Значення музики як виду мистецтва.

Значення музики як виду мистецтва.

Музика має величезну силу впливу на духовний світ людини. Це пояснюється тим, що

- музика впливає на людину з перших днів життя, та супроводжує її все життя;

- вплив музики на духовний світ людини, а саме, володіє здібністю:

а) відображати переживання людей в різні моменти життя (коли люди радіють – лунають урочисті й радісні звуки музики; співає солдат у поході – пісня створює особливий бадьорий настрій, організовує крок; мати тужить за сином, який вже ніколи не повернеться – сумними звуками виливається горе...);

б) об’єднувати людей в єдиному переживанні (музика – це своєрідна мова, яка допомагає людям краще розуміти один одного);

в) викликати емоційний відгук, впливаючи на естетичну сторону душі.

Отже, музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, за допомогою якого здійснюється формування особистості. Його сила у впливі на почуття.

Дошкільне дитинство – найбільш оптимальна пора прилучання дитини до світу прекрасного. Мета вихователів та музичних керівників дитячих садків – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття й мислення дитини, її характер і волю, сприяти свідомому сприйняттю дійсності.

Предмет методики музичного виховання.

Музичне виховання – це багатогранний процес, який, по визначенню професора Н. Ветлугіної, являє собою цілеспрямоване формування особистості дитини, шляхом впливу музичного мистецтва.

Діти одержують знання, уміння, навички в різних видах музичної діяльності.

Предмет музичного виховання – це навчальний предмет про цілеспрямоване керівництво музичним вихованням і розвитком дитини у дошкільному дитинстві.

Завдання музичного виховання.

1. Виховувати любов та інтерес до музики.

2. Збагачувати музичні враження дітей шляхом ознайомлення їх з різноманітними музичними творами.

3. Ознайомлювати дітей з найпростішими музичними поняттями. Знайомити з початковими елементами музичної грамоти.

4. Розвивати музичний слух, голос, чуття ритму, ладове чуття, виразність рухів, емоційну чутливість на музику.

5. Залучати дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах.

6. Сприяти виникненню та початковим виявам музичного смаку.

7. Розвивати творчу активність в усіх доступних дітям видам музичної діяльності.

Ці завдання стосуються всього дошкільного віку. На кожному віковому щаблі вони видозмінюються й ускладняються.

 

2. Визначте і охарактеризуйте форми організації музичної діяльності дітей у дитячому садку.

Музика у повсякденному житті д/садка.

Вихователь включає музику на заняттях з розвитку мовлення, образотворчого мистецтва, фізкультури; використання музики на прогулянці; під час дитячих ігор у вільний від занять час; музика на ранковій гімнастиці.

4)Самостійна музична діяльність - виникає безпосередньо за ініціативою дітей. Поза заняттями у другій половині дня або в ранковий час, діти грають на інструментах, співають знайомі пісні, виконують знайомі елементи танців.

Особливо різноманітно можуть виявити себе у сюжетно-рольових іграх, в основу яких покладено яскраві враження після свят, розваг, музичних занять і т.д. Сюди належать ігри в «Концерт», в «Музичні заняття», в «Оркестр», і т.д.

Вихователь, спостерігаючи за іграми дітей, весь час керує ними і тактовно допомагає у творчій самостійній діяльності, враховуючи інтереси і здібності кожного (непомітно для дітей).

С.М.Д. – результат навчання на заняттях, результат музичних вражень, здобутих на святах і в процесі розваг; і виникає вона на основі набутого дитиною досвіду.

 

3. Визначте і охарактеризуйте види музичної діяльності дітей у дитячому садку.

Дитяче виконавство

- Співи (Вправи на розвиток голосу та слуху, пісні);

- Музично-ритмічна діяльність (вправи на удосконалення танцювальних елементів, розучування основних рухів до ігор, ігри (сюжетні і несюжетні),

танці, пляски, хороводи.);

- Гра на ДМІ /дитячих муз. інструментах

Дитяча музична творчість

Встановлено, що необхідна умова виникнення дитячої творчості – накопичення вражень від сприйняття мистецтвом, що є зразком для творчості, його джерелом. Інша умова дитячої музичної творчості – накопичення досвіду виконавства. У імпровізаціях дитина емоційно, безпосередньо застосовує усе те, що засвоїла у процесі навчання.

