та загальної назви прикладкою виступає власна назва, напр.:

річка Раставиця (річка — означуване слово, Раставиця — прикладка);

село Лебеді (село — означуване слово, Лебеді — прикладка);

Між тим єдиною підставою для визначення прикладки та означуваного слова може бути контекст. Так, саме контекст дає можливість з’ясувати у реченні компоненти, що містять відому інформацію та нову. При цьому прикладка призначена виражати нову інформацію, а означуване слово — відому.

Для порівняння у зв’язку з цим наводяться речення, де функціонують поєднання «загальна назва + власна назва особи»:

У Петренків дві дочки. Я познайомилась з косметологомГалею Петренко.

Йдеться про сім’ю Петренків, членом якої є Галя Петренко, що працює косметологом. Тим самим у словосполученні (з) косметологом Галею Петренко компонент Галя Петренкомістить відому інформацію з огляду на попередній контекст (див.: У Петренків дві дочки). Компонент косметолог передає нову інформацію. Отже, синтаксичні функції між компонентами словосполучення розподілені таким чином: (з) Галею Петренко — означуване слово, що в реченні виступає додатком, косметологом — прикладка.

Серед усіх працівників косметичного салону найкраще обслуговує візажистГаля Петренко.

Йдеться про косметичний салон, де працює візажист Галя Петренко. У зв’язку з цим у словосполученні візажист Галя Петренко відому інформацію виражає іменник візажист: візажист може бути працівником косметичного салону. Компонент Галя Петренко передає нову інформацію. Отже, синтаксичні функції між компонентами словосполучення розподіляються таким чином: візажист — означуване слово, що в реченні виступає підметом, Галя Петренко — прикладка.

Аналогічно визначається прикладка й у поєднаннях загального іменника з власною назвою, що не є ім’ям людини. У зв’язку з цим порівняй речення:

РічкаДніпро розливається не щовесни.

У словосполученні річка Дніпро відома інформація зосереджена у компоненті річка: в реченні йдеться про властивість рік розливатись весною. Нова інформація представлена в компоненті Дніпро: як і кожна річка, Дніпро розливається, але не щовесни. Таким чином, прикладкою у поєднанні річка Дніпро виступає власна назва Дніпро. Означуване слово річка виконує в реченні роль підмета.

Ми часто вживаємо назву Дніпро: вболіваємо за команду «Дніпро», користуємось холодильником «Дніпро», відпочиваємо нарічціДніпрі.

У словосполученні на річці Дніпрі відому інформацію передає компонент Дніпро: з тексту речення з’ясовується, що йдеться про слово Дніпро взагалі. При цьому це слово стосується багатьох реалій навколишньої дійсності, як-от: футбольна команда, холодильник, річка. Відповідно нову інформацію виражає компонент (на) річці. Аналогічно нову інформацію у наведеному реченні виражають іменники команда та холодильник у словосполученнях за команду «Дніпро», холодильником «Дніпро». Що стосується поєднання (на) річці Дніпрі, то в ньому прикладкою виступає загальна назва (на) річці. Власна назва Дніпро постає як означуване слово, що виконує функцію обставини місця.

У цілому правомірно розглядати прикладку як функціонально рухомий член речення, що значною мірою залежить від контексту.

Завдання

Розгляньте наведені речення. Знайдіть прикладки. З’ясуйте синтаксичні функції означуваних слів.

