Взаємозв’язок якості і конкурентоспроможності товарів і послуг на світовому ринку

Незважаючи на те, що на рівень конкурентоспроможності впливає безліч факторів, якість товарів, що випускаються фірмою, усе-таки є однією із самих головних її складових особливо на ринку, де пропозиція перевищує попит (ринок покупця) і, де збут стає областю гострої конкурентної боротьби і суперництва виробників. У цьому випадку кожен товаровиробник прагне завоювати споживача, створити передумови для перетворення його потенційно платіжного попиту в реальний і, таким чином, гарантувати збут своєї продукції шляхом постійного підвищення рівня якості. Однак, не тільки в таких випадках, але навіть в умовах щодо стабільного ринку фірми, що випускають усім відомі і традиційні товари приділяють особливу увагу не одній ціновій політиці, але і підвищенню рівня якості й удосконалювання споживчих властивостей своєї продукції. Хоча, ґрунтуючись тільки на цих розуміннях, не можна з метою визначення конкурентноздатності обмежитися оцінкою технічного рівня і якості, тим більше, що методи визначення вже досконально розроблені.

До терміна «якість» К.Маркс виявив особливий інтерес і використовував його у відношенні характеристики споживацької вартості продукції. З приводу взаємозв'язку понять «якість продукції» і її «споживацька вартість» вітчизняні і закордонні економісти дотепер ведуть суперечку, при цьому одні з них розглядають ці терміни у відриві один від одного, інші знаходять вагомі докази для повного їхнього протиставлення один одному, а треті знаходять можливості їх ототожнювати. М.Г.Долинська у своїй роботі приводить ряд факторів, що підтверджують різний зміст цих понять. Одним з таких факторів «є те, що споживча вартість акумулює в собі усі властивості продукції, що пов'язані з її здатністю задовольняти людські потреби, у той час, як якість характеризується лише частиною цих властивостей, що мають відношення до заданих характеристик конкретної продукції».

При цьому в методологічну основу економічного поняття «якість» К.Маркс, у свою чергу, вкладає зміст характеристик суспільної споживацької вартості, що характеризується переліком властивостей, службовців задоволенню визначених потреб і тільки в цьому випадку бути корисним. Дотримуючись позиції К.Маркса, але вже з погляду сучасного маркетингу, В.С.Хруцький затверджує, що «треба заздалегідь знати, які саме властивості хвилюють споживача, перш ніж говорити про рівень якості продукції, що випускається, що до деякої міри пов'язує якість і конкурентноздатність. Крім того, К.Маркс у своїх творах указує, що «кожну корисну річ, як, наприклад, залізо, папір і т.д. можна розглядати з двох точок зору: з боку якості і з боку кількості. Кожна така річ є сукупність багатьох властивостей і тому може бути корисна різними своїми сторонами». Але К.Маркс на цьому не зупиняється і, розвиваючи вищенаведену думку, затверджує, що «та сама споживча вартість може бути використана у різний спосіб. Проте сума всіх можливих її корисних застосувань укладена в її буття як речі з певними якостями». Дані висловлення підтверджують той факт, що для встановлення споживчої вартості необхідно відібрати лише ті якості товару, що характеризують його з погляду задоволення конкретної потреби.

Аналіз літератури показує, що викладені вище ідеї К.Маркса якимось чином наклали відбиток на сучасне розуміння терміна «якість продукції». Так, у Дст 15467-79 дане поняття являє собою сукупність властивостей і характеристик товару, що обумовлюють здатність даного виробу задовольняти визначені потреби відповідно до його призначення.

При аналізі даного визначення М.Г.Долинська та І.А.Соловйов визначають у ньому два основних напрями, а саме, те, що «потреби мають бути конкретними, тобто з указівкою місця, часу, обсягів і якості параметрів», а також те, що «вони можуть відбивати або інтереси якого-небудь елемента соціальної системи (населення в цілому, соціальної групи, народного господарства в цілому, окремої його підсистеми і інше), або окрему сторону цих інтересів (наприклад, вплив потреб на природне середовище)».

Ще одне цікаве визначення якості було сформульоване в міжнародному стандарті ИСО 8402-86, який говорить, що «якість - це сукупність властивостей і характеристик чи продукції послуги, що додають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби». Крім того даним стандартом передбачається необхідність чіткої обумовленості кожної конкретної потреби, що повинна характеризуватися властивостями і їхніми кількісними характеристиками, і що особливо важливо, необхідно враховувати при оцінці якості такі аспекти, як функціональна придатність, безпека, експлуатаційна готовність, надійність, ремонтопридатність, економічні фактори і захист навколишнього середовища. Якщо ж за своєю специфікою потреби згодом міняються, то їхні технічні умови підлягають періодичному перегляду. При визначенні якості продукції, що випускається, кожен виробник намагається виділити «найбільш кращі властивості товару для споживача».