Дитяча музична творчість, як і дитяче виконавство, зазвичай не має художньої цінності для оточуючих людей. Воно важливе для самої дитини. Критеріями її успішності є не художня цінність музичного образу, створеного дитиною, а наявність емоційного змісту, виразності самого способу життя та його втілення, варіативності, оригінальності.

Що б дитина могла скласти і проспівати мелодію, в неї необхідно розвинути основні навички співу. З іншого боку, для прояви творчості потрібна уява, фантазія, вільне орієнтування в незвичних ситуаціях.

Дитяча музична творчість за своєю природою синтетична діяльність. Це може виявлятися в усіх проявах музичної діяльності: в співах, ритміці, грі на дитячих музичних інструментах.

Пісенну творчість важливо формувати починаючи з молодшого дошкільного віку, використовуючи посильні дітям творчі завдання. Успішність творчих проявів дітей залежить від міцності співочих навичок, вміння висловлювати в співі певні почуття, настрої, співати точно й виразно. Щоб зорієнтувати дошкільнят в пісенній творчості, Н.А.Ветлугіна пропонує вправи для накопичення слухового досвіду, розвитку музично-слухових уявлень. Важливо звертати увагу дітей на промовистість їх імпровізації навіть у найпростіших вправах.

- Пісенна творчість (спроби наслідування знайомих звуків (дудочка «ту-ру-ру», барабан «трам та-ра-рам-та», укачати ляльку «ля-ля-ля»); проспівування імен; імпровізація на заданий текст(два контрастних за характером текста)).

Крім співу, дитяча творчість може виявлятися в ритміці і грі на музичних інструментах.

Творча активність дітей у ритміці великою мірою залежить від організації навчання музично-ритмічним рухам. Повноцінна творчість дитини у русі можлива тільки у разі, якщо її життєвий досвід, зокрема музично-естетичні уявлення, постійно збагачуються, є можливість виявити самостійність.

Підвищену увагу слід приділяти відбору музичних творів, які є хіба що сценарієм для самостійних дій дітей. Програмна музика посідає чітке місце у творчих завданнях навчання, оскільки поетичний текст, образне слово допомагають дитині краще зрозуміти її зміст.

Рухова творчість (вміння дітей комбінувати знайомі елементи танцю; утворення своїх рухів; вигадування простого танцю типа польки; підбір характерних виразних рухів, передаючих різні образи у грі...)

Інструментальна творчість, як правило, проявляється у імпровізаціях, тобто творчість під час гри на інструменті, безпосередньому, моментальному вираженні вражень. Вона, як і рухова та співоча, виникає з урахуванням наявності в дітей життєвого й музичного досвіду.

Одною із умов, які забезпечують успішну інструментальну творчість – володіння елементарними навичками гри на музичних інструментах, навички різного способу звуковидобування, що дозволяють передати найпростіші музичні образи (цокотіння копит, чарівні падаючі сніжинки). Важливо, щоб діти розуміли, що створюючи будь який образ, необхідно висловити настрій, характер музики. Залежно від характеру образу, який доведеться передати, діти вибирають певні виражальні засоби, це допомагає дітям глибше відчути і усвідомити особливості виразної мови музики, спонукає до самостійних імпровізацій.

Завдання співів.

1. Формувати співочі вміння і навички, сприяючи виразному виконанню пісні.

2. Вчити дітей співати на заняттях і поза ними; з допомогою вихователя і самостійно; в супроводі інструмента і без супроводу.

3. Розвивати муз. слух, привчати розрізнювати звуки за висотою і тривалістю.

4. Розвивати співочі голоси дітей, добиватися їхнього природного звучання, поступово розширюючи діапазон.

5. Допомагати проявленню творчих здібностей дітей.

Естетичне виховання.

Має за мету розвинути у дітей на заняттях здібності відчувати і розуміти прекрасне. У процесі занять музикою діти вчаться виявляти характер твору, емоційно реагувати на твір, порівнювати музичні твори, уявляти музичні образи. У дітей накопичується запас улюблених творів, закладаються основи музичного смаку. З розвитком загальної музикальності у дітей з’являється емоційне відношення до музики. Удосконалюється слух, розвивається творча уява, музичні переживання дітей приймають своєрідну естетичну окрасу. Особливе місце у виховній роботі з дошкільниками належить святам, проведення яких вимагає поєднання різних видів мистецтва: музичного, образотворчого та художнього слова. Барвисте оформлення приміщень, світлові ефекти, яскраві костюми – все це викликає у дітей радісні переживання, почуття захоплення.