1. Де був колись бір — стало велике село Бірки; серед ярів та байраків, мов з землі виросли, Байраки малі й великі; там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, — красується село Вовча Долина. Тоді заснувалися й Піски (П. Мирний). 2. Велика Ведмедиця має цілий ряд народних назв: Великий Віз, Чумацький Віз, Великий Ківш…. Сузір’я Орел у науці має назву Дівчина з відрами; сузір’я Лебідь по-народному зветься Хрестом. Найбільше синонімічних українських назв має сузір’я Оріон. Це — Косар, Косарі, Чепіги, Граблі. 3. Візантій, Константинополь, Царград і Стамбул — це те саме місто. А назви Царград на стародавній карті, виданій, наприклад, у Римській імперії, і бути не могло б тому, що так це місто називали тільки на Русі (З кн. Є. Чак «Барви нашого слова»). 4. Якщо материк Грушевського-історика ми почали вже потроху освоювати, то глибину творів Грушевського-белетриста нам ще треба відкрити і належно поцінувати (С. Білокінь). 5. Вовчик-капітан мовби розгадав потаємні дівочі думи: прибув на маяк позачерговим рейсом, раніше, ніж Марія сподівалася (О. Гончар). 6. Професор Сікорський ще в тисяча дев’ятсот п’ятому році робить об’єктивний висновок: типи українця і росіянина відрізняються тим, що в українця менше нових рис, які росіянин взяв у фінів (О. Славинський). 7. На призьбі найближчої до лиману хати сидів з люлькою в зубах власник одного з зимівників Дмитро Балан (А. Кащенко). 8. За мурами на горбі золотий царський двір стоїть. Перед ним розкинувся вимощений камінням і прикрашений мідяними статуями імператорів майдан із двірським собором. Скільки там височезних хрестів із різьбою царя Костянтина і цариці Єлени, над головами яких сяють позолочені цвяхи з ніг Хрестових (Б. Лепкий). 9. Поручник Лісовський підняв руку, забороняючи жовнірам видавати й звука (Р. Іваничук). 10. Близнята Гримичі судили зрадника (М. Стельмах). 11. Полковники Рябов, Зарубін, Федорченко й інші полковники і підполковники пояснили солдатам наказ командира (О. Довженко). 12. Вчив мене хороший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган, білий-білий, як білі бувають у нас перед зеленим святом хати (О. Вишня). 13. Отець Григорій звичайно по відправі з каплиці заходив до теремів княгині (Б. Лепкий). 14. …В дворі й за двором священика стовпилась сила народу: в Вільшаниці тільки що поховали старого священика Петра Моссаковського. Уся громада зійшлась в його двір на поминальний обід… Чотири сини небіжчика отця Петра — два священики, один диякон і один дяк — з здоровими пляшками в руках ходили поміж столами і частували усіх (І. Нечуй-Левицький). 15. Певний час навіть деякі його друзі не здогадувались, що такий солідний вчений-сходознавець, доктор історичних наук Ігор Всеволодович Можейко і улюбленець дітвори Кір Буличов — та сама людина (З журналу).

Додатки та обставини

Проблема розмежування додатків та обставин постає тоді, коли другорядні члени речення виражаються формами непрямих відмінків іменників. Див., наприклад, виділені лексеми у наведених реченнях:

(1) Возив я колись дрова до монастиря (О. Вишня);

(2) У зерносховищі світилося, і комірник роздавав по списку робітникам посівне зерно на збереження (О. Гончар);

(3) Додому Давид повертався поїздом (А. Головко);

(4) Краплиста роса синіє, поблискує бісером (М. Стельмах);

(5) Обличчя його враз вкрилось червоними плямами і аж надулося від образи (В. Підмогильний);

(6) В дорозі нам було дуже весело (Р. Федорів);

(7) Для нього тут занадто багато цінного, щоб він міг зосередитися для молитви (У. Самчук);

(8) Вечір дихає весною (А. М’ястківський).

Основним критерієм розмежування додатків та обставин, виражених формами непрямих відмінків іменників, виступає значення відмінкової форми у реченні. При цьому йдеться про два типи значень:

1) синтаксичне значення словоформи — предметне значення, що узгоджується з питаннями непрямих відмінків іменників, як-от: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? про кого? про що? тощо;

2) лексико-семантичне значення словоформи — ситуативне значення, що формується під впливом лексичного значення слова й узгоджується з обставинними питаннями, як-от: яким чином? коли? з якою метою? за якої умови? тощо.

Додаток передає у реченні синтаксичне значення, обставини виражають значення лексико-семантичне. Для порівняння наводяться речення:

Хлопець милувався садом.

