Методика дослідження стратегії поведінки

Особистості в конфлікті

Кеннета Томаса

 

За допомогою даного тесту надається можливість визначити власний стиль поведінки під час суперечки між людьми. Існує 5 основних способів їх урегулювання: співробітництво — оптимальне майже завжди; компроміс — ефективний за певних умов; уникнення — рекомендований у випадках неагресивної поведінки партнера; пристосування — можливе в тих випадках, коли партнер правий; конкуренція — найменш ефективна, але найбільш часто використовується як спосіб поведінки у конфліктах.

Для того, щоб визначити, до якого способу вирішення супереч­ностей найбільше схильна людина, потрібно уважно прочитати кожне з подвійних висловлювань (а і б) та вибрати те з них, яке більшою мірою підходить до ваших поведінкових дій і вчинків.

 

Текст

1. а) інколи я даю можливість іншим людям взяти на себе відповідальність за вирішення суперечливого питання;

б) перш ніж обговорювати те, в чому розходимося, я намага­юся звернути увагу на те, в чому ми погоджуємося.

2. а) я в суперечливій ситуації намагаюся знайти компромісне рішення;

б) я намагаюся владнати справу з урахуванням інтересів усіх — як іншої людини, так і своїх власних.

3. а) зазвичай я наполегливо домагаюся свого;

б) інколи я поступаюся своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

4. а) я намагаюсь знайти компромісне рішення;

б) я намагаюся не зачіпати почуттів іншої людини.

5. а) залагоджуючи суперечливу ситуацію, я весь час намагаюся знайти підтримку в іншого;

б) я намагаюся робити все, щоб уникнути непотрібної напру­женості.

6. а) я уникаю неприємностей для себе;

б) я намагаюся досягнути свого.

7. а) я намагаюся відкласти вирішення суперечливого питання, для того, щоб з часом вирішити його;

б) я вважаю за можливе чимось поступитися, для того, щоб досягнути іншого.

8. а) зазвичай я наполегливо намагаюся досягнути свого;

б) я, перш за все, намагаюся визначити те, в чому полягає складність інтересів і суперечливих питань.

9. а) я вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через суперечності, які виникають;

б) я докладаю зусиль, щоб досягнути свого.

10. а) я твердо намагаюся добитися свого;

б) я намагаюся знайти компромісне рішення.

11. а) перш за все я намагаюся визначитися в тому, що становить основу ускладнення інтересів і суперечливих питань;

б) я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки.

12. а) зазвичай я намагаюся уникати таких позицій, які можуть викликати суперечки;

б) я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також іде назустріч.

13. а) я пропоную середню позицію;

б) я наполягаю, щоб усе було виконано по-моєму.

14. а) я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди;

б) я намагаюся довести іншому свою логіку і виграшні сторони моїх поглядів.

15. а) я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки;

б) я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруження.

16. а) я намагаюся не зачіпати почуттів іншого;

б) я, зазвичай, намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17. а) зазвичай, я наполегливо домагаюся свого;

б) я намагаюся зробити все можливе, щоб уникнути непотрібного напруження.

18. а) якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму;

б) я дам можливість іншому залишитися при своїй думці, якщо він теж піде мені на зустріч.

19. а) перш за все я намагаюся визначитися в тому, що викликає всі ускладнення інтересів і суперечності;

б) я намагаюся відкласти суперечки, для того, щоб з часом вирішити їх повністю.

20. а) я намагаюся терміново подолати наші розбіжності;

б) я намагаюся віднайти найкраще поєднання вигоди і втрат для нас обох.

21. а) при проведенні переговорів я намагаюся бути уважним до іншого;

б) я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22. а) я намагаюся віднайти позицію, яка знаходиться посередині між моєю позицією і позицією іншого;

б) я відстоюю свою позицію.

23. а) як правило, я хвилююсь за те, щоб задовольнити бажання кожного з нас;

б) інколи я даю можливість узяти на себе відповідальність когось іншого за вирішення суперечливих питання.

24. а) якщо позиція іншого видається йому дуже важливою, то я іду йому на зустріч;

б) я намагаюся переконати іншого піти на компроміс.