Моральне виховання.

Музика, безпосередньо діючи на почуття дитини, формує її моральне обличчя. Музика виграє велику роль у вихованні в дітей правильного відношення до доступних їх розумінню явищ у житті. У музичних іграх діти знайомляться з працею дорослих, виконуючи різні ігрові прийоми. Велике значення має те, що на заняттях діти колективно виконують завдання, загальне переживання складає основу для виховання почуття колективізму. Чергування різних по виду, складності, інтересу завдань вимагає кмітливості, швидкості реакції, тобто вольових зусиль. На заняттях діти привчаються доброзичливо ставитися один до одного, культурно поводитися зі своїми товаришами та дорослими. Неслухняні стають більш організованими, боязкі – сміливішими. Ознайомлюючи дітей з творами різного емоційно-образного змісту, ми спонукаємо їх до співпереживання.

На заняттях закладаються основи для формування моральних якостей і загальної культури людини.

Розумове виховання.

Розумові процеси пов’язані зі сприйняттям музики. Діти повинні слухати та запам’ятовувати твори, порівнювати, розрізняти смислові особливості музичних образів, структуру музичного твору. В іграх та танцях запам’ятовують рухи, пов’язуючи їх з певною музикою. На заняттях розвиваються творчі здібності, активізується уява. На кожному етапі роботи над твором, перед дітьми ставляться нові завдання, які змушують їх мислити. Різноманітний зміст музичних творів збуджує їхню фантазію, розвиває пам’ять, сприйняття, збагачує словниковий запас.

Фізичне виховання.

Музика створює життєрадісний настрій, підвищує життєвий тонус, активізує діяльність всього організму. Заняття співами розвивають голосовий апарат, зміцнюють голосові зв’язки, поліпшують мову (використовується при лікуванні заїкання), допомагають правильно керувати дихальним апаратом, сприяють виробленню вокально-слухової координації. Музично-ритмічні рухи виробляють звичку координувати рухи, поліпшують осанку дітей, легше стає біг. Загальновідомо, що фізичні вправи набагато легше виконувати під музику. Ритм музики, правильно підібраної до фізичних вправ та ігор, посилює їхній корисний вплив на дитячий організм.

Заняття музикою сприяють загальному розвитку особистості дитини. Взаємозв’язок між усіма сторонами виховання складається у процесі різноманітних видів та форм музичної діяльності.

 

7. Проаналізуйте зв’язок музики і рухів. Значення розділу «Музично-ритмічні рухи»

Рухи під музику — один з видів музичної діяльності дітей, що дозволяє їм активно виявити себе в музичній діяльності. Над створенням методики музичного виховання дітей, засобами рухів працювало багато дослідників у галузі дошкільної педагогіки та психології, методистів, музичних керівників дитячих закладів та ін. Методи роботи, обсяг необхідних вмінь і навичок, репертуарний матеріал перевірялись на практиці, уточнювались, удосконалювались. Ідею використання рухів як засобу формування музикальності дітей висунув швейцарський вчений та композитор Е. Жак-Далькроз. Він вважав, що ритм музики і пластики поєднуються у рухах. Він вважав, що заняття ритмічною гімнастикою повинні приносити дітям радість, інакше вони гублять свою цінність.

Музично-ритмічні рухи дозволяють активно проявити себе в музичній діяльності. Основна мета занять з ритміки – за допомогою рухів розвивати ритм, пов’язуючи рухи з музикою. Вчити цьому треба як можна раніше у доступній та цікавій формі за допомогою ритмічних вправ, муз. ігор, плясок.

Твори, які використовуються на заняттях з ритміки, викликають у дітей різні емоційні переживання, під впливом яких рухи стають виразними, набуваючи певний характер.

Активно пропагандувала єдність музики і рухів, що в синтезі мають стати засобами фізичного, естетичного, морального виховання дітей. Наприклад (славетна американська танцівниця Айседора Дункан). Найважливішим в рухах, Дункан вважала щирість, безпосередність, грацію і невимушеність. Ідею Е. Жак-Далькроза що до єдності музики та рухів развивав немецкий композитор та педагог Карл Орф… Серед радянських педагогів та вчених вирішальну роль у становленні та утвердженні системи музично-ритмічного виховання відіграли Наталя Александрова, Марія Румер, О. Конова. Ґрунтовні наукові дослідження в галузі дошкільного музично-ритмічного виховання провели Н. Ветлугіна, О. Кенеман, М. Палавандишвілі та ін.

