Складні випадки аналізу другорядних членів речення

Означення і додатки

У процесі аналізу означень спостерігаються випадки, що стосуються розмежування неузгоджених означень, виражених непрямими відмінками іменників, та додатків, виражених такими ж іменниковими формами. Це простежується у реченнях на зразок:

(1) Люблю хати древлянського Полісся (Л. Костенко);

(2) До їдальні зайшла постать у полатаному пальті і рудому капелюхові … (В. Підмогильний);

(3) Ця земля не знала жодного мосту з каменю (П. Загребельний);

(4) Стукіт серця боляче відлунював у грудях (У. Самчук);

(5) Музика строїв скрипку, в ній бився тихий плач дитини (М. Яцків);

(6) Пан Бжеський допіру розповів йому про зустріч із сіверянами і роздратовано бігав з кутка в куток (З. Тулуб);

(7) Розуміння товариськості стало сердечнішим і ясним… (О. Дов­женко);

(8) Нові знайомі, усякі випадки знесли з її серця любов до Радюка (І. Нечуй-Левицький).

В основі розмежування неузгоджених означень і додатків лежать морфологічна природа пояснюваного слова та змістові відношення між членами речення. Відповідно розмежування можна здійснювати у такий спосіб:

Морфологічна природа пояснюваного слова
Іменник з предметним значенням   ¯	Віддієслівний іменник з процесуальним значенням ¯ означення або додаток
Тип змістових відношень між членами речення
означення хати Полісся (1) постать у пальті (2) постать у капелюхові (2) міст з каменю (3)	Суб’єктні + атрибутивні ¯ означення стукіт серця (4) плач дитини (5)	Об’єктні ¯ додаток зустріч із сіверянами (6) розуміння товариськості (7) любов до Радюка (8)

У зв’язку з пропонованим способом розмежування неузгоджених означень і додатків даються такі зауваження-рекомендації:

1. Між членами речення, вираженими формою непрямого відмінка іменника, та пояснюваним словом, вираженим іменником з предметним значенням, завжди встановлюються атрибутивні відношення. Відповідно іменники, що пов’язані з іменниками з предметним значенням, у реченні завжди виступають означеннями. Див.: хати Полісся, постать у пальті, постать у капелюхові, міст з каменю.

2. Для з’ясування змістових відношень між членами речення і з метою розмежування неузгоджених означень та додатків можна вдатись до синонімічних перетворень. При цьому в синонімічних конструкціях визначення функцій аналізованих членів речення не викликає жодних сумнівів.

Основні типи синонімічних перетворень з метою
розмежування неузгоджених означень та додатків

Аналізовані поєднання членів речення	Синонімічні з ними поєднання
1. Пояснюваний член речення + неузгоджене означення: хати Полісся міст з каменю стукіт серця плач дитини постатьу пальті містз каменю постатьу пальті постатьу капелюсі містз каменю	1.1. Пояснюваний член речення + узгоджене означення: поліські хати кам’яний міст серцевий стукіт дитячий плач 1.2. Пояснюваний член речення + поширене узгоджене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом: постать, одягнена в пальті міст, споруджений з каменю 1.3. Пояснюваний член речення + підрядна означальна частина: постать, яка була одягнена в пальті постать, на голові якої був капелюх міст, що споруджений з каменю
2. Пояснюваний член речення-віддієслівний іменник + неузгоджене означення: стукіт серця плач дитини	2. Граматична основа простого речення: серцестукає дитинаплаче
3. Пояснюваний член речення-віддієслівний імен­ник + додаток: зустріч із сіверянами розуміння товариськості любов до Радюка	3. Пояснюваний член речення-дієслово + додаток: зустрітися із сіверянами розуміти товариськість любитиРадюка

3. У тих випадках, коли пояснюваний член речення виражений віддієслівним іменником, можна простежити існування двох синонімічних конструкцій. Наприклад:

зустріч товариша
товариш зустрічає (1)	зустрічати товариша (2)

(1) — йдеться про зустріч, що її влаштував для когось товариш; форма товариша виконує роль означення;

(2) — йдеться про зустріч, що її влаштував хтось зі своїм товаришем; форма товариша виконує роль додатка.

Отже, для з’ясування синтаксичної функції форм непрямих відмінків іменника, що вжиті біля віддієслівних іменників, іноді доводиться залучати ширші відрізки — як правило, речення, а то й цілий контекст. Порівняй:

(1) Я зовсім не чекав такої зустрічі товариша Я зовсім не чекав, що товариш так мене зустріне.

(2) Я виїхав на станцію для зустрічі товариша Я виїхав на станцію, для того щоб зустріти товариша.

4. Питання про тлумачення як додатків форм непрямих відмінків іменників, що вживаються біля віддієслівних іменників, постає дискусійним.

Так, з одного боку віддієслівний іменник зберігає процесуальну семантику і в переважній більшості випадків дієслівне керування. Відповідно іменникові форми біля віддієслівних іменників правомірно вважати додатками, подібно до того як вважаються додатками ті ж форми біля базових дієслів.

З іншого боку, будучи семантично та словотвірно пов’язаними з дієсловами, віддієслівні іменники все ж таки зберігають і предметне значення. А тому, як і будь-які іменники з предметним значенням, вони потребують поширення означенням. Відповідно є підстави для кваліфікації форм непрямих відмінків іменників біля них як означень.

