Тема 2. Конкурентоспроможність товару (послуги) як пріоритетний компонент

У системі стратегічного менеджменту підприємств

(Частина 1. Конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку)

 

План

1. Поняття конкурентоспроможності товарів і послуг.

2. Загальна характеристика параметрів конкурентоспроможності товарів і послуг.

3. Взаємозв’язок якості і конкурентоспроможності товарів і послуг на світовому ринку.

4. Взаємозвязок цінності для споживача, ціни і конкурентоспроможності товару (послуги).

 

Література

1. Корж М.В. Управління конкурентоспроможністю продукції в промисловій сфері / М.В. Корж. – Краматорськ: ДДМА, 2005. – 196 с.

2. Сіваченко І. Ю., Козак Ю. Г., Логвінова Н. С. та ін. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Кредитно-модульний курс: навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2010. – 312 с.

 

Поняття конкурентоспроможності товарів і послуг

Сучасна конкуренція, як невід'ємний атрибут світової економіки, як форма протікання ринкових процесів характеризується в останні роки небаченою раніше масштабністю, динамізмом і гостротою, а це, у свою чергу, вимагає досконального вивчення ринку з позиції кожного окремого виробника з метою формування гарних знань про економіку товарного ринку. На думку П.С.Зав'ялова, у такій ситуації ключовими факторами успіху необхідно вважати тільки ті, які випливають з ринкових вимог, що надають фірмі істотні переваги перед конкурентами. Ключові фактори успіху діяльності підприємства можуть бути виявлені тільки лише в процесі порівняння свого товару з продукцією конкурентів, у результаті того, що ці фактори тісно пов'язані з часткою підприємства на ринку, як це показує Артуре Д.Литтл у виді схеми (рис. 2.1).

 

Висока

Фактор витрат

 

Частка ринку

Відносна

Значущисть, у %

 

Диференціація факторів

досягнення успіху

Низька Ембріональна зростаюча Зріла Старіюча

Ступінь розвитку галузі

Рис. 2.1. Схема взаємозв'язку факторів досягнення успіху і частки ринку

 

Після того, як згадане вище порівняння зроблене, керівництво підприємства приступає до розв’язання питань про підвищення рівня тих чи інших показників, що характеризують продукцію, і головною шкалою виміру при цьому є споживче сприйняття товару. Р.Б.Ноздрьова і Л.І.Цигічко у своїй монографії відзначають, що «особливе значення має не просто набір споживчих властивостей і характеристик товару, а розуміння того, як даний товар сприймається споживачем, якому в принципі байдужні його технічні характеристики, але важливо, яким чином даний товар може допомогти задоволенню визначеної його потреби чи розв’язати проблему, яка стоїть перед ним». У тому випадку, якщо товар ще не створений, але на нього існує схована потреба, то аналізується "товар за задумом", тобто його образ чи проект. Виходячи з цього, кожен продуцент повинний приділити особливу увагу детальному знайомству зі споживчими властивостями товару. Знання споживчої вартості товару, сукупності його характеристик, що задовольняють потреби покупця, дозволяє виявити ті властивості товару, яким «споживач віддає перевагу», що особливо важливо для продуцента, тому що він «повинний вміти оцінити його очима покупців і споживачів, і з'ясувати плюси і мінуси продукції, що випускається».

