Особливості держави і права Боспорського царства

 

1. Утворення царства та його державний лад.

2. Соціальний та суспільний устрій. 3. Правова система.

 

 

Боспорське царство виникло у 483 році до н.е., коли архонт Пантикапею проголосив себе царем і узурпував владу в місті, а також у прилеглих територіях – бездержавних племенах та полісах – Феодосії, Фанагорії, Герменесі. Свого розквіту воно досягало в ІV – V ст. до н.е., потім поступово занепадало, послаблювалося. Проте лише в ІV ст. н.е. його знищили гунни. Територіально царство охоплювало Керченський і Таманський півострів, південний берег Азовського моря до гирла Дону. Спочатку це був союз полісів (федерація), а згодом – необмежена монархія на взірець східної деспотії з поділом на номи (адмінодиниці) на чолі з призначеним царем намісником – номархом.

Вища законодавча, виконавча, адміністративна, військова релігійна та судова влада належала царю з династії Арханектідів (до 438 р. до н.е.) та Спартокідів, які мали одночасно й титул архонта стосовно Пантикапею. Це були спадкові тирани – необмежені у владі правителі. Цар призначав намісників та урядовців – міністрів, управителів, судів, командувачів тощо. Опорою монархії стала родова аристократія та військова, релігійна і земельна знать, яка і постачала урядовців до апарату управління. Суспільний лад ґрунтувався на приватній власності на землю, засоби виробництва, рабів. Суспільство поділялося на дві категорії: а) вільних людей (до них належали пануюча верхівка, урядовці, работорговці, судновласники, землевласники, жерці, заможні купці й ремісники, ремісники-майстри, селяни-общинники (пелати); б) невільників (раби, приватні й державні). Окрім того, в державі проживали іноземці, громадяни міст, які не мали рабів. Разом з селянами вони несли тягар державних податків та повинностей.

Джерельною базою правової системи царства слугували правові звичаї, закони-декрети міст-полісів, царські закони, укази, накази. Найчіткіше правові норми регламентували майнові відносини, храмову, державну і приватну власність на землю, рабів, знаряддя і засоби виробництва, захищали особисту власність. Регулювали зобов’язальні дії (купівлю-продаж, заставу, позику), повинності, фіскальну політику держави. Карне законодавство найтяжчими злочинами вважало замах, змову, образу проти царя, повстання, державну зраду, за що визначалася смертна кара з конфіскаціями. Передбачалися слідчі та інші процесуальні дії в таких справах. Окрім того, тяжко каралися злочини проти майна та особи. Суд здійснювали царські урядовці та адміністратори, а рішення виконували спеціально призначені виконавці. Як санкція застосовувалися штрафи, компенсації, виплати, конфіскації, побиття та смерть.

 

царство, монархія, архонт, деспотія, тиран, декрети, укази, номархи, пелати.

483 р. до н.е. – утворення Боспорського царства з центром у Пантикапеї.

династії Арханектідів та Спартокідів.