Головний член безособових речень


Безособові речення у системі односкладних конструкцій вирізняються специфічною семантикою, що узгоджується з особливостями їх структури, зокрема зі способом вираження головного члена.

Змістова специфіка безособових речень полягає у позначенні ними дій, станів, процесів, ознак, які не пов’язані з активним носієм. Наприклад: У лісі зовсім стемніло (М. Коцюбинський); Світало по-березневому рано (З. Ту­луб) — у наведених реченнях йдеться про стани справ у навколишній дійсності, що не сумісні з активним діячем, встановлюються незалежно від волі людини. У реченні ж Тяжко було Олесі (Марко Вовчок) йдеться про стан людини, який теж не залежить від її волі та бажань; у подібних конструкціях особа виступає лише пасивним носієм того чи іншого стану.

Семантика безособових речень пов’язана з формою їх головного члена. Основний морфологічний вияв головного члена безособових речень — безособове дієслово, що має форму 3-ої особи однини теперішнього і майбутнього часу або форму середнього роду однини минулого часу. Наприклад:

А в степу весніє, весніє(О. Гончар).

Безособове дієслово весніти вжите у формі 3-ої особи однини теперішнього часу.

Світало по-березневому рано (З. Тулуб).

Безособове дієслово світати вжите у формі середнього роду однини минулого часу.

Усі інші дієслівні лексеми в позиції головного члена безособових речень теж набувають безособової форми. Наприклад:

У лісі зовсім стемніло (М. Коцюбинський).

Особове дієслово стемніти вживається у безособовому значенні і представлене безособовою формою середнього роду однини минулого часу. Форма дієслова визначається як безособова, оскільки значення роду та числа не пов’язані із конкретною особою. Порівняй: Обличчя матері стемніло — у наведеному двоскладному реченні дієслово стемніти постає як особове; його форма середнього роду однини минулого часу пов’язана із вказівкою на певний суб’єкт і визначається тим, що в позиції присудка дієслово узгоджується з підметом у роді та числі (порівняй: підмет обличчя — іменник середнього роду однини). На противагу особовій формі стемніло безособова форма стемніло не узгоджується з ніяким членом речення, а корелює з безособовим значенням конструкції в цілому (в останній йдеться про стан природи, що не пов’язаний з дією якоїсь особи).

Тяжко було Олесі (М. Вовчок).

У безособовій формі середнього роду однини минулого часу вжите дієслово-зв’язка бути, що пов’язане з предикативним прислівником тяжко. При цьому безособова форма не визначається жодним із членів речення, не вказує на особу, зокрема середнього роду. Порівняй: Життя Олесі було тяжким — дієслово-зв’язка було у наведеному двоскладному реченні постає як особова форма дієслова-зв’язки бути, що визначається формою підмета життя (порівняй: підмет життя — іменник середнього роду однини, відповідно у формі середнього роду однини вжите дієслово-зв’язка в допоміжній частині складеного іменного присудка).



Безособової форми у позиції головного члена безособових речень набувають:

1) безособові дієслова (ця форма для них єдина), напр.: Соломії сьогодні не щастило (М. Коцюбинський); Чому не спиться убогому сироті старому (Т. Шевченко); В хаті зовсім посутеніло (Б. Лепкий);

2) особові дієслова в безособовому значенні, напр.: А над головою уже шуміло (М. Коцюбинський); Куди його, як макову пелюстку, тисячолітнім вітром занесло? (Л. Костенко); Порома не було (Ю. Мушкетик);

3) дієслова-зв’язки в безособовому значенні, напр.: Василькові було холодно й страшно (М. Коцюбинський); Йому було страшенно жарко (В. Винниченко); Ставало вогко й холодно(М. Коцюбинський).

Примітка. У безособових реченнях з предикативним значенням реальної модальності теперішнього часу дієслово-зв’язка бути (форма дієслова-зв’язки — є) матеріально не виражене. Наприклад: Æ Сумно Василині (І. Нечуй-Левицький). Зміна модально-часового плану речення дозволяє виявити дієслівну зв’язку. Порівняй: Æ Сумно Василині / Василині було сумно / Василині буде сумно / Василині було б сумно.

Головний член безособових речень може бути складеним. Це простежується тоді, коли в безособовій формі вжита інформаційно недостатня лексема. Вона обов’язково поєднується з іншою, що наповнює її конкретним змістом. Для уникнення помилок у визначенні складеного головного члена безособових речень необхідно з’ясувати:

1) типи інформаційно недостатніх лексем, що вживаються в безособовій формі;

2) способи заповнення неповнозначності інформаційно недостатніх лексем у процесі поєднання з певними повнозначними лексемами.