Як багато комплексних показників, якість складається з великої кількості компонентів, до яких, на думку М.Г.Долинської, належать параметри призначення, параметри ергономічні і естетичні, а також нормативні.

Показники призначення визначають перелік необхідних властивостей товару, що прив'язують його до визначеної області застосування і використання, а також відображають функції, для виконання яких він створюється. Крім того, показники призначення містять у собі рівень надійності і довговічності, трудомісткості і матеріалоємності, а також безсумнівно ступінь наукоемкости [96]. Ергономічні параметри, у свою чергу, покликані характеризувати рівень відповідності товару властивостям людського організму і враховувати його специфічні особливості. Р.Б. Ноздрьова при цьому підкреслює, що дані показники призначені для дотримання гігієнічних вимог, що містять у собі ступінь освітленості, токсичності, а також вимоги антропологічні (відповідність форми і конструкції виробу розмірам і конфігурації людського тіла), фізіологічні, психологічні й інші. Естетичні показники визначають зовнішню форму і вид продукції, її дизайн, що особливо важливо в умовах ринку покупця, привабливість і т.д. Нормативні складові рівня якості враховують ступінь відповідності продукції обов'язковим стандартам якості. Дотримання даної умови при виробництві і реалізації продукції вкрай необхідно, у результаті того, що «сам факт невідповідності виробу, що випускається, прийнятим на конкретному ринку стандартам якості знімає питання про можливість постачання і зводить нанівець всю іншу роботу з підвищення рівня якості виробу». Виходячи з цих розумінь, Р.Б.Ноздрьова переконливо наполягає на тому, що однією з першорядних задач при проектуванні якого-небудь товару є одержання і використання на практиці інформації про умови стандартів якості, затверджені у законодавчому порядку. Крім того, у перелік нормативних параметрів, що характеризують рівень якості продукції, в обов'язковому порядку повинні входити такі поняття, як «забезпечення патентної чистоти» і «забезпечення патентного захисту товару». Патентна чистота забезпечується за умови використання оригінальних технологій тільки розроблювачами при виробництві конкретного виду виробів, або, якщо придбання такого роду технічних рішень у сторонніх організацій захищено ліцензією.

З огляду на напружену обстановку в навколишнім середовищі, Р.Б.Ноздрева до числа параметрів, що характеризують якість продукції, відносить ще й екологічні показники, покликані віддзеркалювати ступінь відповідності пропонованого споживачу товару вимогам захисту навколишнього середовища і засновані на раціональному і дбайливому природокористуванні.

Однак, та обставина, що товар має споживчу вартість і має визначену якість, означає лише те, що він може використовуватися для задоволення якої-небудь суспільної потреби. Якщо мова йде про строго визначену, конкретну потребу, то кожен предмет споживання, крім як здатністю її задовольняти характеризується ще і тим, наскільки повно він це робить, тобто ступенем корисності. Тобто згідно з Дст 15467-79 «рівень якості продукції - це відносна характеристика, заснована на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників». У цьому змісті поняття «якість» має багато загального з терміном «технічний рівень продукції», що згідно тому ж Дст, будучи однією з основних характеристик якості, у результаті того, що для оцінки технічного рівня також обов'язковою умовою є порівняння його значень досліджуваної продукції з відповідними базовими значеннями. Вибір базового еталона багато в чому залежить від цілей проведення порівняння й етапу виготовлення товару. Крім того, ця риса якості зближує його і з поняттям конкурентноздатності, тому що для його оцінки необхідною умовою є зіставлення параметрів продукції з вимогами споживача. А, говорячи про якість, з якої би точки зору його не розглядати, базові значення на будь-якому етапі порівняння все одно встановлюються з урахуванням потреб покупців. Однак, і в цьому випадку існують розходження при порівнянні двох даних понять, що полягають у тому, що навіть з огляду на потреби споживачів якість являє собою «просто сукупність технічних властивостей виробу, що роблять його здатним виконувати задані функції і задовольняти тим самим певну потребу: якість - є результат праці». Як уже було сказано вище, при оцінці якості виробляється визначення рівня корисності виробу, тобто, говорячи словами Зав'ялова П.С. «рівень повноти задоволення потреби». І таким чином, у рамки даного аналізу не входить дослідження умов чи експлуатації споживання, тому що з погляду якості «кожен споживач вільний експлуатувати товар так, як він хоче». А при оцінці конкурентноздатності обов'язковою умовою є визначення корисності виробу в конкретних умовах експлуатації.