У наведеному реченні лексема сад ужита у формі орудного відмінка. Форма орудного відмінка іменників відповідає на питання ким? чим? і може виражати загальне значення об’єкта, на який спрямована дія. У тій синтаксичній позиції, яку лексема сад займає в аналізованому реченні, її лексичне значення узгоджується із загальним предметним, об’єктним, значенням форми орудного відмінка. Міркуй так:

1) милуватись (чим?) садом;

2) чим? — предметне питання; чим? = щось = предмет, об’єкт;

3) сад — площа землі, на якій ростуть дерева, кущі тощо; земля, кущі, дерева — об’єкти навколишньої дійсності, отже, сад — це теж об’єкт навколишньої дійсності;

4) милуватись (чим?) садом.

¯ ¯

об’єкт об’єкт

У наведеному реченні синтаксичне значення об’єкта дії дорівнює загальному лексичному значенню лексеми сад у формі орудного відмінка.

Таким чином, лексичне значення слова узгоджується із синтаксичним значенням форми орудного відмінка цього слова. Відповідно словоформа садом у реченні розглядається як додаток.

Хлопець біг садом.

У цьому реченні лексема сад знову вжита у формі орудного відмінка. Форма орудного відмінка, як зазначалось, призначена виражати об’єктне значення. Однак лексичне значення слова сад у синтаксичній позиції аналізованого речення не узгоджується із загальним значенням об’єкта. Поєднуючись із лексемою бігти, яка позначає рух, слово сад реалізує властиве йому просторове значення, зокрема значення місця, де відбувається дія. Відповідно відмінкова форма садом узгоджується з обставинним питанням де? Питання відмінкової форми чим? біля лексеми бігти постає як некоректне (*Хлопець біг (чим?) садом).

Таким чином, другорядний член речення у формі орудного відмінка виражає лексико-семантичне значення, яке формується під впливом лексичного значення слова, що знаходиться в аналізованій синтаксичній позиції, та лексичного значення пояснюваного члена речення. Тим самим словоформа садом у реченні розглядається як обставина.

У практиці синтаксичного аналізу розмежування додатків та обставин можна здійснювати так:

1. Поставити до форми іменника питання непрямого відмінка:
значення слова узгоджується з питанням відмінка питання відмінка суперечить лексичному значенню слова, руйнує зміст речення
возив (що?) дрова (1) *роздавав (по чому?) по списку (2)
возив (до чого?) до монастиря (1) *роздавав (на що?) на збереження (2)
світилося (у чому?) у зерносховищі (2) *поблискує (чим?) бісером (4)
роздавав (що?) зерно (2) *надулося (від чого?) від образи (5)
роздавав (кому?) робітникам (2) *було весело (в чому?) в дорозі (6)
повертався (чим?) поїздом (3) *мігзосередитися (для чого?) для молитви (7)
вкрилось (чим?) плямами (5) *дихає (чим?) весною (8)
було весело (кому?) нам (6) є багато цінного (для кого?) для нього (7)  
2.1. З’ясувати, чи узгоджується значення слова з обставинним питанням: 2.2. Поставити до форми іменника обставинне питання:
ні возив дрова; так возив (до чого? куди?) до монастиря; роздавав (у який спосіб?) по списку;
роздавав зерно; роздавав робітникам; світилося (у чому? де?) у зерносховищі;   роздавав (з якою метою?) на збереження;
вкрилось плямами ; було весело нам; [є] багато цікавого для нього повертався (чим? яким способом?) поїздом; поблискує (подібно до чого? у який спосіб?) бісером; міг зосередитися (з якою метою?) для молитви; дихає (яким способом?) весною
¯ додаток ¯ обставина або синкретичний член речення, що поєднує в собі ознаки додатка та обставини ¯ обставина

Таким чином, для розмежування додатків та обставин важливим є усвідомлення положень:

1. Додатками вважаються тільки ті форми непрямих відмінків іменників, які позначають об’єкти дії, стану чи процесу і відповідають на питання непрямих відмінків.

2. Другорядні члени речення, виражені формами непрямих відмінків іменників, виступають або обставинами, або синкретичними членами, що поєднують у собі ознаки додатків та обставин, якщо паралельно з питаннями відмінків відповідають і на смислові, обставинні, питання.

3. Обставинами форми непрямих відмінків іменників виступають тоді, коли поставлене до них питання відмінка суперечить їх лексичному значенню і можливе лише смислове питання.

