Введення, предмет та завдання дисципліни.

Темченко О. А.

Конспект лекцій

З дисципліни

«Економіка підприємств»

Кривий Ріг

2007 р.
Зміст:

 

Тема№1:Підприємство як суб’єкт господарювання. 4

1.Введення, предмет та завдання дисципліни. 4

2.Галузева структура народного господарства України. 4

3. Загальна характеристика підприємств. 5

4.Структура управління підприємством. 8

5. Зовнішнє середовище господарювання. 9

6.Поняття про ресурси. 11

Тема№2. Персонал підприємства. 12

1.Поняття, класифікація та структура персоналу. 12

2.Облік та оцінка трудового потенціалу підприємства. 13

3.Методика визначення чисельності окремих категорій персоналу. 14

4.Управління і керівництво кадрами. 17

5.Продуктивність праці (Пп): сутність, показники і методи її вимірювання. 18

6. Фактори зміни і зростання Пп. Шляхи підвищення Пп на підприємстві. 20

Тема№3: Основні виробничі фонди. 22

1. Поняття, склад і структура основних фондів та основних засобів. 22

2.Облік і оцінка основних фондів. 24

3.Спрацювання та амортизація основних фондів. 25

4.Відтворення основних фондів. Джерела фінансування. 28

5.Показники ефективного використання фізичного стану та руху основних фондів. 31

6.Шляхи поліпшення використання ОФ. 33

Тема№4: Оборотні кошти підприємства. 35

1.Поняття, склад та структура оборотних коштів. 35

2.Основи нормування ОК. 36

3.Відтворення оборотних коштів. Джерела фінансування. 39

4.Показники використання оборотних коштів і шляхи їх поліпшення. 41

Тема№5: Нематеріальні ресурси та активи підприємства. 43

1.Поняття і види нематеріальних ресурсів та активів підприємства. 43

2.Реалізація і охорона права власності. 44

3.Оцінка і амортизація нематеріальних активів. 45

Тема№6: Фінансові ресурси підприємства. 47

1.Структура та джерела формування фінансових ресурсів. 47

2.Кредитування підприємств. 47

3.Фінансово-кредитна система України. 48

Тема №7: Одноразові витрати. 49

1.Характеристика інвестицій. 49

2. Поняття, склад та класифікація одноразових витрат. Структура капітальних вкладень. 50

3.Методи визначення необхідного обсягу капітальних вкладень. 52

4.Шляхи найефективнішого використання одноразових витрат. 54

Тема№8: Поточні витрати підприємства. 55

1.Загальна характеристика види витрат підприємства. 55

2.Класифікація витрат. 55

3.Поняття та види собівартості 56

4. Структура собівартості: 59

5.Методи калькулювання собівартості продукції. 61

6.Методи зниження поточних витрат на підриємстві 62

ТЕМА№9: Продукція підприємства. 64

1.Загальна характеристика продукції. 64

2.Якість продукції: показники та методи її оцінки. 66

3.Стандартизація та сертифікація продукції. 67

4.Економічна ефективність підвищення якості продукції. 69

ТЕМА№10: Доход і прибуток підприємства. 70

1.Види цін на промислову продукцію. Методи ціноутворення. 70

2.Поняття доходу та прибутку підприємства.Види та джерела утворення прибутку. Порядок розподілу прибутку. Фонди цільового призначення підприємства. 72

3.Оцінка прибутковості.Рентабельність виробництва продукції та основні напрямки її підвищення. 75

ТЕМА№11: Мотивація та оплата праці 77

1.Поняття мотивації,її методи і моделі. 77

2.Сутність оплати праці. Механізм державного регулювання заробітої плати. 77

3.Форми та системи оплати праці. 79

4.Форми участі працівників в прибутках підприємства. 82

5.Планування ФОП.. 82

ТЕМА№12: Економічна ефективність. 83

1.Поняття ефекту та ефективності. Види ефективності. 83

2.Показники та критерії абсолютної та порівняльної економічної ефективності. 84

3.Оцінка економічної ефективності ресурсів і витрат. 86

4.Система показників та чинники зростання ефективності виробництва. 87

ТЕМА№13: Інноваційні процеси. 89

1. Загальна характеристика поняття і класифікація. Вплив на виробництво. 89

2.Технічний розвиток НТП. Технічний розвиток підприємств. 90

3.Організаційний прогрес, суть, напрями і тенденції. Суспільні форми організації виробництва. 92