Значення.

Музично-ритмічні рухи сприяють всебічному розвитку дитини. Святкові — шикування, національні танці, інсценівки, хороводні ігри із співом формують моральні якості дошкільників. Беручи активну участь в іграх, вправах, танцях, підготовці до свят, дошкільники набувають найрізноманітніших знань про життя, що їх оточує, розвивають творчу уяву та мислення, спостережливість, здатність орієнтуватися в просторі й часі. Ігри й танці привчають дітей до колективних дій, сприяють вихованню почуття колективізму, дружби, товариськості, взаємної поваги. На заняттях у дітей формується характер, воля, наполегливість, вміння мобілізувати свої сили, зосередити увагу, проявити спритність, кмітливість, розумову активність. Рухи під музику зміцнюють дитячий організм. Задоволення, що його дитина дістає в процесі гри, завжди супроводжується значними фізіологічними змінами в її організмі, покращується дихання і кровообіг. Веселі ігри й танці збуджують нервову систему і викликають посилену діяльність вищих відділів головного мозку, пов'язаних з асоціативними інтелектуальними та вольовими процесами. Музично-ритмічні рухи сприяють формуванню моторики, поліпшують осанку. У дітей з'являються такі якості рухів, як легкість, польотність, пружність, спритність, точність, швидкість та енергійність. Завдяки музиці рухи дошкільників набувають емоційного забарвлення, стають більш чіткими, виразними і красивими.

Веселі ігри й танці необхідні дітям не тільки для розваги, а й для їхнього фізичного, розумового, морального й естетичного розвитку. Керуючи іграми й танцями, музичному керівнику і вихователю треба всіляко сприяти розвиткові дитячої ініціативи, творчості, винахідливості. Заняття ритмікою допомагають дітям полюбити музику, сприяють розвитку емоційного реагування на музику, загострюють сприйняття, розвивають музичний слух та чуття ритму, збагачують дітей новими музичними знаннями, розширюють їхній музичний кругозір, розвивають творчу уяву та мислення.

Завдання навчання.

Діти повинні знати:

- назви інструментів;

- характер звучання інструментів; (наприклад цитри за звучанням – м’які, ніжні; металофони – дзвінкі; акордеони – звучні; тарілки –голосні, дзвінкі; барабани – гуркотливі...);

- правила користування та зберігання інструментів.

- прийоми гри на них;

- розташування високих і низьких звуків на різних інструментах;

- назви нот — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі — і їхнє місце на пластинках металофонів і клавішах інших інструментів.

Музичний керівник повинен навчити дітей (діти повинні навчитися):

- володіти найпростішими прийомами гри на різних інструментах, наприклад: м'яким рухом кисті при грі молоточком на металофоні, ксилофоні, медіатором — на цитрі;

- правильно витрачати дихання, граючи на тріолах, кларнетах, дудочках; знаходити зручну аплікатуру, граючи на акордеоні, баяні, піаніно; приглушувати звучання тарілок, трикутників; правильно тримати руки, граючи на бубоні, барабані, струшуючи кастаньєтами, маракасами;

- грати в ансамблі, додержуючись загальної динаміки, темпу; своєчасно вступати і закінчувати гру;

- користуватися елементарними динамічними відтінками;

- грати індивідуально найпростіші пісеньки та поспівки;

- привчатися підбирати на слух добре знайомі пісеньки, жартівливі співанки, лічилки;

- імпровізувати ритмічні та мелодійні поспівки.

9. Дайте характеристику методам і прийомам музичного виховання на заняттях у дитячому садку.

Методи – це дії педагога, які направлені на загальний музично-естетичний розвиток дитини, це способи керівництва процесом музично-естетичного виховання, направлені на формування особистості і всебічний музичний розвиток дитини.

Методи виховання різноманітні. Вони залежать від конкретних навчальних завдань, від характеру різних видів музичної діяльності, обстановки, джерела інформації і т. ін.

До основних методів належать так звані методи переконання (І, ІІ), і методи привчання, вправи(ІІІ).