А споживча вартість технічно складних товарів вимагає усе більшої участі з боку споживача. Високий рівень якості з технічної точки зору відіграє невелику роль у випадку недостатніх знань споживача. Отже, для досягнення більшої споживацької вартості виробнику необхідно прагнути до максимального пристосування виробленого продукту до рівня знань і досвіду споживача. У результаті цього, відповідно до маркетингової концепції, будь-який товар, якого б рівня характеристики і споживчі властивості йому не були б притамані (характерні), на ринку проходить перевірку на ступінь задоволення як суспільної, так і індивідуальної потреб. Крім того, виробник повинний акцентувати свою увагу на тому, що кожного покупця може зацікавити тільки той товар, що у найвищому ступені задовольняє його особисті потреби. Американський маркетолог Теодор Левітт із цього приводу відзначав, що товар у маркетинговому розумінні «це не те, про що докладно розповідає інженер, а те, чого підспудно жадає від його споживач». Спираючись на це твердження, можна виявити, що для продуцента одним з основних факторів успіху є виявлення переліку властивостей товару, яким споживачі віддають перевагу. Таким чином, усі вимоги, пропоновані конкретним кінцевим споживачем «у змісті властивостей і особливостей товару для виробника і продавця вкладається в поняття конкурентоспроможності чи продукту товару», особливо в умовах безупинного відновлення номенклатури й асортименту пропонованих на ринок виробів, коли перед підприємствами-виробниками постійно стоїть питання про те, як споживач відреагує на зроблену їм продукцію, у чому виражаються основні причини успіху одного товару і невдачі іншого.

Досвід багатьох підприємців свідчить, що для успішної діяльності необов'язково робити продукцію найвищого технічного рівня чи на рівні світових стандартів. У світовій практиці неодноразово виникали ситуації: коли фірма, випускаючи виріб, що відповідає з технічної точки зору світовим зразкам, знаходилася в скрутному становищі при збуті продукції на конкретному ринку, тобто, говорячи іншими словами, товар даного підприємства не має належної конкурентоспроможності. Як затверджують багато вчених, що займаються дослідженнями у цій області економіки, у тому числі і Дж.Р.Эванс і Б.Берман, КС є ємним і багатогранним поняттям і не може бути зведена тільки до оцінки рівня техніко-економічних показників виробу. З цього приводу П.С.Зав'ялов відзначає, що КС являє собою відносне поняття, чітко прив'язане до ринку, а для товарів сезонного попиту - вчасно продажу.М.А.Татьянченко й А.Н.Литвиненко у своїх роботах доповнюють це визначення, затверджуючи, що в кожнім конкретнім випадку конкуренція одержує індивідуальний відтінок і рівень конкурентноздатності товару в залежності від цього постійно коливається, у результаті того, що в кожного покупця мається в загальному свій критерій оцінки задоволення своїх потреб. Відповідно до визначення, що було сформульовано дослідницькою організацією «Юропіэн менеджмент форум», створений у Женеві, конкурентноздатність являє собою «реальну і потенційну здатність компаній, а також наявні в них для цього можливості проектувати, виготовляти і збувати в тих умовах, у яких їм приходиться діяти, товари, що по цінових і нецінових характеристиках у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари їхніх конкурентів».

У процесі аналізу літератури, що стосується досліджень у даній області економічної науки, не важко переконатися в тім, що визначень конкурентоспроможності існує нескінченно безліч, але найбільш об'ємне і повне, що охоплює всі особливості даного поняття і, що укладає в собі зміст попередніх, було сформульовано і приведене в монографії Р.Б.Ноздрьової і Л.И.Цигичко, у якому під конкурентоспроможністю мається на увазі «сукупність характеристик продукту і супутніх його продажу і споживанню послуг, що відрізняють його від продуктів-аналогів по ступеню задоволення потреб споживача, за рівнем витрат на його придбання й експлуатацію», що дає товару здатність відповідати чеканням споживачів і надає можливість товару бути проданим. Крім того рівень конкурентоспроможності можна визначити тільки шляхом порівняння товарів конкурентів між собою, тобто, говорячи мовою М.А.Татьянченко, КС являє собою можливість збуту товару на потенційному ринку з одночасним завоюванням більшої його частки. Артур Д.Літтл, у підтвердження сказаному, затверджує, що для завоювання значної частки ринку виробник повинний мати в першу чергу високий рівень КС продукції, що випускається, і підкріплює це висловлення наведеною нижче схемою (рис. 2.2).

