Тема 2: Редакційно-видавничий процес

План

1. Поняття про редакційно-видавничий процес.

2. Підготовчий етап.

3. Редакційний етап.

4. Виробничий етап.

5. Маркетинговий етап.

Ключові слова: редакційно-видавничий процес, підготовчий етап, облікова картка видання, редакційний етап, окреслення повноти твору, рецензування, обов'язкове рецензування майбутнього видання, виробничий етап, оригінал-макет, художнє оформлення, книжковий блок, маркетинговий етап, видавнича діяльність, збутова діяльність, заходи у видавничій і збутовій діяльності.

Мета й завдання вивчення теми:

Мати уяву про редакційно-видавничий процес, його основні етапи (підготовчий, редакційний, виробничий, маркетинговий), специфіку видавничого менеджменту, маркетингові основи редакційно-видавничої діяльності. Знати роботу й завдання редактора на кожному з етапів редакційно-видавничого процесу, основні елементи процесу видавничого менеджменту, основні заходи у видавничій і збутовій діяльності. Володіти ключовими поняттями й теоретичним матеріалом даної теми.

1. Поняття про редакційно-видавничий процес. Редакційно-видавничий процес являє собою досить складну та тривалу в часі сукупність дій і різноманітних обов'язків працівників того чи іншого видавництва.

Редакційно-видавничий процес – це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку й випуск у широке коло реципієнтів (масової аудиторії) того чи іншого виду видавничої продукції.

Редакційно-видавничий процес поділяється на кілька етапів:

1) підготовчий;

2) редакційний;

3) виробничий;

4) маркетинговий.

Для відтворення цілісної картини роботи видавництва та місця в ньому літературного редактора кожен з етапів слід розглядати більш детально.

2. Підготовчий етап. Чи не найважливішою справою в діях видавця або редактора на підготовчому етапі редакційно-видавничого процесу є пошук потрібного автора та оригіналу.

Авторським оригіналом є створена автором і подана для редакційно-видавничої обробки творча чи наукова праця з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний і додатковий тексти та оригінали ілюстрацій до них з необхідними підписами).

Видавничим оригіналом називається той самий авторський оригінал після його опрацювання у видавництві аж до готовності виведення оригінал-макета на плівках з доданими оригіналами зовнішнього оформлення.

Авторські оригінали потрапляють до видавництва кількома найпоширенішими шляхами:

1) «самопливом», коли автор самостійно приносить власний оригінал до редакції чи видавництва або розсилає електронною поштою повні (скорочені) варіанти оригіналів чи окремих їх розділів з інтригуючими анотаціями;

2) за посередництва літературних агентів, які виступають своєрідними посередниками між видавцем і автором та завданням яких є відбір з наявних пропозицій або віднаходження такого оригіналу, котрий можна вигідно запропонувати до видання й отримати свій відсоток від обумовленої суми авторської винагороди;

3) через виставково-ярмаркові та інші книговидавничі заходи;

4) через індивідуальні замовлення авторам, коли редактор сам шукає такого автора й запрошує його до видавництва.

Наступною складовою підготовчого етапу є приймання авторського оригіналу. Серед вимог, котрі має поставити редактор перед автором під час прийняття оригіналу, є дві обов'язкові: 1) оригінал має бути підписаний автором із зазначенням дати подання його до видавництва (підпис і дата зазначаються рукою автора); 2) оригінал має бути комплектним (із наявністю в ньому всіх складових: змісту, анотації, бібліографічних посилань, передмови (післямови), покажчиків, додатків та інших елементів, у залежності від виду й складності видання, ілюстративного матеріалу) і повністю закінченим.

На цьому етапі редактор готує первинні документи для заведення «Облікової картки видання», а саме:

- творча заявка від автора, написана на ім'я керівника видавництва;

- розгорнута анотація або план-проспект видання;

- інформація про самого автора, що містить точні паспортні дані.

3. Редакційний етап. Перед редакційною обробкою одержаного авторського оригіналу редактор має вирішити питання, пов'язане з рецензуванням.

Рецензією називають критичний твір, відзив, переважно письмовий, з оцінкою авторського оригіналу, із зауваженнями, пропозиціями та порадами.

Редактор, приймаючи рецензію, повинен звернути увагу на правильність і повноту її оформлення. Як правило, цей жанр складається з трьох частин: загальної, посторінкового розгляду та висновку. Вимогами змістової частини рецензії є окреслення повноти твору за такими параметрами:

- місце рецензованої праці серед уже опублікованих на цю тему;

- актуальність теми;

- новизна роботи;

- повнота охоплення й розкриття матеріалу;

- відповідність відвбраного ілюстративного матеріалу темі;

- доступність стилю викладу тому колу реципієнтів, якому призначене видання.

Якщо в рецензії наявні суттєві зауваження до структури чи змісту оригіналу, їх доведеться усувати авторові до початку редагування. Зауваження й побажання, що суттєво не впливають на структуру твору, можуть бути враховані в процесі редагування.