Обставинні функції форми непрямих відмінків іменників виявляються й завдяки синонімічним перетворенням, як-от:

1. Перетворення форм непрямих відмінків іменників у прислівники з обставинною функцією:
Прохолодне повітря пахне осінню (В. Собко) — обставина способу дії. ® Прохолодне повітря пахне по-осінньому (обставина способу дії).
Дуби сплели кошлаті віти, шумлять в задумі ясени (Л. Дмитерко) — обставина способу дії. ® Дуби сплели кошлаті віти, шумлять задумливо ясени (обставина способу дії).
2. Перетворення форм непрямих відмінків іменників у порівняльні звороти з обставинною функцією:
Краплиста роса синіє, поблискує бісером… (М. Стельмах) — обставина способу дії.   ® Краплиста роса синіє, поблискує, як бісер… (відокремлена обставина способу дії).
Густа чорна коса розпалась чорною хвилею по білій сорочці (І. Нечуй-Левицький) — обставина способу дії. ® Густа чорна коса розпалась по білій сорочці, як чорна хвиля (відокремлена обставина способу дії).  
3. Розгортання форм непрямих відмінків іменників у відокремлені обставини, виражені дієприслівниковими зворотами:
Комірник роздавав по списку робітникам посівне зерно на збереження (О. Гончар) — обставина способу дії. ® Комірник роздавав робітникам посівне зерно на збереження, користуючись списком (відокремлена обставина способу дії).
4. Розгортання форм непрямих відмінків іменників у підрядні обставинні частини:
Комірник роздавав по списку робітникам посівне зерно на збереження(О. Гон­чар) — обставина мети. ® Комірник роздавав по списку робітникам посівне зерно, для того щоб вони його зберігали (підрядна частина зі значенням мети).
Для нього тут занадто багато цінного, щоб він міг зосередитись для молитви(У. Самчук) — обставина мети. ® Для нього тут занадто багато цінного, щоб він міг зосередитись, аби помолитись (підрядна частина зі значенням мети).
Обличчя його враз вкрилось червоними плямами і аж надулося від образи (В. Підмогильний) — обставина причини.   ® Через те що він образився, обличчя його враз вкрилось червоними плямами і аж надулося (підрядна частина зі значенням причини).
В дорозі нам було дуже весело (Р. Федорів) — обставина часу. ® Коли ми разом були в дорозі, нам було дуже весело (підрядна частина зі значенням часу).

Завдання

1. Прочитайте речення, знайдіть додатки. Випишіть їх разом із пояснюваними членами речення. З’ясуйте, які частини мови пояснюють додатки. Охарактеризуйте змістові відношення між додатками та пояснюваними членами речення.

1. Біля плоту, по якому плелися з цвітом і плодами гарбузиння й тичкова квасоля, він побачив Катерину (М. Стельмах). 2. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає (Т. Шевченко). 3. Крізь вікна несло від поля запахом свіжозораної землі (Б. Лепкий). 4. Я занедужав і, як усі хворі, прислухався до найменшого шереху за вікном моєї кімнати (В. Земляк). 5. Вона так і не пробачила за зраду (В. Підмогильний). 6. Матвій сам здивувався з своєї уяви. 7. У Марії від несподіванки занімів язик. 8. Від цього часу Матвій занедбав думку про нову купівлю землі. 9. Після вечері Володько відважився промовити до батька (З тв. У. Самчука). 10. Через гордість в серцях вірили в зорі і прекрасні ідеї, в чистоту і мужність людської душі. 11. Осміхнувшись, Шахай зробився подібним до вовка (З тв. Ю. Яновського). 12. Хліба помітно зеленішали, ніби набрякали густим зеленим соком (О. Гончар). 13. Листя кружляло й уночі, не тільки вдень, але це також було сховане від очей (Є. Гуцало). 14. Я байдужно дивився на грізні розрухи натури, не торкала якось мого серця дика краса південної бурі. 15. …Перші краплі густого дощу… змусили мене… пошукати певного захисту від зливи (З тв. М. Коцюбинського). 16. Вітри кучеряві беру я у серце, Гаями, полями бреду (С. Будний).

2. Прочитайте речення. З’ясуйте синтаксичні функції виділених форм іменників.

