Приватне та офіційне листування

Отже, що таке лист? Які бувають листи?

Лист – це писемно оформлений монолог, звернений до певної особи (або осіб). Зміст його – повідомлення автора про себе, про події з особистого чи громадського життя, виклад якогось про­хання, наказу, міркування, роздумів з приводу побаченого, почутого, думки про знайомих та родичів і т. ін. (див.: Cтиль і час. – С. 203).

Листування може бути:

1) офіційне, службове;

2) неофіційне, приватне.

Офіційне, службове листування – це листування між установа­ми, організаціями. Воно належить до офіційно-ділового мовлення.

неофіційне, приватне листування ведеться між особами і має
переважно побутовий, часто інтимний характер. Листування осіб
356 Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

з установами і організаціями – один із різновидів приватного лис­тування ділового характеру з більш чи менш виявленим відтінком офіційності (приватно-ділове листування).

Приватне листування відображає життєвий досвід автора, його світогляд, естетичні смаки й інтереси, соціальний стан та індивіду­альні риси характеру, а також ступінь спорідненості чи знайомства автора з адресатом, близькість інтересів і переконань або спільність мети і уподобань.

Залежно від теми листа, його призначення і взаємин кореспон­дентів листи можна поділити на:

а) родинно-побутові;

б) інтимно-товариські, дружні;

в) приватно-ділові;

г) офіційно-ділові (не береться до уваги офіційне, службове лис­
тування між установами і організаціями).

«Мова приватного листування дуже індивідуальна, бо автор пише так, як звик думати, безпосередньо розмовляти з осо­бою (особами), до якої (яких) звернене його писемне послання» (Стиль і час. – С. 204).

Добір засобів стилістичного вираження залежить від призначен­ня, мети, змісту листа, від індивідуальних особливостей мови авто­ра, його манери висловлюватися, від того, кому він пише і які його особисті взаємини з адресатом. Для листа характерне вживання:

1) традиційних початкових і кінцевих формул-звертань до адреса­
та: Доброго дня, Доброго вечора, До побачення, Прощайте, Будь (те)
здоров (і), Бувай (те) здоров (і), Друже мій (Подружко моя), дорогий,
любий; найбільш офіційні означення – [ вельми, високо ] поваж [ а ] ний
(шановний), шановний добродію, вельмишановний пане. Лист мож­
на закінчити словами: «З повагою до Вас...», «З належною поша­
ною...», «Щиро Ваш...», «Бажаю всього найкращого» тощо;

2) позначень Р.S. (лат. Post scriptum – «після написаного»).
Коли дописка не одна, можливе повторне позначення Р.Р.S. (див.
напр. Лист А.Кримського до І.Франка від 13.02.1894, пор. у листі
Т.Шевченка до Г.Тарновського від 26.03.1842: ще раз Р.S.). Після
посткриптуму ставлять підпис;

3) словосполучень, уживаних для спонукання адресата до певної
дії, поведінки: напиши мені, передай йому, подивися, купи тощо;

Українська мова за професійним спрямуванням 357

Довідково-інформаційні документи

4) різноманітних побажань, поздоровлень, вітань;

5) здрібніло-пестливої лексики, слів з оцінним (пестливим) зна­ченням: матусю, татку, братику, сестричко, серденько, голубчику, любий, коханий, дорогесенький та ін.;

6) питальних та окличних речень;

7) простих і складних синтаксичних одиниць.

Наведемо приклади приватних листів і їх аналізи:

Родинно-побутове листування

леся Українка до О.П.Косач (сестри)

29 червня 1908 р. Євпаторія 16. VI. 1908. Євпаторія

Любая Лілеєнько!

Уяви собі, що знов відновляються переговори про запрошення тебе сюди. Сьогодні одна людина з медичного персоналу питала мене, чи ти ще в Києві і чи згодишся приїхати, якщо тебе знов за­просять? Я сказала, що, певне, в Києві і, певне, згодишся, але щоб сі запросини були відновлені від імені дирекції в виразній і не до­пускаючій ніяких сумнівів формі. Такий поворот стався через те, що фельдшериця відмовилась електризувати, а пацієнтки рішуче домагаються, щоб була їм лікарка.

Не трачу надії, що ти приїдеш. Михаля і я поможу глядіти, так що і п. Кривинюк може робити роботу, аби знайшов. Квартири тро­хи подешевіли, і з’їзд менший, ніж сподівано. Цілую тебе міцно.

Леся.

Михаля можна приводить на весь день до нас, він нам не зава­жатиме.

Українка Леся Зібрання творів у 12-ти томах. – К.: Наукова дум­ка, 1979. – Т. 12. – С. 242–243.

Лист родинно-дружній, перейнятий турботою про сестру, її
сім’ю, їх здоров’я, можливість відпочити. Леся Українка детально
сповіщає про хід переговорів щодо можливості відпочинку, про
умови життя та про те, скільки коштуватиме їм проживання на квар­
тирі. Висловлена турботлива, ніжна любов до сестри, членів її сім’ї,
тривога про їхнє здоров’я і добробут.
358 Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Мова розмовно-побутова, насичена займенниками, частками, сполучниками, питальним реченням, вставними словами, імітує безпосереднє мовлення: уяви собі, певне, фельдшериця, трачу надії, подешевіли. Переважають складнопідрядні речення.

Задушевності, теплоти надає посланню звертання любая Ліле-єнько, називання племінника Михалем.

Характерно, що в кінці листа є приписка: Михаля можна при­водить на весь день до нас, він нам не заважатиме. Вона не почи­нається книжним, «ученим» Р. S., оскільки адресат – рідна сестра. Ужиті розмовні слова: відновляються, фельдшериця, вжито діалек­тне сі (у значенні ці).