Рецензування майбутнього видання є обов'язковим, коли готуються до друку:

- підручник або навчальний посібник з грифом Міністерства освіти і науки;

- будь-який вид навчального видання з рекомендацією навчального закладу чи наукової установи, якщо це видання здійснюється не на замовних засадах;

- довідкове, енциклопедичне видання;

- наукове, науково-популярне видання.

Початком редагування є коректура.

Порядок проходження оригіналу в редакції:

1) перше читання (чи детальний перегляд) оригіналу редактором на комп'ютері або на папері;

2) редагування тексту редактором на комп'ютері у форматі А-4;

3) робота з відредагованим текстом технічного та художнього редакторів перед верстанням, коли обумовлюються гарнітури й розміри шрифтів основного, допоміжного, службового текстів, заголовків, різноманітні виділення, відступи, спуски, вказуються місця для елементів художнього оформлення тощо;

4) верстання відредагованого тексту в конкретному форматі й у відповідності з вказівками технічного та художнього редакторів, що здійснюється оператором комп'ютерного набору або верстальником;

5) читання першої верстки, звірення редакторських виправлень, внесених у форматі А-4; коректорські процеси зчитування (зіставлення зверстаного варіанту видання після редагування з його оригіналом) і вичитування (усунення орфографічних, пунктуаційних і буквенних помилок, дотримання принципів уніфікації та однакового стилю представлення тексту);

6) виведення підписної верстки на папір і остання звірка попередніх виправлень;

7) виведення оригінал-макету на плівки;

8) виготовлення, редагування, звірка й виведення на плівки художнього оформлення зовнішньої та внутрішньої частин видання, що здійснюється редактором спільно з художнім редактором або художником.

4. Виробничий етап. Цей етап починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства й укладання угоди з ним на друкування видання та передачі оригінал-макету з усіма необхідними документами: лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація й договір з поліграфічним підприємством. Після цього вся подальша робота здійснюється поза межами видавництва. Але на даному етапі є кілька процесів, котрі повинні завершитися при безпосередній участі редактора:

- звірка й підписання до друку відбитків художнього оформлення, зроблених після кольороподілу;

- звірка й підписання до друку чистих аркушів внутрішньої частини видання перед формуванням книжкового блоку;

- звірка й підписання до друку сигнального примірника.

Завдяки останнім процедурам можуть бути виявлені й одразу усунені несподівані помилки в художньому оформленні чи в книжковому блоці.

Можливі помилки в художньому оформленні:

- буквені помилки в прізвищах авторів і заголовків видань;

- розбіжність у назвах розділів змістової частини видання та шмуц-титулів;

- буквена чи текстова розбіжність між написами на обкладинці й корінці видання;

- невідповідність гами кольорів, запропонованих у макеті художника видавництва, та реальним друкарським відбитком.

Можливі помилки в книжковому блоці:

- перевернута сторінка або аркуш;

- невідповідність ілюстрації змісту тексту;

- буквені помилки;

- незаповнені текстом суміжні сторінки якогось аркуша.

5. Маркетинговий етап. Чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на просування на книжковому ринку конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати. Завданням редактора на цьому етапі є написання такого рекламного тексту, який би одразу запрацював на створення високого іміджу майбутнього видання.

При рівних умовах покупець надасть пальму першості книжці, якщо він відчує переваги окремих її якостей.

Саме тому видавництво має вживати певні заходи, що визначають цілеспрямовану діяльність маркетингових служб з формування політики у всіх сферах своєї діяльності.

У видавничій діяльності заходи такі:

1) вивчення ситуації на ринку;

2) підготовка до видання нових книжок і формування видавничого портфеля;

3) прогнозування потреб читачів і визначення черги видання книжок.

У збутовій діяльності наступні заходи:

1) інформування потенційних читачів про нові книжки;

2) створення умов для придбання читачами книжок, котрими цікавляться реципієнти;

3) формування попиту споживачів.

Отже, якщо підготовка й друк книжки є звичайним для більшості видавництв, то збутова діяльність в умовах жорсткої конкуренції на ринку книжки й на ринку інформаційних послуг має бути скоректована. Для цього необхідно знати потреби потенційних покупців, ситуацію на ринку й реальний попит на книжки.

Література

1. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Книга, 1981. – 342 с.

2. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. – М.: Книга, 1984. – 187 с.

3. Іванченко Р.Г. Літературне редагування. – К.: Наукова думка, 1983. – 178 с.

4. Лазарева Э.А. Системно – стилистические характеристики газеты. – Екатеринбург, 1993. – 148 с.

5. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник /

А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. – К.: Либідь, 1999. – 634 с.

6. Партико З., Бородчук В., Строкатий І. Трипараметричний метод визначення читабельності (складності) україномовних текстів // Палітра друку. – 1995. – № 4. – С. 54 – 55.

7. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2004. – 416 с.

8. Партико З.В. Комп’ютеризація видавничого процесу. – К.: Вища школа, 1996. – 208 с.

9. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

10. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.