4. Оцінка ефективності інноваційних процесів. 92

ТЕМА№14: Організація виробництва. 95

1.Структура і принципи виробничого процесу. 95

2. Організаційні типи виробництва. 95

3.Виробничий цикл. 96

4.Методи організації виробництва. 97

Тема№15: Виробнича і соціальна інфраструктура підприємства. 99

1.Поняття, види і значення інфраструктури. 99

2.Система технічного обслуговування підприємства. 100

3. Соціальна діяльність підприємства. 102

4. Капітальне будівництво. 102

Тема№16: Техніко-технологічна база підприємства. 104

1.Поняття та характеристика техніко-технологічної бази підприємства. 104

2.Технічний розвиток підприємства. 104

3.Формування та використання виробничої потужності підприємства. 105

4.Основні показники і шляхи підвищення ефективності використання виробничих потужностей. 106

ТЕМА№17: Державне регулювання економічної діяльності підприємтва. 108

1.Основна мета економічні функції держави. 108

2.Індикативний характер державного планування. 108

3.Фінансова та кредитна політика держави. 109

4. Характерні риси податкової системи: 110

ТЕМА№18: Прогнозування і планування діяльності підприємства. 111

1.Прогнозування розвитку підприємств. 111

2.Загальна характеристика планування, його види та методи. 111

3.Стратегічне планування. 112

4.Зміст тактичних планів: 114

5.Оперативно-календарне планування. 115

Додатки

 

Тема№1:Підприємство як суб’єкт господарювання

 

1.Введення, предмет та завдання дисципліни.

2. Галузева структура народного господарства України.

3. Загальна характеристика підприємств.

4. Структура управління підприємством.

5. Зовнішнє середовище господарювання.

6. Поняття про ресурси.

 

Розрізняють:

- загальний;

- частковий;

- одиничний поділ праці.

Галузь промисловості – це якісна однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Основними ознаками, що впливають на формування галузей промисловості
(народного господарства) є:

1. Виробництво в значних масштабах однорідної або спорідненої продукції.

2. Наявність великої кількості підприємств цієї продукції.

3. Технологічні процеси і організація праці.

4. Однорідність споживаної підприємствами сировини.

5. Особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

В практиці планування і управління використовуються поняття господарської, чистої і комплексної галузі

Господарська – сукупність підприємств, установ з одним органом управління.

Чиста – сукупність підприємств, що випускають однакову продукцію, але знаходяться в підпорядкуванні різних відомств.

Господарська +Чиста = Спеціалізована.

Комплексна –ряд галузей, що об’єднані однорідними ознаками.

Визначним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію.

За характером впливу на предмет праці всі галузі поділяються на добувні і обробні.

По функціональному призначенню продукції всі галузі об’єднуються у дві групи:

1 група - проміжний продукт;

2 група - кінцевий продукт.

Комплекси:

1. Паливно-енергетичний;

2. Металургійний;

3. Машинобудівний;

4. Хіміко-лісний;

5. Промисловість будівельного комплексу;

6. Легка;

7. Обробні галузі, що входять в агропромисловий комплекс (м’ясна, молочна і т.д.).

Одним з найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв’язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ у натуральному чи вартісному виразі, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції. Міжгалузевий баланс складається територіальними органами управління на плановий чи звітний період на основі бізнес-планів підприємств.

 

Казенне підприємство

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

- законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

- за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

- переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

- приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

Комунальні унітарні підприємства

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Господарські товариства

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Господарські товариства є юридичними особами.

Акціонерні товариства

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Виробничий кооператив

Виробничим кооперативо м визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

Приватні підприємства

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Орендне підприємство

Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди.

Підприємство з іноземними інвестиціями

Підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Іноземне підприємство

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Концерн

Концерн – форма статутних об’єднань підприємств, фірм, що характеризується єдністю власності і контролю. Об’єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства споріднених галузей економіки (торгівля, наука, банки).

Після створення концерну господарюючі суб’єкти втрачають свою самостійність, підпорядковуючись звичайно фінансовим структурам. Крім того бувають добровільні об’єднання, корпорації, консорціуми, картелі, синдикати, трести, холдінги, фінансові групи.

 

Поняття про ресурси.