1. Він вночі край шляху розмовляє з товаришами хриплим голосом (О. Гончар). 2. Це й тоді, першого разу, вони [гуси] сповістили про весну. 3. Я знаю: мине багато весен і ці краплі розіб’ють камінь. Але вони не навівали на мене смутку (З тв. В. Земляка). 4. З’явився хірург і поклав на обличчя йому білу марлеву маску. 5. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев’ятого класів стояли за партами й дивилися у вікна (З тв. О. Довженка). 6. Дівчина підійшла до віконця, що тримає в собі місячний смуток, і постукала. 7. З пасіки до оселі йде-не йде старий Гримич. 8. Далі він зупинився під віковою липою, де стиха гуділа стара борть. 9. Вона похапцем взяла з крісла свої речі і вибігла з кімнати (З тв. М. Стельмаха). 10. З магнітофона линула голосна музика (Ю. Винничук). 11. Перевізник хотів човни відштовхнути від берега, але Босаковський не дав (Б. Лепкий). 12. Соловей сидів на тонесенькій калиновій гілочці, що схилилася од його ваги(Б. Комар). 13. Хилиться, хилиться й падає з шелестом ігуком на дорогу рясна липа (А. Шиян). 14. Він наче сидів на сідлі. 15. Далеко десь між залізничними мостами вився кучерявий дим. 16. Загине Галат без її поцілунків (З тв. Ю. Яновського). 17. Польова доріжка стелилася між високими хлібами (В. Малик). 18. Через свою наполегливість ти маєш сьогодні твердий ґрунт під ногами (В. Підмогильний). 19. За зимою знов зазеленіла Весна божа (Т. Шевченко). 20. Хвиля вже далеко ллється і над лозами глузує (О. Олесь).

3.Знайдіть у наведених реченнях обставини міри і ступеня. Охарактеризуйте їх морфологічне вираження.

1. Я від душі вітав сміливців — хіба мало лиха зазнали вони на своєму шляху, перш ніж провістити весну над рідними озерами. 2. Я видужував і майже з дитячою цікавістю підходив до вікна (З тв. В. Земляка). 3. Від довгого лежання на спині в одному положенні на спині поробились пролежні. 4. Гнат, почувши таке, готовий підстрибувати під стелю. 5. Довго стискав свої тремтячі уста і ціпив зуби, щоб не подати голосу, та, коли батько взявся за клямку, не втримався, захлипав і заревів від переповненого і щирого серця (З тв. У. Самчука). 6. Вона з тривогою вдивлялася в його обличчя, наслухаючи, чи він ще дихає (Б. Лепкий). 7. Швидко заспокоївшись, [соловейко] розщедрювався і без жалю розсипав навкруги коштовності, камінці-самоцвіти, бурштинові бусинки, червоні коралі, срібні сережки, золоті кільця. 8. Сонце вже підбилося на добрий людський зріст (З тв. В. Комара). 9. Мабуть, стомилася пташина, бо востаннє черкнула крилами повітря, потім розпластала їх на всю широчінь, і понесло її одразу вітром невідомо куди (А. Шиян). 10. Писав він [Стефаник] із довгими переривами, часом ті затягувалися надовго (В. Шевчук). 11. Він, усміхаючись, докірливо хитав головою і промовляв з почуттям тонкого жалю і примиренності з бігом часу (О. Довженко). 12. Чи знайомий вам той психічний стан, коли за один рідний звук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (М. Коцюбинський).

4.Знайдіть та охарактеризуйте у наведених реченнях обставини місця.

1. Кричали дикі гуси, які поверталися в рідні місця. 2. Як тільки починалась їх ніжна музика, у двір виходила малеча (З тв. В. Земляка). 3. Остюк часто виходив на вулицю, зачувши співи студентської ватаги (Ю. Яновський). 4. Над ранок Стратон приїхав з ярмарку (У. Самчук). 5. Якогось синього-синього вересневого вечора він поспішав до неї з робітфаку. 6. В передосінній вечір він пізно повертався з наради (З тв. М. Стельмаха). 7. Після обіду Дьома зібрався у виселок, на волейбол. 8. Тим часом долом, потемнілими степами мчали табуни вихорів… (З тв. О. Гончара). 9. Довго тягнеться уздовж берега пласка рівнина (І. Нечуй-Левицький). 10. Роз’ятрений нудьгою, затоплений у задумі, плентавсь я тихою ходою берегом річки… (М. Коцюбинський). 11. На горбочку біля Базавлука, там, де річка, падаючи в Дніпро, розлилася просторим, як море, лиманом Великої Води, за часів Запорізької Січі стояли три хати (А. Кащенко).