У структурі складеного головного члена безособових речень знаходяться такі інформаційно недостатні лексеми:

1) модальні та фазові дієслова.

2) дієслова-зв’язки.

Модальні та фазові лексеми у структурі головного члена безособового речення приєднують до себе такі компоненти:

1. Інфінітив повнозначного дієслова, напр.: Почало світати (Ю. Яновський); Дуже хотілося скуштувати того великого пирога (Є. Гу­цало); Йому (Юліанові) забажалося притиснути ластівочку до себе (О. Кобилянська).

2. Дієслово-зв’язку, що у свою чергу поширюється іменним компонентом, напр.: [Сізіф курив свою гіркущу люльку,] йому хотілось бути молодим (Л. Костенко).

Дієслово-зв’язку в позиції головного члена безособових речень поширюють такі лексеми:

1. Дієслівні форми на -но, -то, наприклад: Уже ж мене Æпошарпано, всі квіточки Æ загарбано (Л. Українка); [—Товариші, я думаю, питання ясне, хоч] багато було навколо нього напущено туману (М. Стельмах); [Тут синіми нитками заходить вечір, червоними і золотистими — зірниця і її проміння,] а темно-синім вже Æкинуто сон — добрим людям на здоров’я (М. Стельмах).

2. Предикативні прислівники з якісно-оцінним значенням на зразок весело, гарно, страшно, тепло, тихо, видно, чутно і под.; біда, гріх, диво, жаль, сором і под.; не по собі, не до сміху тощо, наприклад:

— з абстрактним дієсловом-зв’язкою бути:

На душі було гірко (Л. Письменна); І знов Æтихо в хаті (М. Коцю­бинсь­кий); Æ Сумно тут усюди, так пусто, так глухо (Л. Українка); Æ Чутно плескіт у ставку (Л. Українка);

Василині чомусь було сором (І. Нечуй-Левицький); Однак шкода йому було червінців (О. Пчілка); Æ Не жаль мені життя, а Æжаль цього жита (М. Стельмах);

Було нам тоді не до сміху (Л. Костенко); [Коли душа посоловіє], тоді уже Æне до краси (Л. Костенко);

— з напівабстрактними дієсловами-зв’язками: Ставало спокійно і тепло на серці (М. Коцюбинський); В маленькій кімнатці стає чимдалі гучніше (М. Коцюбинський); [Вона нагадала Василя Кравченка,] їй чогось сталожаль хлопця (І. Нечуй-Левицький).

Предикативні прислівники, виражаючи оцінне значення, постають як інформаційно недостатні й поширюються інфінітивними дієслівними формами, що заповнюють їх конкретними значеннями, напр.: Славно було покачатись в цій траві (А. Свидницький); Всім було не по душі з Тимохою знатись (А.Свидницький); Як Æважко перейти на ти, як складно слово подолати (О. Герман); Ой ні, ще Æрано думати про все (Л. Костенко).

3. Модально-предикативні прислівники можна, треба, необхідно тощо, напр.: Мені нікого Æне потрібно, окрім вашої дочки (І. Нечуй-Левицький); Æ Нетреба мені вашого золота (М. Стельмах); А козакам того тільки і Æтреба (Т. Шевченко).

Модально-предикативні прислівники належать до інформаційно недостатніх лексем. Тому у складі головного члена безособових речень вони поєднуються з повнозначними лексемами. Такими виступають:

а) інфінітивні форми повнозначних дієслів, напр.: Треба було покинути думку про якесь справжнє діло серед свого люду, у рідній країні (М. Коцюбинський); Слів не можна було добрати, [а голос був дужий, молодий, дзвінкий (С. Скляренко); Æ Не можна забувати про те, [що було,] і недумати, [що буде] (Б. Лепкий); І все на світі Æтреба пережити (Л. Костен­ко);

б) інфінітивні форми фазових і модальних дієслів, що поширюються інфінітивами повнозначних дієслів, напр.: Æ Треба тільки уміти слухати (М. Коцюбинський);

в) інфінітивні форми дієслів-зв’язок, що поширюються іменними компонентами, напр.: Князеві Æтреба з Божої ласки князем бути, а не з ласки віча і дружини (Б. Лепкий); Æ Треба бути щирим і вимогливим до себе (О. Довженко).

