Магдебурзьке право і його особливості в Україні

 

1. Поява магдебурзького права.

2. Джерела магдебурзького права в Україні.

3. Міське самоврядування.

4. Норми магдебурзького права.

 

Магдебурзьким правом називають один із різновидів прав міських общин, які із Західної Європи поширювалися на українські землі починаючи з ХІV століття. Називається воно так від імені міста Магдебург в Саксонії, яке у 1188 році дістало від власника – архієпископа Віхмана – право на самоврядування, котре 1294 року підтвердив саксонський курфюрст (князь) Альберт. Означені грамоти, разом із збірником норм звичаєвого права Саксонії Ейхе фон Ренкова “SpeсulumSacsonum” (Саксонське зерцало) та міського муніципального права (jusmunicipale) і утворили так зване магдебурзьке право. В Україні першими одержали право самоврядування закарпатські міста, які входили до Угорського королівства (Хуст, Тячів, Вишкове). 1339 року його одержав Санок, а 1356 року – Львів. До середини ХVІІ ст. його мала більшість великих міст України. У них діяло не класичне магдебурзьке право, а пристосоване до місцевих умов. Тому його норми були перероблені і поєднували такі правові джерела: а) праці юристів М. Яскера, П. Щербича та Б. Гроїцького щодо пристосування саксонських правових норм до польських; б)українське звичаєве право; в) правові норми Литовських статутів.

Магдебурзьке право регулювало діяльність органів влади та управління міста, цехових корпорацій, норми цивільного і кримінального права, судоустрій та провадження справ у судах. Головним органом влади визначався магістрат, який складався з ради (розпорядчого органу) і лави (судового органу). До ради населення міста щорічно обирало від 6 до 24 райців і писаря на чолі з бурмистром, до лави (скабінат) – 12 лавників (присяжних) на чолі з війтом (суддею). Війт (солтис) вважався найвищим міським урядовцем. До молодших урядовців належали комісар (межувальник), городничий (комунальна служба), возний (судовий виконавець), кат, інстигатор (слідчий), перекладачі, канцеляристи.

Міщани, які жили на магдебурзькому праві, вважалися вільними, мали право власності в місті, платили податки в міську казну, виставляли ополчення. Місто могло мати власну казну, шинок, млин, лазню, проводити щотижневі торги та щосезонні ярмарки, кошти від яких ішли в міський бюджет.

Цивільні тяжби городян розглядали і рада, і лава. Процес в них носив усний, гласний та змагальний характер. Кримінальні – лише лава, а процес був інквізиційний, з допитами і тортурами (при потребі). Апелювати можна було лише до королівського суду, який затверджував вирок. Діловодство у містах велося польською або латинською мовами.

У цілому ж, хоча українські міста використовували лише форму магдебурзького права, а не його змістовну сутність, воно відіграло прогресивну роль в розвитку правової системи в України й позитивно впливало на тодішнє суспільне та економічне життя.

магдебурзьке право, магістрат, рада, райці, лава,

лавники, війт, солтис, бурмистр, возний.

 

1188 р. – надання м. Магдебург права на самоврядування.