5.У наведених реченнях виділіть обставини часу. Охарактеризуйте їх морфологічне вираження. З’ясуйте особливості семантики лексем, що вживаються у синтаксичній позиції обставин часу. Перебудуйте подані речення у складнопідрядні конструкції з підрядними часу.

1. Матвій з ранку до вечора в полі. 2. Похолодання прийшло зі Спасом. 3. Хліба від м’ясниць бракувало. 4. Через день приходить Настя з Катериною. 5. По двох днях не стало корови. 6. Над ранок погода змінилася. 7. Під Великдень пішла по селі чутка. 8. Перед кінцем шкільного року семінарія улаштовує виставу з танцями. 9. Володькові дали це житло лише до одруження його господаря. 10. Близько півночі хтось постукав у вікно. 11. На весну Матвій вирішив купити коні. 12. Серед ночі обоз в’їжджає в якесь село і зупиняється на ніч. 13. Перед відходом закупили у Матвія двадцять пудів картоплі. 14. Після вечері Матвій весь час сидить мовчки. 15. Тижнями падав дощ. 16. Матвій цілими вечорами мовчки просиджував під хатою. 17. Ранньою весною почалася сівба. 18. Цілих два дні провалявся він у постелі. 19. Сонячними днями Матвій любив походити по полю. 20. Володько мав іти цієї осені до школи (З тв. У. Самчука). 21. Одного осіннього вечора до хати Івана Федоровича вскочив захеканий Юрко (О. Вишня). 22. Останню ніч він не виходив з радіорубки (М. Трублаїні).

6.Спишіть речення. З’ясуйте синтаксичні функції виділених іменників.

1. За роботою почалася розмова (У. Самчук). 2. Перші краплі густого дощу, що з гулким гуком упали на землю серед раптової тиші, змусили озирнутись навкруги (М. Коцюбинський). 3. В боях з яничарами та ординцями Іван не пас задніх (В. Кулаковський). 4. Рожевий кінь у бігу різко закинув голову… (Р. Іваничук). 5. Мелашка була поетичною душею… часом вона в своїй розмові несамохіть видавала слова пісень (І. Нечуй-Левицький). 6. Пісня «Ой, у лузі червона калина…» уславлює січових стрільців, які в складі австро-угорської армії вели збройну боротьбу проти царських та польсько-шляхетських військ (Ф. Погребенник). 7. До Грушевського історики починали виклад свого предмета з найдавнішого періоду (С. Білокінь). 8. Все менше і менше чути рідну мову на вулицях, сам Стратон розмовляє по-татарськи, хіба ото колись на престольні свята розговіється в гостях за піснею (Р. Іваничук). 9. Як глухо стогнало серце під шомполами(А. Головко). 10. Я побачив у Львові Міцкевича очі, Кривоносові плечі й Франкове чоло (В. Симоненко). 11. Як немає радості в любові, то й любові, певне, теж нема (В. Ткаченко).

7.Спишіть речення, виділіть обставини причини. Охарактеризуйте способи їх морфологічного вираження.

Перебудуйте подані речення у складнопідрядні конструкції з підрядними причини.

З’ясуйте роль прийменників у вираженні причинного значення.