Ресурси виробництва складають необхідні умови продуктивної діяльності людини, є втіленням тих потенційних можливостей, якими розпоряджається суспільство на кожен даний момент свого розвитку. Інвестиції – це сукупність усіх видів коштовностей, матеріалів, грошових інтелектуальних прав користування та інших, що вкладають в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку або соціального ефекту (для держави).

Інвестиції в основні фонди всіх галузей матеріального виробництва та приріст виробничо-матеріальних запасів здійснюється у формі капітальних вкладень.

Ресурси підприємств, що формуються за рахунок інвестицій поділяються на: матеріальні, нематеріальні, фінансові та трудові.

Матеріальні ресурси мають матеріальну речовинну основу та в залежності від участі у виробництві поділяються: на засоби праці і предмети праці.

Засоби праці багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому свою натуральну форму.

Предмети праці повністю використовуються протягом усього виробництва і змінюють свою форму.

Сукупність засобів і предметів праці складають засоби виробництва (див. Додаток В).

Нематеріальні ресурси – це права на використання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші майнові права (патент, промисловий зразок, корисна модель, товарний знак, свідоцтво).

Нематеріальні активи – кошти, які вкладаються в нематеріальні ресурси.

Фінансові інвестиції – це фондовий ринок (цінних паперів), кредитно-валютний ринок (надання кредитів та операцій з валютою), боргові зобов’язання (вексельний ринок) – здійснюються у формі фіктивного капіталу.

Трудові ресурси – здатність до суспільної корисної праці населення (це активний і творчий початок виробництва).

Реінвестиції – господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних та фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Прибуток – головна частина грошових накопичень, відображає ефективність виробництва, обсяги і якість виробленої продукції, а також характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності господарських суб’єктів.

Взаємозв’язок та взаємозаміщення ресурсів.

Проблема використання ресурсів, як і їх можливого взаємо заміщення розв’язується за допомогою визначення цін на ці ресурси попитом і пропозиціями. На даному рівні технології саме ціни на ресурси визначають ту кількість землі, праці, капіталу, які можна використати у виробничому процесі. Попит на конкурентний ресурс вищій, коли ціна на нього нижча. Характер попиту на ресурси означає, що стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати від продуктивності ресурсу при створенні товару, ринкової ціни товару, виробленого за допомогою даного ресурсу.

Тема№2. Персонал підприємства.

1. Поняття, класифікація та структура персоналу.

2. Облік та оцінка трудового потенціалу підприємства.

3. Методика визначення чисельності окремих категорій персоналу.

4. Управління і керівництво кадрами.

5. Продуктивність праці (Пп): сутність, показники і методи її вимірювання.

6. Фактори зміни і зростання Пп. Шляхи підвищення Пп на підприємстві.

 

Розрізняють:

- нормативну;

- планову;

- фактичну трудомісткість продукції.

Нормативна – це нормовані витрати праці на виготовлення продукції згідно з запланованим фондом робочого часу, за діючими нормами часу. виробітку, нормами обслуговування.

Планова – витрати праці на виготовлення виробу на основі нормативної чи фактичної трудомісткості базового періоду з врахуванням їх зниження у плановому періоді.

В залежності від одиниць обліку витрат робочого часу розраховують продуктивність праці (Пп) – годинну денну, місячну та річну.

Середньогодинна продуктивність праці (годинний виробіток) – характеристика кількості продукції виробленої за одну годину роботи.

Загальні витрати праці можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях або в середньосписковій чисельності робітників і працюючих.

Середня продуктивність праці за один день залежить від рівня використання робочого часу в межах робочого дня.

Залежно від вимірників робочого обсягу продукції виділяють:

- натуральний (умовно-натуральний);

- трудовий;

- вартісний

Основи нормування ОК.

 

За способом визначення потреб і планового регулювання оборотні кошти поділяють на нормовані і не нормовані.

Нормування ОК.-визначення планової потреби в ОК,необхідних для зпбезбечення ефективної роботи підприємства,через встановлення економічно-обгрунтованих нормативів.

До нормованих належать ті види оборотних коштів, потребу яких можна визначити в плановому порядку шляхом розрахунку відповідних норм і нормативів.

Норматив оборотних коштів – це мінімальний розмір обігових кошів в грошовому вираженні. необхідний для безперебійної та ефективної роботи підприємства. Визначають. як загальну так і часткову потребу в нормативних оборотних коштах по окремим елементам і групам.

Часткові нормативи по виробничим запасам (сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, інші тара, запасні частини, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція).