І. Наочно-слуховий метод.

- Художнє виконання твору;

- Словесні методи.

ІІ. Наочно-зоровий метод.

- наочність;

- метод показу.

ІІІ. Художньо-практичний метод (метод вправ)

Художнє виконання твору – музичний керівник повинен пам’ятати, що головне враження діти одержують під час слухання музики, тому художнє виконання твору – це головний метод.

Грати твір, або співати, треба емоційно, виразно, підкреслюючи характерні риси музичного образу; чітко виділяти ритмічний рисунок, акцентувати сильну долю (якщо це музика до руху). Все це можливо зробити, якщо музичний керівник добре вивчить твір, продумає його зміст, обмірковує характер, відчує настрій. Таке обдумане виконання твору покаже на дітей більш сильний вплив, викликаючи у них необхідні почуття і переживання.

Естетичні переживання складають єдність емоційного і свідомого, тому переконувати потрібно не тільки музикою, але і словом.

Словесні методи: слово-пояснення, вказівка, бесіда, розповідь.

Слово музичного керівника повинно бути коротким, образним, емоційним, безпосередньо пов’язаним з художнім образом. Основне його завдання – підготувати дітей до сприйняття різнохарактерної музики, допомогти зрозуміти зміст, викликати емоційний відгук. Слово повинно посилювати переживання дітей, але, потрібно пам’ятати, що кожен розуміє музику по-різному, і слово вихователя повинно викликати загальність думок і переживань; направити увагу дитини на потрібні сторони музичного твору.

Словесний метод в педагогіці має універсальний характер. У музичному вихованні він також незамінний. Педагог організовує увагу дітей, передає їм певні знання: про музику, композиторів, виконавців, музичні інструменти, пояснює музичні твори, які вони слухають, вчить самостійно застосовувати освоєні виконавські та творчі вміння і навички. За допомогою слова можна поглибити сприйняття музики, зробити його більш образним, осмисленим.

Бесіда, розповідь, пояснення, роз'яснення - такі різновиди цього методу і в музичному вихованні. Особливістю словесного методу в музичному вихованні дошкільнят є те, що тут потрібна не побутова, а образна мова для пояснень музики. В.А. Сухомлинський писав: «Слово має налаштувати чуйні струни серця... Пояснення музики має нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики»

Педагог повинен володіти мовної культурою, володіти грамотної, виразної, образною мовою. У бесіді з дітьми про музику важливо визначити її характер, настрої, передані в ній, пояснити, за допомогою яких засобів музичної виразності створений образ.

Яскрава, жива мова педагога і дітей на музичних заняттях має різновиди: поетичні порівняння з картинами природи, метафори, епітети, які дозволяють охарактеризувати зв'язку звукових образів з життям.

Розвиток образної мови дітей на музичних заняттях припускає використання віршів, казкових сюжетів. Вірш може випереджати прослуховування музичного твору, якщо він близький за настроєм характеру музики, або може звучати кілька віршів у порівнянні вже знайомих і нових. Цей прийом доречний після неодноразового прослуховування твору, коли діти відчули характер музики.

Якщо у вірші містяться поетичні вираження і образні слова, близькі музиці, можна скористатися ними для характеристики музичного твору.

Застосування казкового сюжету - знайомого дітям, незнайомого, який складений ними самостійно - об'єднує заняття (або його частини) сюжетною канвою, вносить відчуття незвичайності обстановки, відводить від буденності. Сюжетні заняття розковують дітей, сприяють прояву їхньої творчості в різних видах музичної та художньої діяльності.

Велике значення в музичному вихованні мають тон мови педагога, манера його спілкування з дітьми. Емоційне забарвлення мови здатне викликати і підтримувати інтерес дітей до музики і музичної діяльності. Тон мови педагога може підсилити враження незвичайності, казковості ситуації, надати розмові поетичність або святковість. Міняючи забарвлення мови, педагог перемикає увагу дітей, регулює їхні емоційні прояви, посилюючи або послаблюючи їх.

Словесний метод не завжди носить характер проблемності (роз'яснення, пояснення, розповідь), але може бути в тій чи іншій мірі проблемним, якщо спонукати дітей до порівнянь, виразами уподобань, самостійним висловлюванням (про характер музики, жанрову приналежність музичного твору, зв'язок характеру музики із засобами музичної виразності, за допомогою яких він створений, і т. д.).