Примітка. Зважаючи на те, що модальне значення предикативних прислівників є супровідним, додатковим до того, що виражається повнозначними лексемами, наведені раніше конструкції Мені нікого не потрібно, окрім вашої дочки (І. Нечуй-Левицький); Не треба мені вашого золота (М. Стельмах); А козакам того тільки і треба (Т. Шевченко) доцільно вважати безособовими реченнями з незаміщеною позицією інфінітива біля модально-предикативного прислівника у складі головного члена. Порівняй: Мені нікого Æ не потрібно [мати], окрім вашої дочки / Мені нікого Æ не потрібно [бачити], окрім вашої дочки. Æ Не треба мені [мати] ваше золото. А козакам те тільки і Æ треба [знати].

4. Заперечні займенники та займенникові прислівники з модальним значенням, як-от ніхто, ніщо, ніде, ніколи, ніяк, що поширюються інфінітивними дієслівними формами. Наприклад:

Нíкому було огню положить під моє горем недобите старе серце (Т. Шевченко); Це скоро нíкого вже й буде проковтнути (В.Симоненко); [Маю серце широке —] Æнí з ким поділити (Т. Шевченко); [Защемить бідненьке], і Æ нí в кого поради попросити (А. Свидницький);

О віршах уже й Æнíчого думать (Т. Шевченко); [Олесь став і нудьгував:] нí на що було дивитись (В. Підмогильний); [Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу, і коли] навіть Æнí про що писати (Л. Костенко);

Вже ж Æнíде у Європі багаття розвести (Л. Костенко); [Брехня поставала перед проваллям —] вже далі Æ нíкуди ступать(В. Коломієць);

[Наближався до святково-білого ієзуїтського города,] йому нíколи було його обминати (Р. Іваничук); Та Æнíколи мені сидіть... (Л. Глібов);

[Буде азовська орда доганяти, Буде удень сікти-рубати, назад у Азов-город завертати,] Нíяк нам буде утікать (Л. Костенко); [Не виправдання навіть і любов. Дожитися, щоб так погиб хорунжий, що] Æнíяк похилити хоругов! (Л. Костенко).

Характерні ознаки заперечних модальних займенникових прислівників:

— змістова еквівалентність з модальними дієслівними та модальними предикативними прислівниками, порівняй:

О віршах уже Æнíчого й думать (Т. Шевченко); О віршах уже Æне можна й думать.
Та Æ нíколи мені сидіть (Л. Глібов); Та я не можу сидіти.
...Нíяк нам буде утікать (Л. Костенко). Мине зможемо втекти.

— здатність розкладатись на заперечення та стверджувальну форму, як-от: нíкому — нема кому; нíчого — нема чого; нíде — нема де; нíколи — нема коли; нíяк — нема як, наприклад: Нема кому розказати, [чого серце хоче] (Т. Шевченко); Хворого самотнього Франка не було кому провідати в останні хвилини його життя (Р. Іваничук); Нема коли писати отих маленьких літер. Немає чим писати. Нема писати де (Л. Костенко).

Розкладені та нерозкладені займенникові форми еквівалентні за змістом. Порівняй:

О віршах уже Æнíчого й думать (Т. Шевченко); О віршах уже нема чого думать.
Та Æнíколи мені сидіть (Л. Глібов); Та нема коли мені сидіть.
Нíяк нам буде утікать (Л. Костенко); Не буде як нам утікать.
ÆНема кому розказати [чого серце хоче] (Т. Шевченко); ÆНíкому розказати, [чого серце хоче].
Хворого самотнього Франка не було кому провідати в останні хвилини його життя (Р. Іваничук); Хворого самотнього Франка нíкому було провідати в останні хвилини його життя.
Нема коли писати отих маленьких літер. Немає чим писати. Нема писати де(Л. Костенко). ÆНíколи писати отих маленьких літер. ÆНíчим писати. Нíде писати.

5. Стверджувальні займенники та займенникові прислівники з модальним значенням, як-от хто, що, де, коли, як, що поширюються інфінітивними дієслівними формами, напр.: Буде з ким, старенькій, мені вечорком на лаві гомоніть (І. Жиленко); [Який не є, а все не сирота, і ] є кому млинців насмажити (І. Жиленко); [Згадають]. А є про що згадати. [Пам’ять їх — цеглина на цеглині] (О. Богачук); [— Не переживай:] є де жити. [Якось минеться] (Є. Гуцало); [Старі цямрини обживає мох —] малій краплині є куди губитись(Г. Чубач).