Основні фактори, які впливають на розмір нормативів оборотних коштів:

· тип виробництва і профіль підприємства (виробництво. номенклатура продукції);

· умови постачання та збуту продукції;

· умови та тривалість виробничого циклу;

· періодичність витрачання предметів праці;

· рівень цін на матеріальні ресурси.

Норма оборотних коштів – мінімальна величина запасів і-го елемента оборотних коштів, необхідна для забезпечення безперервного виробничого процесу.

Розраховується в днях забезпеченості (кг, м чи грн) на прийняту одиницю обліку на встановлену вартість виробленої продукції на одного працюючого.

При встановлені нормативу розрізняють 3 методи:

- метод прямого рахунку – найбільш розповсюджений метод. Норматив оборотніх коштів розраховується по кожному елементу ОК окремо, загальний норматив ОК по підприємству визначається як сума часткових нормативів.

- аналітичний метод – призначений для перспективного планування. Норматив ОК встановлюється шляхом щорічного корегування діючих нормативів за врахування зайвих запасів.

- коефіцієнтний метод – передбачає корегування нормативів ОК які були встановленні у базовому періоді в цілому за елементами на зміну обсягів виробництва та умов оборотності ОК.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах – визначається добутком оборотних коштів, виражених в днях запасу, на середньодобову витрату в грошовому вираженні.

Н_оі=N_oi•Р_і; (4.1)

(4.2)

(4.3)

де Н_оі – частковий норматив по і-му елементу оборотних коштів, грн;

N_oi – норма оборотних коштів по і-му елементу. дні;

Р_і – середньодобова витрата і-го елементу оборотних коштів, грн;

С_оі – вартість і-го елемента оборотних коштів за календарний період, грн;

Т_к – тривалість календарного періоду, в днях. (рік 360 днів, квартал – 90 днів.)

Норма оборотних коштів виражена в днях забезпеченості визначає кількість днів роботи підприємства, на яку необхідно створити запас по даному елементу оборотних коштів.

Величина N_oi складається з часу на створення транспортного, підготовчого, поточного (складського) та страхового запасів матеріальних ресурсів:

N_oi= N_oiтр+ N_oiпід+ N_oпотi+ N_oiстрах (4.4)

Транспортний запас дорівнює часу находження матеріальних ресурсів в дорозі

N_oi=Т_н.д.-Т_д.о. (4.5)

де Т_н.д. – час находження в дорозі.

Т_{д.о .} – документооборот, час на оформлення вантажу.

Підготовчий час необхідний для приймання, розвантаження, сортування, та складування матеріальних цінностей.

Поточний (складський) характеризує інтервал часу між черговими поставками предметів праці (повністю підготовленими до запуску виробництва). Він значно більший ніж інші запаси і залежить від частоти і розміру поставок.

N_oiпот=0,5•І_пост (4.6)

де І_пост – інтервал поставки і-го елемента матеріалу.

Страховий запас створюється на випадок порушення планових строків і об’ємів поставок, одержання неякісних чи некомплектних матеріалів з метою попередження перебоїв у виробничому процесі:

 

N_{oi страх}= 0,5•N_{oi пот} = 0,25•І_пост (4.7)

Технологічний запас враховується лише за тими видами сировини і матеріалу де необхідні, у відповідності до технології виробництва попередні підготовчі операції (сушіння, розігрів і т.д.).

Сезонний запас характерний для галузей підприємства, які знаходяться у важкодоступних районах:

N_{oi max}= N_{oi пот}+N_{oi страх} (4.8)

N_{oi сер}= N_{oi пот}+0,5•N_{oi страх} (4.9)

Норматив оборотних коштів для виробничих запасів (тара, запасні частини, інструмент) визначають як добуток норми оборотних коштів в грошовому виразі на планову величину прийнятого показника.

-в грошовому виразі (4.10)

(4.11)

де N_oi – частковий норматив і-го елементу;

Q_i - величина прийнята до розрахунку нормативу і-го показника;

С_н – початкова вартість обладнання для запчастин;

Ч_ср – (матеріали і звишкозношувані елементи) чисельність промислового і виробничого персоналу.

 

Рис.4.1. Кругообіг оборотних коштів

 

1. Етап кругообороту: придбання сировини, матеріалів та інших засобів виробництва.