Наочність – поглиблює музичне сприйняття, особливо зорова наочність: іграшки, картинки, ілюстрації, та ін. атрибути.

Метод показу – займає значне місце при навчанні дітей співам і музично-ритмічним рухам. Показ рухів у пляскі, у грі повинен гармонувати з музикою. Показати можна як окремі рухи, так і весь танок в цілому. До показу залучаються вихователь групи, заздалегідь підготовлені діти або діти, які добре засвоїли рухи. Показ використовується не тільки при ознайомленні з новим рухом, а і в процесі розучування. Показ має місце на заняттях зі співу. Навчання дітей співам будується тільки на основі показу. Спів музичного керівника – зразок для наслідування дітей. Музичний керівник показує де і як потрібно брати дихання, як відкривати рот. Як чисто інтонувати звуки...

Метод вправ.

Для того, щоб у дітей було розвинуто естетичне почуття, щоб вони відчували необхідність в музичній діяльності, потрібно навчити дітей активно діяти. Робота проводиться систематично і послідовно. Для того, щоб діти вірно виконували рухи в грі, в таночку, чисто інтонували мелодії пісень, необхідно щоб вони постійно вправлятися в даному виді діяльності.

Вправа – це систематичне повторення танців, ігор, пісень.

Частиною методу є прийом.

Ігровий прийом.

Використання його пояснюється тим, що основним видом діяльності у цьому віці є гра. Ігрові прийоми використовуються у всіх вікових групах, але частіше в молодшому віці. Для того, щоб зосередити увагу дітей на новому виді діяльності можна використати ігровий прийом.

Словесні прийоми – це загадки, вірші, уривки з літературних текстів.

Будь-який твір (по виду діяльності(зі слухання, співів)) проходить в розучуванні три етапи:

1. – ознайомлення з твором;

2. – розучування;

3. – закріплення, перевірка якості засвоєння.

Підсумок: методи навчання і методичні прийоми тісно пов’язані між собою. Методи вказують на способи, за допомогою яких педагог передає, а дитина засвоює музичний матеріал, необхідні виконавські навички, набуває вміння самостійно діяти. Методичні прийоми доповнюють і конкретизують методи. Користуючись ними, вихователь має можливість виявити свою педагогічну майстерність, вигадливість і творчу ініціативу.

 

10. Дайте характеристику методам і прийомам роботи зі слухання музики

Один з основних видів діяльності на музичних заняттях – слухання музики. Діти не завжди охоче сприймають музичні твори. В них треба розвивати це бажання, а також й уміння вслухатися в музику, сприймати її, слухати уважно, не відволікаючись, і водночас виховувати через музику позитивні почуття, риси характеру, вміння емоційно відгукуватися на музичні твори. Отже, муз керівник має зацікавити дітей насамперед якісним власним виконанням твору. Адже сприймання «живої» музики не можна замінити жодною фонограмою.

На заняттях зі слухання музики на дітей впливає:

1. музика;

2. слово;

3. наочність.

Головна роль належить музиці, її художньому виконанню. Музика створює певний настрій у дітей, але також важливе пояснення словом, що посилює одержані від музики уявлення.

Слово повинно викликати загальність думок дітей. Повинно бути кратким, образним, емоційним. Слово повинно роз’яснювати зміст музики, голос музичного керівника повинен емоційно змінюватися залежно від характеру і змісту твору.

Форми словесного спілкування різні: розповіді, бесіда, постановка завдання. Вибір їх залежить від жанру твору, від виховуючих задач, від етапу роботи над твором. Коли бесіда проводиться по вокальному твору, вона повинна будуватися, опираючись на єдність музичного та поетичного тексту.

Іноді музики та слова вихователю недостатньо, щоб в дітей виник певний художній образ. Тоді необхідна наочність, яка допомагає дітям уявити образ, відтворений в музиці. Наочність активізує музичне сприйняття. Вона може бути зоровою та слуховою. В методиці широко використовується на заняттях іграшки. Вони рухаються, розмовляють з дітьми.

Можуть використовуватися спеціальні методичні посібники, які активізують сприйняття музики – це картки для певного жанру, темпу, регістру творів.

Можна використовувати і музично-руховий показ: під музику діти можуть марширувати, качати ляльку, грати на барабані, плескати у долоні; в старших групах, при визначенні частин музики, з кожною новою частиною діти можуть піднімати або опускати руки, плескати та т. ін.