Характерні ознаки стверджувальних модальних займенників та займенникових прислівників:

— змістова еквівалентність з модальними дієсловами та модальними предикативними прислівниками, порівняй:

Є кому млинців насмажити (І. Жиленко); Можна млинців насмажити.
Є про щозгадати (О. Богачук); Можна згадати.
Малій краплині є куди губитись (Г. Чубач). Мала краплина може губитись.

— здатність виражати заперечне модальне значення в безособових питальних риторично-модальних реченнях; у розповідних безособових конструкціях таке значення виражають заперечні модальні займенники та займенникові прислівники, порівняй:

Æ Що їй тепер у світі робити? (Т. Шев­ченко); Æ Нíчого їй тепер у світі робити.
[Дощу і снігу наковтався комин, і тин упав,] Æ навіщо городить? (Л. Костен­ко); [Дощу і снігу наковтався комин, і тин упав,] Æ нíчого городить.
— І Æ чого вам одразу вкидатись у гнів? (М. Стельмах). Æ Нíчого вам одразу вкидатись у гнів.

Завдання

1. Запишіть подані речення в такій послідовності: а) двоскладні речення; б) односкладні безособові речення. Охарактеризуйте головний член безособових конструкцій.

1. Від усієї картини віє чимось пісенним (О. Довженко). 2. Уже весняний вітер віє (Д. Павличко). 3. Поза спиною сипнуло морозом; у душі війнуло холодом (П. Мирний). 4. Новітній день лягає на душі, Він добрим цвітом зацвіте. 5. Пахло літо в яснім передгроззі (З тв. А. Малишка). 6. Пахло розтопленим салом (М. Хвильовий). 7. Занудило Ярошенкові якимсь дивним нудом. Щось ніби вхопило його за в’язи та й пригинає ближче до тих живих квіток (С. Васильченко). 8. Від річки потягло ранковою вологістю (У. Чендей). 9. Переді мною темніє, а на заході, десь за гаями, пожежею спалахнуло небо (С. Васильченко). 10. З її обличчя мовби вітром здмухнуло покірність (В. Кава). 11. Замфірові не вірилось (М. Коцюбинський). 12. Все, що діялось, їй сном здавалося (І. Сенченко). 13. Не судилося Мотрі щастя (П. Мир­ний). 14. Довкола мене клекотіло, ревло, гриміло, мов у котлі (І. Франко). 15. Щось гуркнуло в синій пустелі (Г. Тютюнник). 16. Загуло, зашуміло у моїх вухах (П. Мирний). 17. Ось у хаті зразу почервоніло (П. Мирний). 18. Життя лишилось за сими мурами (М. Коцюбинський). 19. Ще не світало, лише благовістилося на світ (Б. Лепкий).

2. Спишіть і розгляньте односкладні безособові речення, де у складі головного члена міститься безособова форма дієслова-зв’язки бути. Виділіть у реченнях головні члени та охарактеризуйте іменні компоненти, що поєднуються з дієсловом-зв’язкою.

1. За вісім років на десять тисяч рослин було заведено десять тисяч карток-паспортів. 2. Ішов дощ, було непривітно й холодно (З тв. Ю. Опільсь­кого). 3. Шкода йому стало того давнього; шкода стало дитячих літ (П. Мирний). 4. Їй не можна було навіть заздрити (В. Підмогильний). 5. Трудно мені дихати од її обіймів. 6. Грицькові того тільки й треба було (З тв. П. Мирного). 7. Чути було клекіт торгового дня на близькій торговиці (І. Франко). 8. З одинокої на ціле татарське село кав’ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега (М. Коцюбинський). 9. Було нам тоді не до жартів (І. Багряний). 10. На Поділлі й тепер в звичаї цілувати панянок в руку, а тоді можна було й на коліна взяти (А. Свидницький). 11. І нікуди втекти було від нього (М. Рильський). 12. Володимир Іванович посував фігурки, а часом шукав, коли йому треба було бути вдоволеним (В. Підмогильний).

3. Випишіть із поданих безособових речень ті конструкції, де в структурі головного члена міститься нульова безособова форма дієслова-зв’язки бути. Охарактеризуйте іменні компоненти, з якими вона поєднується. Доведіть наявність дієслова-зв’язки, змінивши форму речень.

