Оцінювання конкурентного статус підприємства

 

Поняття конкурентного статусу фірми (КСФ) визначають, як позицію підприємства в конкуренції, своєрідний вимірник положення підприємства на ринку для визначення конкурентних позицій підприємств при формуванні її стратегічних завдань. Це трактування близько до поняття конкурентної переваги підприємства, оскільки необхідно визначати співвідношення фактичної й базової продуктивності використання ресурсів підприємства.

Оцінювання КСП проводиться шляхом аналізу взаємодії 3-х чинників:

1) відносного рівня стратегічних капіталовкладень в стратегічні зони господарювання;

2) конкурентної стратегії;

3) мобілізаційних можливостей фірми.

Стратегічна зона господарювання – це окремий напрям діяльності в ринковому середовищі, на яке хоче вийти фірма.

Конкурентний статус фірми - КСФ.

Відносний рівень стратегічних капіталовкладень (К) оцінюється за допомогою таких показників:

Кс - рівень стратегічних капіталовкладень;

Кк - критичний рівень капіталовкладень;

Ко - оптимальний рівень капіталовкладень;

Сс - діюча стратегія;

Со - оптимальна стратегія;

Пс - перспективи зростання - діючі;

По - оптимальні перспективи росту.

Розрізняють критичний обсяг капіталовкладень на межі прибутків і збитків нижче цієї точки капіталовкладень не дають віддачі. Цей рівень важко визначити, тут важливо оцінити витрати на виробничі потужності, витрати необхідні для реалізації маркетингової стратегії, управління витратами, управлінські витрати, тощо.

Ко - характеризує такий обсяг, при підвищенні якого віддача починає знижуватися;

Кс - рівень реальних капіталовкладень, які фірма планує здійснити.

Другим кроком для визначення конкурентного статусу є оцінка ефективності діючої ринкової стратегії. Для цього можна використовувати стратегічний норматив (С) при визначенні якого діюча стратегія (Сс) порівнюється з оптимальною стратегією (Со).

 

Таблиця 4.10

Оцінка ефективності продуктово-ринкової стратегії фірми

Фактори

Діюча стратегія

Стратегія успіху в майбутньому

Рівень діючої стратегії порівнно з оптимальною

С1

С2

С3

зразок

підп.

зразок

підп.

зразок

підп.

зразок

підп.

1. Політика зростання:

1) зростання разом з ринком

2) збільшення частки ринку

3) розширення ринку

4) стимулювання попиту

2. Ринкова дифференціація

1)захват лідерства на ринку

2) захват ринкової частки, яка забезпечує конкурентоспроможність

3) захват ринкової ніши

3. Продуктова дифференціація

1) патентний захист

2) висока якість

3) надійність

4) робота на замовлення

Загальний рівень стратегії

 

Потрібно мати на увазі, що ефективність стратегії в цілому може бути забезпечена лише в тому випадку, коли три вищезазначених стратегії взаємопов'язані і відповідають один одному.

Далі необхідно проаналізувати, які елементи субстратегій принесуть фірмі успіх в найближчій перспективі (С1), тоді подібним способом необхідно оцінити, які елементи діючої ринкової стратегії є найбільш ефективними (С2), потім слід визначити, які ще існують варіанти можливих успішних стратегій (С3).

При порівнянні стратегії С1 і С3 можна створити модель оптимальної стратегії в майбутньому.

Діюча стратегія повністю відповідає оптимальній - 5 б.; 4-3 б. - Відповідає по 2-м показниками; 2-1 б. - Відповідає по 1-му показнику; 0 - не відповідає зовсім.

Потім необхідно порівняти кожен фактор оптимальної стратегії з факторами діючої стратегії, визначити ступінь їх відповідності. Для цього можна використовувати метод шкал і оцінити в балах ступінь відповідності факторів діючої стратегії факторам оптимальною. Ці бали вписують в останню колонку таблиці.

Для отримання показника стратегічного нормативу, потрібно суму отриманих балів розділити на число оцінюваних чинників.