Прийоми навчання.

Широко використовується прийом постановки завдання. Це дає можливість організувати навчання так, щоб діти не залишались пасивними слухачами. Кожне завдання треба чітко формулювати, щоб вірно організувати активність дітей. Якщо перед слуханням діти не отримують завдання, то відповіді на питання частіше всього будуть невпопад.

Створення ігрових ситуацій використовуються у всіх вікових групах, більше в молодшому віці.

Прийом повторного слухання. Для того, щоб діти краще засвоїли твори, запам’ятали, навчились аналізувати, використовується прийом повторного слухання всього твору або окремих частин.

Прийом постановки завдання, ігрова мотивація, ігрові рухи.

Планування розучування інструментального твору зі слуханню музики.

Вибір кількості занять залежить від:

- складності твору;

- віку дітей;

- рівню музичної підготовки дітей.

1 заняття.

Вступна бесіда. Початкове слухання твору, виявлення характеру музики, закріплення назви, автора.

2 заняття.

Повторення слухання. Звернути увагу на образотворчі моменти музики.

3 заняття.

Узнавання твору. В бесіді зв’язати зміну характеру зі змістом твору. Поглибити уявлення дітей про частини твору. Закріпити поняття: тихо, голосно, тихіше, ще голосніше..

4-5 заняття.

Узнавання по уривкам. Вчити дітей виявляти форму твору (кількість частин) та характер кожної частини. Закріпити поняття «швидко – повільно», повторити. які засоби виразності використав композитор.

Показати дітям, що п’єса може звучати у різних регістрах.

6 заняття. Учити дітей розрізняти два знайомі твори. Закріпити в дітей знання про характер творів.

7 заняття. Закріплення твору, учити дітей порівнювати два твори за динамікою, регістровим звучанням, темпом, характером та будовою. Вчити дітей складати колективну розповідь.

 

11. Дайте характеристику методам і прийомам роботи зі співів.

В методиці навчання співам важлива попередня підготовка педагога. Аналіз пісні, виявлення її художніх якостей, обмірковування прийомів розучування та послідовності навчальних завдань. Музичний керівник повинен зацікавити дітей, визвати бажання заспівати пісню.

Процес розучування має три етапи:

1.Попереднє ознайомлення дітей з піснею.

2.Наступне розучування, коли проводиться основна робота по навчанню співочим навикам.

3.Закріплення пісні.

Розучування пісні здійснюється за допомогою таких методів:

1. Виразне виконання пісні.

2. Показ окремих співочих умінь (як співати протяжно, відривчасто, як точно відтворити певну інтонацію і т. ін.)

3. Словесні настанови – образна розповідь про зміст твору, роз’яснення завдань, вказівки до виконання і т. ін.

4. Має значення міміка, виразна артикуляція, диригентський жест.

Виразне виконання.

Виконання повинно бути яскравим, образним, виразним; повинно захопити дітей, схвилювати їх. Не можна ігнорувати вступної частини твору, яка, подібно до літературного епіграфу, часто виражає основну ідею.

Перше виконання вимагає сконцентрованої уваги слухачів. В цьому нерідко допомагає звернене до пісні слово – коротке, яскраве, образне. Це може бути невелика цитата з тексту, уривок з вірша, підкреслюючий основний зміст пісні.

В.О. Сухомлинський писав: «Слово має налаштувати чуйні струни серця... Пояснення музики має нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики»

Педагог повинен володіти мовної культурою, володіти грамотною, виразною, образною мовою. У бесіді з дітьми про музику важливо визначити її характер, настрої, передані в ній, пояснити, за допомогою яких засобів музичної виразності створений образ.

 

 

Схема аналізу пісні.

Перед розучуванням пісні муз. кер. повинен уважно проаналізувати її за схемою:

1). Виховна цінність – основна ідея і характер муз. втілення.

2). Літературний текст – загальна оцінка художніх якостей, особливості тексту – звертання, діалоги, найзначніші щодо виразності слова.

3). Мелодія – характер мелодії, інтонаційна виразність, інтервали, розмір, ритм, теситура, діапазон.

4). Фортепіанний супровід – художня вартість, виразність, доступність для

дитячого сприйняття.