1. Грицько остовпів від страху і обурення (М. Трублаїні). 2. Шлях весь був білий від інею, твердий, схоплений холодом (Є. Гуцало). 3. Кінь його аж стогнав від немилосердного дотику острогів. 4. Дрижать їхні плечі від розкритої таємниці, тремтять вії від набіглої щасливої сльози. 5. Тиша розірветься через голосне квиління стріл. 6. Через стукіт, брязкіт, співи полків і сотень чекати далі ставало неможливо (З тв. Ю. Яновського). 7. Його поважали за мужність. 8. Ми любимо вас за жертви (З тв. О. Довженка). 9. Виривайлова сотня свариться за барахло. 10. Бійці були приголомшені з несподіваного вибуху (З тв. Ю. Яновського). 11. Так трапилось, що не з кохання, а з жалості одружився Свирид (М. Стельмах). 12. З нагоди переїзду ввечері мало відбутися святкове дійство з піснями і танцями (У. Самчук). 13. На гамір виглянув офіцер з пасажирського вагона (Ю. Яновський). 14. Запал під холодним вітром серед понурого мовчання меркне, скручується, гасне (В. Винниченко). 15. Сивіла дощем далечінь, вода вже блищала на шляху (О. Гончар).

8.Спишіть речення. Виділіть обставини умови. З’ясуйте способи їх морфологічного вираження. Перебудуйте, де це можливо, наведені речення у складнопідрядні конструкції з підрядними умови. Визначте роль прийменників у вираженні змістових відношень умови.

1. Високі, стрункі, мов стрілки, здіймаються в чистеє небо чотири тополі зелені, балакають з вітром, балакають з сонцем, без вітру ж шепочуться поміж собою (Дніпрова Чайка). 2. Жилося б тепер без тієї клятої війни. 3. Без кулеметів наступати не будемо (З тв. Ю. Яновського). 4. Вона [Ліна Костенко] вимовчала своє право сказати: «Мого народу гілочка тернова». Без таких людей усі розмови про високе призначення поета — тільки красиві слова (В. Базилевський). 5. При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний! (Л. Українка). 6. При майстрах якось легше… (Л. Костенко). 7. На випадок загибелі сержанта приймаю командування (О. Довженко). 8. Отак жив Чіпка, виростав у голоді та в холоді, у злиднях та недостачах (П. Мирний). 9. Не зупиняйся, мить, бо ти прекрасна лише у русі, у живій плавбі (П. Воронько). 10. Багато вже років жили вони тут під захистом недалекої Запорозької Січі (А. Кащенко). 11. Лагодили укріплення, рихтували чайки, вчилися у досвідчених братчиків… видиратися на мури під градом каміння, потоками окропу та гарячої смоли (В. Кулаковський).

9.Спишіть речення, виділіть обставини мети. З’ясуйте способи їх морфологічного вираження. Перебудуйте, де це можливо, наведені речення у складнопідрядні конструкції з підрядними мети. Зробіть висновок про роль прийменників у вираженні змістових відношень мети.

1. Для збору бур’янів кинуть цілий народ, військо, пресу, письменників і вчених (У. Самчук). 2. Хіба не варт пожити для такої радості? (О. Довженко). 3. Дарма, що вони цілий день були вкупі, разом дерлися на гору і до школи, разом поверталися звідти, але й перед самим сном їм теж хотілося б переговорити для узгодження справ на завтрашній день. 4. Марія одразу догадалася: рибзаводці виїхали на прогулянку (З тв. О. Гончара). 5. Одного непоганого понеділка Володька покликали за браму, напевно, на побачення… 6. Батько страх не любить, коли вона ті гроші на будь-що розтринькує (З тв. У. Самчука). 7. Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. 8. Захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я світу! (З тв. Л. Костенко). 9. Народженого для добра не важко навчити добру (Г. Сковорода). 10. Фон Крауз став діяти на Україні в ім’я Німеччини (О. Довженко). 11. …Нема України. То чому я повинна вбивати юне життя дитини заради пам’яті про неї…? (Р. Іваничук). 12. Як можна спокійно когось убивати, убивати задля грошей? 13. Юра Ващук і той старий дяк заскочили до Кострубайла по сало (З тв. Я. Галана).

10.Спишіть речення. Виділіть обставини допусту. З’ясуйте способи їх морфологічного вираження.

Перебудуйте, де це можливо, наведені речення у складнопідрядні конструкції з допустовими підрядними частинами.

Визначте роль прийменників у вираженні допустових змістових відношень.