25. а) я намагаюся переконати іншого у своїй правоті;

б) при проведенні переговорів я намагаюся бути уважним до аргументів іншого.

26. а) зазвичай, я пропоную середню позицію;

б) я майже завжди намагаюся задовольнити позиції кожного з нас.

27. а) зазвичай, я намагаюся уникнути суперечностей;

б) якщо це зробить іншу людину щасливою, я дам їй можливість наполягати на своєму.

28. а) зазвичай, я твердо намагаюся досягнути свого;

б) вирішуючи ситуацію, я, зазвичай, намагаюся заручитися підтримкою іншого.

29. а) у суперечливих ситуаціях я пропоную середню позицію;

б) вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через розбіжності.

30. а) я намагаюся не зачіпати почуття іншого;

б) я завжди займаю таку позицію в суперечці, щоб ми спільно змогли досягнути успіху.

№	Конкуренція	Співробіт­ництво	Компроміс	Уникнення	Пристосу­вання
				а	б
		б	а
	а				б
			а		б
		а		б
	б			а
			б	а
	а	б
	б			а
	а		б
		а			б
			б	а
	б		а
	б	а
				б	а
	б				а
	а			б
			б		а
		а		б
		а	б
		б			а
	б		а
		а		б
			б		а
	а				б
		б	а
				а	б
	а	б
			а	б
		б		а

 

Опрацювання результатів. Підрахуйте набрану кількість балів (за збіг із ключем нараховується 1 бал) за кожною колонкою та визначте домінуючий у Вас стиль поведінки при врегулюванні суперечливих ситуацій у взаємодії з іншими людьми.

За допомогою цього тесту можна визначити кілька основних способів поведінки людей в конфліктній ситуації, зміст яких встановлюється мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох показників; «орієнтація на задоволення власних інтересів» та «орієнтація на задоволення інтересів опонента». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п´ять основних типів поведінки особистості в конфліктній ситуації: - уникнення конфлікту; - пристосування; - конкуренція; - компроміс; - співробітництво.

Уникнення конфлікту, або намагання його не помітити — це такий тин поведінки, коли у конфлікті мінімально враховуються як власні інтереси, так і опонента. За такого типу поведінки на проблему просто не звертають уваги, вважають, що вона зникне сама по собі. Суть такої поведінки чудово відображають відомі приказки: «Не буди лихо, доки воно тихе», «Не чіпай, бо зламається» та ін. Відтак жодна зі сторін нічого не отримує, а результат поведінки описується формулою «поразка — поразка» (власна поразка — поразка опонента).

Причинами такої поведінки в конфлікті можуть бути:

- усвідомлення відсутності необхідних ресурсів для отримання «перемоги» над опонентом;

- якесь особливе ставлення до опонента;

- намагання виграти час для «перегрупування сил» і наступної перемоги;

- індивідуально-психологічні особливості учасників конфлікту (несхильність до жорстких форм поведінки, лагідний характер, низький рівень домагань тощо).

Боротьба, або «конкуренція» — тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси і мінімально — інтереси опонента. Зміст такої поведінки можна охарактеризувати за допомогою приказок: «Сильний завжди правий», «Переможців не судять», а результат поведінки описати формулою «перемога — поразка» (власна перемога — поразка опонента).

Пристосування — тип поведінки, орієнтований на мінімальне врахування в конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів опонента. Зміст такої поведінки відображають відомі приказки: «Убий ворога своєю добротою», «Підстав щоку», «Мир за будь-яку ціну», а результат поведінки визначає формула «поразка — перемога» (власна поразка — перемога опонента).

Компроміс, або зговірливість — тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті і власних інтересів, й інтересів опонента, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені — в іншому». Зміст такої поведінки втілений у приказках: «Краще півхлібини, ніж нічого», «Поганий мир ліпший за добру сварку», а результат поведінки описується формулою «поразка — поразка» (частково власна поразка — частково поразка опонента), бо повністю не задовольняються інтереси жодного з опонентів.

Співробітництво — тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті власних інтересів та інтересів опонента. Зміст такої поведінки описують приказки: «Одна голова добре, а дві ліпше», «Те, що добре для вас, те добре і для мене», а результат поведінки визначає формула «перемога — перемога» (власна перемога — перемога опонента).