2. Етап: робоча сила здійснення продуктивного споживання виробничих запасів. Утворюється новий продукт, який несе в собі перенесену і заново створену вартість.

3. Етап: полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і отримання грошових коштів.

ОК постійно здійснюють кругообіг. Із сфери виробництва вони переходять в сферу обігу і знов до сфери виробництва. Час за який ОК здійснюють повний кругообіг називається періодом оборотності ОК.

Грошові накопичення підприємства – різниця між сумою коштів, які затрачено на виготовлення і реалізацію продукції та отриманих від реалізації виробленої продукції.

Джерела фінансування:

Оборотні кошти повинні задовольняти виробничі потреби, своєчасність і повноту розрахунків, підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Для підприємств більш вигідний варіант з мінімальною тривалістю оборота оборотних коштів (з мінімально необхідною сумою власних грошових ресурсів).

Кредитування підприємств.

Окрім державного фінансування, самофінансування та фінансування за рахунок притягнення коштів застосовується банківська форма фінансування на зворотній основі – кредитування

Основні принципи кредитування:

- цільовий характер кредиту;

- строковість і повернення кредитів;

- забезпеченість матеріальними цінностями;

- платність кредиту (кредитна ставка);

- диференційний підхід до кредитування.

Рис.6.1 Джерела формування фінансових коштів підприємства.

Кредити бувають двох видів:

· короткострокові (для кредитування матеріально-товарних цінностей 70 %., або поповнення зверх нормативних потреб в оборотних коштах; на зарплату працівників);

· довгострокові (на недостатньої частки капітальних вкладень; для будівництва нових об’єктів або на реконструкцію та розширення вже діючих об’єктів, на впровадження нової техніки та технології (видається строком на 6 років));

· на житлове і побутове будівництво (строк погашення 2 роки);

· на випуск товарів народного споживання.

Довгостроковий кредит погашається за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, фондів виробництва та соціального розвитку.

· Для капітальних вкладень;

· Будівництва нових об’єктів та розширення діючих;

· На впровадження нової техніки та технології (строком до 6 років);

· На житлове та побутове виробництво (строк до 5 років);

· На випуск товарів народного споживання (на строк до 2 років).

Плата за кредит у формі позичкових відсотків стягується по ставкам, які складаються на грошовому ринку по коротко строковим і на ринку капіталів по довгостроковим кредитам. У відповідності з чинним законодавством по оплаті відсотків фінансових кредитів, одержаних на поповнення оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів та нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності незалежно від строків кредитування віднесених на собівартість продукції.

Відсотки по іншим видам кредитів покриваються за рахунок чистого прибутку підприємства.

Характеристика інвестицій.

 

Інвестиція (від лат. “вкладати”) – вкладення капіталу з метою подальшого збільшення.

Інвестування може бути у виді майнових і інтелектуальних цінностей. У відповідності до закону “Про інвестиційну діяльність” такими цінностями можуть бути:

- грошові кошти;

- рухоме і нерухоме майно;

- майнові права;

- право користуватися землею та іншими ресурсами;

- інші.

 

Інвестиції підрозділяються на:

Капітальна інвестиція – господарська операція, яка передбачає прибуток основних фондів та нематеріальних активів. які підлягають амортизації.

Фінансова інвестиція – інвестиція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Пряма інвестиція – передбачає внесення коштів до статутного фонду підприємства на корпоративні права (більше 10%).

Портфельні інвестиції – пов’язані з придбанням цінних паперів за кошти на біржовому ринку (до 10%). Вони, як правило, довгострокові вкладення коштів.

Головні принципи формування інвестиційного портфеля – це безпечність та дохідність вкладень, а також їх ліквідність, оптимальне сполучення між ринком та доходом.

Інвестиції – це більш містка категорія, в порівнянні з одноразовими витратами і капітальними вкладеннями.

 

Об’єкти інвестування:

Реальні інвестиції – вкладання коштів у різні сфери галузей нар.госп-ва. Здійснюється у формі капітальних вкладень, реалізується у матеріальні і нематеріальні активи.

Фінансові інвестиції (виробничі), (капітальні) – основні фонди та оборотні фонди; вкладення в матеріальні активи (споруди, машини), вкладення в нематеріальні активи (винаходи, патенти, НОУ-ХАУ).