5). Структура (форма) пісні – одночастинна, 2-частна (заспів, приспів), куплетна.

Планування (послідовність) розучування пісні.

Кількість занять залежить від музичних здібностей дітей, віку, складності твору.

1 заняття. Ознайомлення дітей з піснею, її характером. Показ ілюстрації чи іграшки. Бесіда про зміст. Повторне прослуховування. Закріплення назви та автора.

2 заняття. Продовжувати ознайомлення дітей з піснею. Вчити розуміти її зміст (поглиблення змісту), визначати динаміку. Підспівування.

3 заняття. Учити дітей підспівувати пісню, інтонувати мелодію. Звернути увагу на музичний вступ до пісні, його характер. Впізнавання пісні по мелодії.

4 заняття. Учити дітей пізнавати пісню за вступом, чисто інтонувати її, правильно вимовляти слова, співати одночасно.

5 заняття. Учити дітей пізнавати пісню за мелодією (без слів). Звернути увагу на чисте інтонування інтервалів та спів природним голосом у повільному темпі (на склад «Ля»).

6 заняття. Учити дітей виразно виконувати пісню, правильно вимовляти слова. Стежити за правильністю дихання під час співу. Продовження роботи над вокально-хоровими навичками. (над ритмом, інтонацією, дикцією...). Виконання пісні в характері. Спів з супроводом і без супроводу.

7 заняття. Учити дітей співати окремими групами, виразно, чисто інтонувати мелодію. Впізнавання по уривкам.

8 заняття. Перевірка якості засвоєння пісні. Учити чисто інтонувати мелодію, правильно вимовляти слова й додержуватися всіх музичних відтінків. Співати «ланцюжком»(у старших групах).

Робота над піснею.

Роботу над піснею умовно можна розділити на кілька етапів, кожен з яких має свої методи і прийоми.

На першому етапі роботи над піснею (ознайомлення, сприйняття) застосовуються наочний і словесний методи. За допомогою виразного виконання пісні, образного слова, бесіди про характер музики педагог прагне розбудити інтерес до неї, бажання її вивчити. Важливо, щоб діти відчули настрої, передані в музиці, висловилися про характер пісні в цілому, зміні настроїв в її частинах. Лише яскраве, виразне виконання педагога здатне викликати позитивні емоції у дітей, переживання змісту музики. Бесіда про емоційно-образний зміст пісні допомагає налаштувати дітей на виразне її виконання, вибір відповідних до характеру пісні звукоутворення, дикції, дихання. Так, якщо діти визначили характер музики як лагідний, ніжний, спокійний, їм пояснюють, що і співати її треба співуче, протяжно.

Методичні прийоми, які готують дітей до цілеспрямованого прослуховування пісні:

• коротке вступне слово про даний твір (назва пісні, інколи автори музики і тексту);

• пояснення незрозумілих слів;

• читання віршів і міні-розповіді, які налаштовують дітей на більш глибоке сприйняття музичного образу;

• розгадування загадок, ребусів;

• втягнення дітей у діалог при обговоренні пісенного образу.

Такі прийоми допомагають пробудити в дітей інтерес до співу, бажання більш уважно її слухати і приступити до розучування.

На другому етапі починається власне розучування пісні (протягом 3-5 занять). Завдання цього етапу - створити атмосферу співпереживання даного твору. Дуже важливо при сприйнятті дітьми музики розвивати їхню уяву, емоційний відгук, мислення, судження. Необхідно співати так красиво, емоційно, щоб зацікавити дітей новою піснею.

Після прослуховування пісні проводиться бесіда з дітьми про характер твору, його зміст, найбільш яскраві засоби, якими користувався композитор, намічаються виконавські прийоми. Такий аналіз підготовлює дітей до розучування пісні і, в той же час, показує, наскільки уважно вони слухали музику і як глибоко її зрозуміли, і допомагає розкрити художній образ твору.

Крім наочного і словесного методів тут велике значення має практичний метод. Діти опановують необхідні співочі навички, запам'ятовують і відтворюють мелодію, ритм пісні, виразні нюанси. На цьому етапі велику роль набувають вправи. Спочатку діти вчаться по наслідуванню, тому показ педагогом прийомів виконання та закріплення їх на вправах дуже важливі. Вправи даються як розспівування перед співом пісень. З їх допомогою розучуються важкі мелодійні ходи, що зустрічаються в пі