Для оцінки якості необхідна об'єктивна і достовірна інформація на кожнім етапі виготовлення продукції, тобто за словами М.Г.Долинської, «економічне досягнення задовільної якості включає сукупність всіх етапів петлі (спирали) якості (див.рис. 2.4), а саме:

 

Рис. 2.4. Петля якості за М.Г.Долинською

 

Таким чином, структура петлі якості підтверджує ідею відомого дослідника в сфері маркетингу Ісикави, що «керування якістю починається і закінчується маркетингом». Це твердження зайвий раз доводить, що в якості вкрай необхідно виділяти сукупність властивостей, здатних задовольняти певні потреби. У цьому зв'язку, як свідчить М.Г.Долинська,

інтегральний показник якості продукції, що згідно РД 50-149-79 розраховується по формулі (2.2), є величиною відносної і повинний визначати тільки ступінь досягнення заданих у технічному завданні характеристик зробленої продукції й отже бути тільки технічною характеристикою продукції. інтегральний показник якості продукції, що згідно РД 50-149-79 розраховується по формулі (2.2), є величиною відносної і повинний визначати тільки ступінь досягнення заданих у технічному завданні характеристик зробленої продукції й отже бути тільки технічною характеристикою продукції.

Сказане вище є ще одним підтвердженням розбіжності понять «якість» і «споживацька вартість», у результаті того, що останній термін визначаться тільки при реалізації товару на ринку і є економічною величиною, що отже містить у собі й інтегральний показник якості (ИПК):

, (2.2)

де еЭэ - сумарний корисний ефект від чи експлуатації споживання продукції;

е З - сумарні витрати на створення, експлуатацію споживання продукції.

 

Для визначення рівня якості необхідною умовою є розрахунок великої кількості показників, якими можуть виявитися непорівнянні на різних стадіях життєвого циклу продукції при використанні різних баз порівняння.

Що стосується конкурентоспроможності, то це питання вирішується простіше, для її оцінки досить зіставити параметри виробу з рівнем потреби покупця і порівняти показник з ідентичним, але для товару-конкурента.

Крім того, має місце істотне розходження в оцінці якості і конкурентноздатності, що складається в неможливості порівняння неоднорідної продукції з погляду якості, через класифікацію виробів у цьому випадку за показниками, що характеризує не тільки основні області їхнього застосування, але і за конструктивними і технологічними особливостями, що дуже сильно звужує рамки класифікації. З КС справа обстоїть трохи інакше, тому що при цьому за базу порівняння береться конкретна потреба, що дає можливість порівнювати не тільки однорідну продукцію, оскільки з погляду конкурентноздатності товари розглядаються як різні способи задоволення однієї і тієї ж потреби.

І, нарешті, при оцінці конкурентоспроможності важливо приділяти особливу увагу тому факту, що на сучасному ринку (ринку покупця) фірми намагаються продавати не окремі товари, а весь комплекс, пов'язаних з виробом послуг, важливих для покупця, що спричиняє необхідність оцінки конкурентноздатності «із зовсім нових, більш прийнятних для нього і більш важких для виробника позицій». Як підтвердження служить наочний приклад фірми «Демаг» із ФРН, що пропонує звичайно не сталеплавильну електропіч, а проект цеху, що передбачає постачання всього необхідного комплектуючого устаткування, вузлів, включаючи електроди, і всесоюзного об'єднання «Энергомашекспорт» з більш низьким рівнем конкурентноздатності не через низьку якість, а через постачання одних лише печей без підкріплення комплектуючими.

Однак існують не тільки риси, що протиставляють один одному досліджувані поняття, але і ті, які тісно зближають їх і приводять до загальних коренів, основна з них складається в спільності переслідуваної мети, а саме, у визначенні суспільної корисності конкретної праці. Крім того, формування такої категорії, як конкурентноздатність як економічний показник, так само, як і технічного рівня товару, відбувається через узагальнення всіх характерних для задоволення конкретної потреби відповідно до культурного рівня розвитку індивіда властивостей і функцій товару. А, виходячи з того, що всі характеристики будь-якого підлягаючого дослідженню товару піддаються постійному удосконалюванню і видозміні в результаті впливу на них науково-технічного прогресу, еволюції суспільства в цілому і кожного індивіда зокрема, то якість і конкурентноздатність сміло можна віднести до категорій, динамічно розвиваються. У результаті вищесказаного і безпосередньої залежності конкурентноздатності від характеристик товару можна зробити висновок, що її рівень частково залежить від рівня якості, а це спричиняє прагнення фірми, що має на меті безустанне підвищення конкурентноздатності продукції, до забезпечення високого рівня якості.