Водночас допускається тлумачення форм непрямих відмінків іменників при віддієслівних іменниках як синкретичних членів речення, що поєднують у собі ознаки додатка та означення.

Завдання

1. Замініть у наведених реченнях виділені неузгоджені означення узгодженими або підрядними означальними частинами.

1. Палиця батька стояла, як завше, у своєму кутку (У. Самчук). 2. Подяку ми складаємо землі своїх батьків (Р. Лубківський). 3. Бувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так багато співала коло хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилось ні одній припудреній артистці з орденами (О. Довженко). 4. — Пам’ятаєш пісеньку про смерть? — сказала Марта (В. Підмогильний). 5. Ранок. Порожні, пустельні вулиці Берліна з жовто-шафрановими блисками безживних вікон (В. Винниченко). 6. Подекуди через листя блищать білі стіни хат, лиснять проти сонця вікна або де-не-де за гіллям сіріє клуня (І. Нечуй-Левицький). 7. За кермом сидів маленький боєць у великих димчастих окулярах (О. Гончар). 8. Вгорі на стінах висіли гірлянди з сосни (А. Головко). 9. Ніде не видно було й сліду від туману чи сліпого дощику (Р. Іваничук). 10. Море зазирає у темні ущелини, в широкі гирла річок і струмків, у хащі й ліси на схилах (І. Нечуй-Левицький).

2. З’ясуйте, якими членами речення виступають виділені форми непрямих відмінків іменника.

1. Попереду бовваніли вали Очакова (В. Малик). 2. Зливи травня, що зачастили після снігового березня та мокрого квітня, перетворили курну рівнину у водяне царство (Ю. Яновський). 3. Поклади мені варення з полуниці, розкажи мені казку таку просту… (К. Герасименко). 4. За рікою мигають блискавками спалахи від пострілів гармат (Ю. Збанацький). 5. Брязнули морозом ковані остроги— будуть на Покрову од зими листи (С. Бен). 6. Ось і його річка, що має чотири броди, ось і принишкле село з корогвами тополь, ось і його могутні ясени над стемнілим платом, і старенькі вдовині ворітця, що кигикають, мов чайка, і під солом’яною шапкою хатина, що тримає у віконцях сновійність місяця (М. Стельмах). 7. В осінню ніч сорок п’ятого року прощання лунали над Дніпром (О. Довженко). 8. Він і досі, повертаючись пізно додому, стукає в це віконце з місячним маревом чи клубками темені (М. Стельмах). 9. Люди із замерзлими тілами, перебігши очима грізні рядки на екрані, голосно, сміливо, з радісним запалом стріпують головами (В. Винниченко). 10. Червоніють здорові плями з степового горошку, наче картата плахта, синіють смуги матошника, іскряно й яро червоніють цілі ризи польового маку (І. Нечуй-Левицький).

3. Прочитайте речення. Визначте синтаксичні функції іменників, що залежать від слова розмова.

1. На цім розмова про землю й закінчилась (У. Самчук). 2. Після таких розмов із козаками він не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (З. Тулуб). 3. До самого вечора в ячейках не змовкають розмови бійців про подвиг земляка (О. Гончар). 4. Розмова за столом спершу зайшла про останні події в Славгороді (А. Головко). 5. Почалася жвава розмова телефоном і стукання в машинному відділенні (М. Трублаїні).

4. У наведених реченнях знайдіть лексеми, що підпорядковуються віддієслівним іменникам. З’ясуйте їх синтаксичні функції.

1. Шарпнувся крик людей із наболілої душі (А. Головко). 2. Весь будівничий азарт іде на нові висотні помешкання, на впорядкування дворів, майданчиків для відпочинку (В. Яворівський). 3. Він вигинався, смикав головою, висував язика, моргав, морщився й кривився, підмигуючи вряди-годи, немов удари барабанщика помилково трапляли йому в живіт (В. Підмогильний). 4. Це якось уже мимоволі заспокоювало хвилювання молодих льотчиків, виповнювало серця упевненістю в успішне виконання бойового завдання (А. Головко). 5. Я пам’ятаю вечори зимові, Мовчання саду, візерунки шиб (М. Рильський). 6. Спів людей порушив тишу дрімотного села (М. Стельмах). 7. Не балувала доля дівчину частими зустрічами з милим (О. Гончар). 8. А ще були розповіді батька та матері про життя, про природу (М. Попович). 9. Буяє бенкет звитяжний — Не чути грудей тріск страшний (Є. Маланюк). 10. Коли про нього балачка, то йому годі (У. Самчук). 11. Зобов’язання перед редакцією виконано (В. Підмогильний). 12. Читання книги настільки захопило Степана, що він не помітив, як стемніло (В. Підмогильний). 13. Василько, осліплений від радості, не помічав змученого усміху Анни, не чув лементу дитяти (Р. Федорів). 14. Всі, хто зібрався в залі, з нетерпінням чекали початку засідання суду (О. Кобилянська). 15. Не допомогли Орлюкові ні протигрипозна сироватка, ні спроба переливання крові (О. Довженко). 16. Нехай ботаніки розв’язують питання про різнобарвний лист у пору опадання (М. Рильський).