1. Трошки вірить серце в забобони Логікам усім наперекір. 2. Всупереч живим фактам теоретики твердять про «відмирання» народної творчості (З тв. М. Рильського). 3. Незважаючи на малесенький вітерець парило і робилося душно (Г. Тютюнник). 4. Чим далі, тим все ясніше стає, що події розгортаються незалежно від його бажань і прагнень (О. Гончар). 5. Тоді чотири українські фронти відокремились від своєї техніки і пішли наперекір стихіям і воєнним доктринам громити ворога й гнати його так, як ще не гнав ніхто (О. Довженко). 6. Тексти при всій зовнішній культурі писань розповзались, втрачали обриси (В. Базилевський). 7. Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг (О. Теліга). 8. Лагідна душа ховалась під її непідступністю (У. Самчук).

11.Випишіть із наведених конструкцій речення з обставинами наслідку. З’ясуйте способи їх морфологічного вираження.

Перебудуйте, де це можливо, виписані речення у складнопідрядні конструкції з підрядними частинами зі значенням наслідку.

Зробіть висновок про роль прийменників у вираженні наслідкових змістових відношень.

1. Взяв я цей шмат землі на біду (Г. Косинка). 2. Не дивись на березу плакучу (Л. Українка). 3. А тим часом шаланда пройшла повз купою очерету й випливла на Кардашинський лиман (Ю. Яновський). 4. Я все життя пам’ятаю її на муку (П. Паншук). 5. Повернувся Павло ввечері і поставив повний глечик молока на стіл (Гр. Тютюнник). 6. Розлетілася сотня на скалки від французької дружньої відсічі (Ю. Яновський). 7. На стукіт справді обізвався охриплий пес (О. Донченко). 8. Тут синіми нитками заходить вечір, червоними і золотими — зірниця і її проміння, а темно-синіми вже кинуто сон — добрим людям на здоров’я (М. Стельмах). 9. Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались до берега, падали на пісок і розбивались на білу піну. 10. Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкидає серце після довгого перебування на чужині? (З тв. М. Коцюбинського).

12.Спишіть речення. З’ясуйте синтаксичні функції виділених форм орудного відмінка іменників.

1. Ще так недавно бігла по дніпровських кручах рудою лисицею осінь, холодним повівом несло від її прудкого безповоротного бігу (Є. Гуцало). 2. Веснянка впала грудьми на пісок, приклалась до нього вухом. 3. Широкою чарівною музикою зашумів дощ. 4. Світлі паруси дощу вже розпустилися на обрії, помітно наближалися нивами (З тв. О. Гончара). 5. Птиця каменем падала вниз (А. Шиян). 6. Страх летів вітром від дідового коня (М. Яцків). 7. Сьогодні багато людей зачитується книгами Михайла Грушевського як молитовниками нації (С. Білокінь). 8. Десь тижнів два тужив птах, як людина, і дочекався своєї пари скоріше за людину, і тоді на радощах заспівав солов’єм (М. Стельмах). 9. Та нащо ж їх везуть ото машинами? (О. Довженко). 10. Усі вони вразили Остюка якоюсь подібністю. 11. Галат і Марченко їхали кіньми, а дід Макар плентався позаду, щось наспівуючи (З тв. Ю. Яновського). 12. Щось нині небо похмуре, набрякло дощем, мабуть, риболовля буде злиденна (В. Яворівський). 13. Стають серед церкви підковою навколо престолу (У. Самчук). 14. За півгодини табір рушив і розтягнувся довжелезною валкою по шляху. 15. Галя притягала своєю красотою і стрункістю. 16. Йти широким шляхом, полями, лісами, селами, звільнитись трохи від турботи і гризот щоденних, думати над долею рідного краю і милуватися його чарівною красою — на це Володько перший (З тв. У. Самчука). 17. За давньої давнини темними ночами виходили на берег бридкі потвори… й давили дітей (О. Вишня). 18. Горить каганець і дві свічки, в печі палає полум’я і миготить веселими хвилями по білих стінах (І. Нечуй-Левицький). 19. Високі чорні тополі, як військо, стояли рядами край дороги (М. Коцюбинський). 20. Місто ревло гарматами, клацало кулеметами (А. Головко). 21. Очі її блищали вірою і захопленням (Б. Лепкий). 22. Вони пішли головною алеєю парку (О. Донченко).









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь