Фінансово-кредитна система України.

Головний емісійний банк (єдиний) Національний Банк України. Крім того обслуговує державний борг і проводить операції на ринку цінних паперів та іноземної валюти. Проводить єдину кредитну політику та координує діяльність комерційних банків.

Державні банки строго спеціалізовані.

Комерційні банки, як і підприємства є самостійними госпрозрахунковими організаціями (близько 200 комерційних банків на Україні, різної форми власності).

Головним джерелом доходів комерційних банків є прибуток.

Тема №7: Одноразові витрати.

1. Характеристика інвестицій.

2. Поняття одноразових витрат. Структура, склад та класифікація капітальних вкладень.

3. Методи визначення необхідного обсягу капітальних вкладень.

4. Шляхи найефективнішого використання одноразових витрат.

 

Характеристика інвестицій.

 

Інвестиція (від лат. “вкладати”) – вкладення капіталу з метою подальшого збільшення.

Інвестування може бути у виді майнових і інтелектуальних цінностей. У відповідності до закону “Про інвестиційну діяльність” такими цінностями можуть бути:

- грошові кошти;

- рухоме і нерухоме майно;

- майнові права;

- право користуватися землею та іншими ресурсами;

- інші.

 

Інвестиції підрозділяються на:

Капітальна інвестиція – господарська операція, яка передбачає прибуток основних фондів та нематеріальних активів. які підлягають амортизації.

Фінансова інвестиція – інвестиція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Пряма інвестиція – передбачає внесення коштів до статутного фонду підприємства на корпоративні права (більше 10%).

Портфельні інвестиції – пов’язані з придбанням цінних паперів за кошти на біржовому ринку (до 10%). Вони, як правило, довгострокові вкладення коштів.

Головні принципи формування інвестиційного портфеля – це безпечність та дохідність вкладень, а також їх ліквідність, оптимальне сполучення між ринком та доходом.

Інвестиції – це більш містка категорія, в порівнянні з одноразовими витратами і капітальними вкладеннями.

 

Об’єкти інвестування:

Реальні інвестиції – вкладання коштів у різні сфери галузей нар.госп-ва. Здійснюється у формі капітальних вкладень, реалізується у матеріальні і нематеріальні активи.

Фінансові інвестиції (виробничі), (капітальні) – основні фонди та оборотні фонди; вкладення в матеріальні активи (споруди, машини), вкладення в нематеріальні активи (винаходи, патенти, НОУ-ХАУ).

Іноваційні інвестиції –науково-технічна продукція. Інноваційна форма інвестицій пов'язана з реалізацією досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і включають:

- випуск нових видів техніки;

- здійснення міжгалузевих структурних змін;

- реалізація довгострокових науково-технічних програм;

- фінансування фундаментальних досліджень;

- впровадження ресурсозаощаджуючих технологій

Інтелектуальні інвестиції – вкладення інвеситцій в інтелектуальну власність (авторське, патентне та винахідницьке право) Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності, які витікають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі. В більшій частині по своєму складу і напрямкам здійснення інтелектуальні інвестиції одночасно з'являються і інноваційними.

Суб’єкти інвестування:

1. Громадяни та юридичні особи.

2. Державні інвестиції.

3. Іноземні та спільні інвестиції.

Інвестиції бувають:

- Державні інвестиції. (здійснюються центральними і місцевими органами влади);

- Іноземні;

- Спільні інвестиції.

За регіональною ознакою:

- Внутрішні;

- Закордонні.

За джерелами фінансування:

- власні;

- позичкові;

- залучені;

- бюджетні асигнування;

- безоплатні та благодійні внески.

По характеру участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі (портфельні) інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення коштів з метою здійснення контролю і управління цім об'єктом.

При непрямих інвестиціях процес інвестування здійснюється за участю посередника (інвестиційний фонд, довірче товариство тощо).

Портфельні інвестиції, як правило, здійснює пасивний інвестор, набуваючи невелику долю (пай) компанії в надії отримати хай невеликий, але стабільний доход. Такий інвестор звичайно не поривається до управління компанією, її фінансовий стан цікавить його тільки в момент виплати дивідендів.

За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на строк не більш одного року (короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Довгострокові інвестиції припускають вкладення капіталу на строк більш одного року. Цей критерій прийнятий в практиці облік; але як показує досвід він потребує подальшої деталізації з відокремленням періодів інвестування:

а) до 2 років;

б) від 2 до З років;

в) від 3 до 5 років;

г) понад 5 років.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями. Поки що домінують державні інвестиції і фінансова підтримка держави. Так за кількістю господарюючих суб'єктів і обсягом вироблюваної продукції переважають державні підприємства порівняно з фірмами інших форм власності. Цілком природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств, все більшою має ставити частка приватного капіталу в загальному обсязі і, як наслідок, поступове збільшення долі і ефективності іноземних інвестицій.