Як називається усвідомлення людиною того, як її сприймають та оцінюють оточуючі?

а) самосвідомість;

б) рефлексія;

в) самоефективність;

г) самооцінка.

6. Соціалізація – це:

а) вид взаємодії особи із соціальним середовищем, у процесі якого відбувається узгодження вимог та сподівань обох сторін;

б) процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я»;

в) процес входження індивіда у суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.

7. Соціальні установки виявляються у таких сферах:

а) когнітивній;

б) вольовій;

в) афективній;

г) поведінковій;

ґ) перцептивній.

8. Виберіть рядок, в якому перераховано основні функції соціальної установки:

а) функції знання, пристосування, захисту, самореалізації;

б) функції пристосування, цінності, захисту, мовлення;

в) функції саморегуляції, знання, пристосування, компенсації;

г) функції захисту, цінності, мовлення, пізнання.

9. Виберіть рядок, в якому перераховані лише ефекти соціалізації:

а) риси характеру, атитюди, мова;

б) атитюди, явища мотивації поведінки і діяльності, риси характеру;

в) антиципація, явища мотивації поведінки і діяльності, мова;

г) антиципація, мова, атитюди.

10. Згідно з концепцією персоналізації фазами розвитку особистості в групі є:

а) адаптація, індивідуалізація, сенсибілізація;

б) адаптація, індивідуалізація, інтеграція;

в) деіндивідуалізація, інтеграція, індивідуалізація;

г) адаптація, індивідуалізація, дезінтеграція.

11. В структурі особистості К.Платонова нахили, бажання, інтереси, погляди, ідеали, індивідуальна картина світу, переконання складають:

а) біологічно зумовлену підструктуру особистості;

б) психологічну підструктуру особистості;

в) підструктуру соціального досвіду особистості;

г) підструктуру спрямованості особистості.

12. Психологічну типологію характеру особистості, що ґрунтується на таких складових як «екстраверсія – інтроверсія», «свідоме – несвідоме», «раціоналізм – ірраціоналізм», запропонував:

а) Зигмунд Фрейд;

б) Карл-Густав Юнг;

в) Віктор-Еміль Франкл;

г) Ганс-Юрген Айзенк.

13. Ідея відчуження, «негативної свободи», яка пов’язана із втратою людиною зв’язків зі світом та з іншими, є провідною у теорії:

а) Е. Еріксона;

б) Дж. Уотсона;

в) К.Роджерса;

г) Е.Фромма.

14. Властивість особистості, яка передбачає схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам, називається:

а) упередженням;

б) екстернальним локусом контролю;

в) інфернальним локусом контролю;

г) соціальною поведінкою.

15. Основним сферами соціалізації є:

а) діяльність, спілкування, самосвідомість;

б) конкретні групи, в яких людина долучається до системи норм, цінностей і соціальних зв’язків (сім’я, школа, неформальні організації тощо);

в) соціальна адаптація, інтеріоризація, виховання, розвиток;

г) дотрудова, трудова, післятрудова стадії соціалізації.

16. Оберіть поняття, яке найбільшою мірою відображає результати соціалізації особистості наприкінці трудової стадії:

а) вибір професії;

б) розвиток самосвідомості;

в) професійна адаптованість;

г) зрілість особистості, реалізація, поглиблення соціального досвіду.

17. Зворотний щодо соціалізації процес, який характеризується відчуженням особистості від основної маси людей, входженням її в асоцільнічи антисоціальні неформальні групи, має назву:

а) асоціалізація;

б) девіантна поведінка;

в) десоціалізація;

г) маргінальність.

18. Назвіть фазу входження у групу (за А.Петровським), на якій в особистості виникає об’єктивна необхідність «бути такою, як усі», що досягається за рахунок деякого уподібнення з іншими особами групи:

а) фаза індивідуалізації;

б) фаза адаптації;

в) фаза інтеграції;

г) фаза деіндивідуалізації;

ґ) фаза сенсибілізації;

д) фаза дезінтеграції.

19. Тенденція особистості недооцінювати те, що здібності та бажана чи ефективна поведінка мають значне поширення, називається:

а) комплексом неповноцінності;

б) комплексом перевищення;

в) феноменом помилкового консенсусу;

г) феноменом помилкової унікальності.

20. Представники якого напряму зосередились на вивченні особистісних, психофізіологічних характеристик фізично і психічно зрілої дорослої людини, на з’ясуванні об’єктивних і суб’єктивних чинників, що дають їй змогу найкраще реалізуватися, досягти вершину зрілості:

а) акмеологічний підхід;

б) екзистенціальна психологія;

в) гуманістична психологія;

г) біхевіоризм.