Іноваційні інвестиції –науково-технічна продукція. Інноваційна форма інвестицій пов'язана з реалізацією досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і включають:

- випуск нових видів техніки;

- здійснення міжгалузевих структурних змін;

- реалізація довгострокових науково-технічних програм;

- фінансування фундаментальних досліджень;

- впровадження ресурсозаощаджуючих технологій

Інтелектуальні інвестиції – вкладення інвеситцій в інтелектуальну власність (авторське, патентне та винахідницьке право) Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності, які витікають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі. В більшій частині по своєму складу і напрямкам здійснення інтелектуальні інвестиції одночасно з'являються і інноваційними.

Суб’єкти інвестування:

1. Громадяни та юридичні особи.

2. Державні інвестиції.

3. Іноземні та спільні інвестиції.

Інвестиції бувають:

- Державні інвестиції. (здійснюються центральними і місцевими органами влади);

- Іноземні;

- Спільні інвестиції.

За регіональною ознакою:

- Внутрішні;

- Закордонні.

За джерелами фінансування:

- власні;

- позичкові;

- залучені;

- бюджетні асигнування;

- безоплатні та благодійні внески.

По характеру участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі (портфельні) інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення коштів з метою здійснення контролю і управління цім об'єктом.

При непрямих інвестиціях процес інвестування здійснюється за участю посередника (інвестиційний фонд, довірче товариство тощо).

Портфельні інвестиції, як правило, здійснює пасивний інвестор, набуваючи невелику долю (пай) компанії в надії отримати хай невеликий, але стабільний доход. Такий інвестор звичайно не поривається до управління компанією, її фінансовий стан цікавить його тільки в момент виплати дивідендів.

За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на строк не більш одного року (короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Довгострокові інвестиції припускають вкладення капіталу на строк більш одного року. Цей критерій прийнятий в практиці облік; але як показує досвід він потребує подальшої деталізації з відокремленням періодів інвестування:

а) до 2 років;

б) від 2 до З років;

в) від 3 до 5 років;

г) понад 5 років.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями. Поки що домінують державні інвестиції і фінансова підтримка держави. Так за кількістю господарюючих суб'єктів і обсягом вироблюваної продукції переважають державні підприємства порівняно з фірмами інших форм власності. Цілком природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств, все більшою має ставити частка приватного капіталу в загальному обсязі і, як наслідок, поступове збільшення долі і ефективності іноземних інвестицій.

 

Шляхи:

1. Поліпшення структури виробництва, що забезпечує найвищу рентабельність виробництва.

2. Поліпшення технічної структури за рахунок збільшення частки витрат на машини та обладнання.

3. Впровадження передової технології та прогресивного обладнання тобто досягнення технологічного прогресу.

4. Застосування індустріального будівництва

5. Скорочення тривалості виробництва.

6. Зниження собівартості будівельно-монтажних робіт і підвищення ефективності.

7. Удосконалення організації праці і виробництва на підприємстві.

Тема№8: Поточні витрати підприємства.

 

1. Загальна характеристика види витрат підприємства

2. Класифікація витрат.

3. Поняття та види собівартості продукції.

4. Структура собівартості:

а) за економічними елементами;

б) за статтями калькуляції.

5. Методи калькулювання собівартості продукції.

6. Методи зниження поточних витрат на підриємстві

 

Класифікація витрат

 

.Витрати класифікують за такими ознаками:

1.За центрами відповідальності:

-Витрати виробництва,

-Витрати цеху,

-Витрати дільниці,

-Витрати технологічного переділу,

-Витрати служби.

2.За видами продукції,робіт і послуг:

-Витрати нам вироби

-Типові представники виробів,

-Групи однорідних виробів,

-Одноразові замовлення,

-Напівфабрикати,

-Валова,товарна і реалізована продукція

3.За єдністю складу(однорідністю витрат):

-Одноелементні,

-Комплексні.

4.За видами витрат:

-Витрати за економічними елементами

-Витрати за статтями калькуляції.

5.За способом перенесення вартості на продукцію:

-прямі

-непрямі

6.за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:

6.1.Змінні:

-пропорційні

-непропорційні(прогресуючі та дегресуючі)

6.2.Постійні.

7.За календарними періодами:

-поточні- менше ніж місяць

-довгострокові- від 9 місяців

-одноразові.

8.За доцільністю витрачань:

-продуктивні

-непродуктивні

9.За визначенням відношень до собівартості продукції:

-Витрати на продукцію

-Витрати періоду.

 

 

Таблиця 8.1.Елементи витрат