 

Сильна

 

Конкуренто-

Здатність

 

Слабка

 

Низька Висока Частка ринку

Рис. 2.2. Схема взаємозв'язку частки ринку і рівня конкурентоспроможності

 

Крім того існує математичне рівняння, що наочно демонструє взаємозалежність частки ринку і рівня КС продукції, що випускається:

),(2.1)

де В_A – частка (за вартістю) товару А в задоволенні попиту (тобто в загальних продажах усіх товарів цього роду), %; n- число виробів-конкурентів товару А; m - співвідношення попиту та пропозиції; K_А - конкурентоспроможність товару А; b - показник престижу фірми-продавця; b_i - показник престижу фірми-конкурента.

Рівняння (2.1), наведене П.С.Зав'яловим, демонструє пряму залежність між часткою ринку і рівнем КС, тобто збільшення КС продукції спричиняє негайне збільшення частки ринку за інших рівних умов, а саме рівня співвідношення попиту та пропозиції і рівня співвідношення престижу фірм-конкурентів і фірми-продавця.

Установлення ж необхідного рівня престижу звичайно виробляється з використанням інструментів реклами, в обов'язки якої входить «доказово і з достатнім розмахом довести до потенційних покупців» інформацію про товар, який пропагується. Але, незважаючи ні на що, престиж фірми не буває занадто високим, і, отже, будь-яка фірма, що працює на перспективу, а не на одержання великого одноразового прибутку, прагне постійно його підвищувати, не зупиняючись на досягнутому, використовуючи всілякі законні методи, у тому числі шляхом удосконалювання форм кредитування споживачів (наприклад, продаж на виплат, прийом колишнього товару в оплату частини продажної ціни, скасування обов'язкового первісного внеску частини продажної ціни і інше), розширення діапазону сервісних послуг, що робляться фірмою, у тому числі постачань запасних частин. Тоді за умови, що престиж фірм-конкурентів залишиться на колишньому рівні чи буде зростати, але меншими темпами, ніж у фірми-продуцента, величина показника bа буде перевищувати значення еb_i, що спричинить за собою той факт, що відношення (еb_i/bа) буде прагнути до мінімуму, що спричинить за собою збільшення частки ринку, що припадає на задоволення попиту (потреб споживачів) товаром "А". При зниженні показника престижу фірми-продуцента, а дана ситуація може відбутися у випадку, якщо фірма приділяє незначну увагу даній проблемі, показник співвідношення престижу продуцента буде прагнути до максимального значення, що безпосередньо спричинить за собою зменшення приналежній фірмі частки ринку.

Як підтвердження сказаного практичними прикладами можна використовувати досвід всесвітньо відомих фірм, як «Boeing», що діє в сфері виробництва цивільних літаків, фірма «IBM», що випускає комп'ютери і т.д.

У даний час проведення аналізу вимог споживачів, а отже, і конкурентноздатності продукції, що випускається, особливо необхідно через одночасний зріст вартості розробки нових виробів і ризику, пов'язаного з їхнім створенням. Однак, незважаючи на такий великий ризик, на думку преважної більшості закордонних і вітчизняних економістів, інноваційна активність розглядається як найважливіший засіб конкурентної боротьби, що має ряд істотних переваг, у порівнянні з традиційними методами суперництва, орієнтованими в основному на цінові маніпуляції. Фірма, що пропонує на ринку товар-новинку, знаходиться в привілейованому становищі в результаті випередження своїх конкурентів і через повну впевненість у тім, що відповідну реакцію суперників у виді випуску на ринок продукції такого ж рівня можна чекати значно пізніше, ніж при використанні інших методів конкурентної боротьби. У підтвердження цьому багато авторів наводять величезну кількість прикладів, у тому числі М.Г.Долинська та І.А.Соловйов акцентують увагу на ефективній діяльності маркетингових служб у Японії, що виграють за рахунок «їхнього разючого уміння вірогідно прогнозувати споживчий попит і практично адаптуватися до його швидко мінливої структури». Японські економісти затверджують, що в сучасних умовах успіх нової продукції на 70-90% залежить від точності його відповідності перевагам споживача. У значній мірі тільки завдяки цій унікальній спроможності Японія швидкими темпами обганяє США і Європу в сфері інноваційної активності, оперативне планування і розробки в якій являють гостру необхідність в умовах «ринку покупця», при яких запити споживачів стають усе більш витонченими і вимогливими.

Спираючись на досвід провідних капіталістичних країн, що демонструє зумовленість економічної ефективності діяльності їхніх провідних фірм інноваційною активністю, що має на увазі створення і впровадження нової продукції, М.Г.Долинська та І.А.Соловйов переконливо наполягають на безупинному вивченні структури попиту і створенні нових видів виробів з урахуванням розмірів запитів потенційного ринку при плануванні обсягів виробництва товарів-новинок. При цьому варто врахувати, що за визначенням, даним Ф.Котлером, до нової продукції варто відносити усі вироби, що перетерпіли будь-які зміни, навіть незначні, у формі, змісті чи упакуванні, які що-небудь значать для споживача і можуть його зацікавити, а отже, служать міцним фундаментом для формування його кращого ставлення до продукції даної фірми. Таким чином, при впровадженні нової продукції фірма повинна знайти оптимальне рішення, що відповідає як вимогам ринку, так можливостям техніки і технології, які є у наявності. Цей компроміс у більшості випадків досягається шляхом проведення диверсифікованості виробництва, що виражається у великій номенклатурній і ринково-збутовій розмаїтості вироблених продуктів, що у даний час є основною характеристикою закордонних і вітчизняних корпорацій. Як говорить статистика, великі корпорації являють собою основну форму організації промислового капіталу в сучасній економіці. Їхня роль і значення безупинно зростає, незважаючи на збереження деяких важливих функцій, що продовжують виконувати середній і дрібний бізнес. У розвинутих капіталістичних країнах корпорації складають 20% виробничо-комерційних організацій, але зате вони випускають майже 80% усієї реалізованої продукції. Величезні економічні ресурси знаходяться у власності корпорацій.

Таким чином, закордонний досвід корпоратизації великих фірм може зіграти чималу роль у процесі корінної перебудови керування економікою України і переходу до моделей, заснованих на реальних економічних інтересах учасників виробництва. Закордонні економісти в даний час усебічно вивчають фактори, від яких залежить успіх інноваційної діяльності. Як свідчить М.Г.Долинська та І.А.Соловйов, більшість з них вважає, що «при створенні нової продукції необхідні, з одного боку, реально існуюча чи потенційна потреба в нововведенні даного типу, а з іншого боку - наявність у конкретної фірми можливостей (ідей, винаходів, наукового і виробничого потенціалу і т.д.) для її задоволення». Це підтверджує той факт, що випущений на ринок новий товар необов'язково завоює успіх і принесе постачальнику високий прибуток. Для придбання переваг перед конкурентами фірма повинна ефективно використовувати сучасні засоби маркетингу, що дадуть їй чітке уявлення про сферу і час створення нової продукції, а також її технічному рівні з погляду покупця. Тобто, на думку французького банку «Крени Ліона», компанія при випуску продукції зобов'язана приділяти особливу увагу оцінці її положення на ринку, дослідженню всієї сукупності факторів, що здатні забезпечити високий рівень її конкурентноздатності. При створенні конкурентноздатної продукції, на думку провідних західних економістів, особливу увагу необхідно приділяти наступним основним факторам: якість, ціна, унікальність, дизайн, надійність постачань, післяпродажне обслуговування й інші.

У створенні продукції з вищим рівнем конкурентноздатності домоглася найкращих результатів Японія. Основними причинами успіхів Японії, що дозволили їй випускати саму конкурентноздатну продукцію у світі, на думку Мосанорі, є сполучення якості, технічного рівня і ціни. Крім того японські фахівці з метою підвищення рівня конкурентноздатності йдуть на досить великі капітальні вкладення, спрямовані на створення продукції із зовсім новими властивостями, що забезпечують задоволення схованих потреб споживачів, що виявляються в процесі ретельних маркетингових досліджень.

Таким чином, підводячи підсумки, можна сказати, що основною причиною успіху випуску конкурентоспроможної продукції є не тільки високі результати у сфері підвищення якості і надійності, але і досягнення в розробці і впровадженні в практику сучасної концепції маркетингу.