1. Ще вчора йому неприємно було б здибати когось із знайомих, але сьогодні уже хотілось когось побачити, з кимсь погомоніти (В. Підмогильний). 2. Не до ізотопів було йому тоді (О. Гончар). 3. Петруся зовсім не видно було (П. Мирний). 4. Чути в коридорі голосне, мірене стукання кроків (І. Франко). 5. Тихо навкруги, мертво (М. Коцюбинський). 6. Добре в таку пору, в таку благодатну теплінь, прокласти першу борозну, кинути в ріллю зерно (І. Цюпа). 7. Треба поспішати додому (М. Івченко). 8. У хаті стало так тихо, що чути, як коли і муха пролетить (П. Мирний). 9. Нам дано відрізнити зле й добре, мале і велике (О. Оленич). 10. Добре бути молодим У теплі дні збирання винограду (М. Рильський).

4. Спишіть наведені безособові речення. Підкресліть головні члени. З’ясуйте тип дієслів-зв’язок, з якими поєднані іменні компоненти у структурі головних членів. Укажіть, які додаткові значення виражають дієслова-зв’язки.

1. Соломії робилось душно. 2. У маленькій кімнатці чимдалі стає гучніше. 3. Стало нам жаль молодого деревця. 4. Од далекого світла внизу здавалось іще темніше (З тв. М. Коцюбинського). 5. Любо та якось легко ставало на серці (І. Франко). 6. [Коли всі розійшлися,] після шуму зробилося ще темніше (В. Підмогильний).

5. Запишіть подані безособові речення з модальним значенням. Виділіть головні члени, охарактеризуйте їх морфологічну будову. З’ясуйте, які відтінки модального значення виражають модальні компоненти у структурі головних членів.

1. Їй хотілось усе сказати Іванові (І. Франко). 2. Коли мені треба було вийти на двір, [я брав мамині чоботи] (І. Багмут). 3. Прийшлось Івасеві жмуритись (П. Мирний). 4. Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, й рани (П.Куліш). 5. Пора збиратися в далеку дорогу (В. Стефаник). 6. Чи можна випити Дніпро, [хто властен виплескати море?] (М. Рильський). 7. На щастя для неї, тут не довелося виставляти цікавий товар напоказ (Д. Мор­довець). 8. Один раз тільки і вдалося Миколі побачити її зблизька (О. Гончар). 9. Боже милий! Як хочеться жити, І любити твою правду, І весь світ обняти (Т. Шевченко). 10. [У цій любові щось було священне, таке,] чого не можна осквернити (Л. Костенко). 11. І миті жодної не можна повернути (В.Симоненко). 12. На цій землі, такій чудесній, поетам годі сумувать (В. Сосюра). 13. Хлопцям у мисливстві спершу хотілося завоювати увагу (І. Багряний).

6. Спишіть речення. Підкресліть головні члени, охарактеризуйте їх будову. З’ясуйте, які відтінки модального значення виражають займеннико­ві лексеми у структурі головних членів безособових речень.

1. А довкола темрява, безпросвіття, нікому передати. 2. Ясьо тримав у руці скрипку, не грав, бо не було кому. 3. Андрій хворий, нема кому диктувати (3 тв. Р. Іваничука). 4. Хто віддасть нам життя? А не­має ж у кого спитати (Л. Костенко). 5. Не приповзе загибель до межі, як є кому умерти за святині (М. Адаменко). 6. Скіфам було, по суті, нічого робить (Л. Костенко). 7. Поночі нічого було рушатись (М. Коцюбинський). 8. Ні з ким душу одвести; ні до кого по-братерськи забалакати; ні на чому свої сили показати (П. Мирний). 9. Мені вже не було чого втрачати. 10. Нема чого нам надіятись, треба писати листа султану. 11. Там бу-у-уде на що ди­витися, і таких пісень наслухаєтесь, що мой-мой! (З тв. Р. Іваничука). 12. І нікуди втекти було від нього (М. Рильський). 13. Декому ніде буде і голову приклонити (О. Довженко). 14. Студентів відпускали до батьків лише на літ­ні вакації, мені ж не було куди йти (Р. Іваничук). 15. Ще встигнемо, нема ку­ди поспішати (М. Стельмах). 16. Ось комори-гамазеї. Аби родило, є куди зсипати (А. Головко). 17. Все ніколи, ніколи й ніколи поїхати в гості до віхо­ли по губи її по солоні (І. Драч). 18. І вже каштанам ніколи дрімать (В. Симоненко). 20. [От не щастить! Це ж зовсім близько од гречки]. Ніяк буде і їсти йому понести (А. Головко). 21. Коли отак їм стало нічим дихать раз, Олеся засто­гнала вся і притулила руки до грудей (О. Довженко).









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь