Опис типів етнічної ідентичності

Типи ідентичності за різною якістю та рівнем прояву етнічної толерантності виділені на основі широкого діапазону шкали етноцентризму: розпочинаючи від "заперечення" ідентичності, якщо зафіксовано негативізм і нетерпимість до власної етнічної групи, до національного фанатизму - апофеозу нетерпимості та крайньо­го негативізму по відношенню до інших етнічних груп.

Типи етнічної ідентичності:

1. Етнонігілізм – одна з форм гіпоідентичності, яка за своєю сутністю є відходом від власної етнічної групи і пошуком стійких соціально-психологічних ніш не за етнічним критерієм.

2. Етнічна індиферентність – відсутність меж етнічної ідентич­ності, що виявляється у невизначеності етнічної належності, не­актуальності етнічності.

3. Норма (позитивна етнічна ідентичність) – поєднання позитивного ставлення до власного народу з позитивним ставленням до інших народів. В поліетнічному суспільстві позитивна етнічна ідентичність має характер норми і є властивою для більшості людей. Така ідентичність надає оптимального балансу толерантнос­ті по відношенню до власної та інших етнічних груп, що дозво­ляє розглядати її як значущу умову самостійності та стабільності етнічної групи, з одного боку, та як умову мирної міжкультурної взаємодії у поліетнічному світі, з іншого боку.

4. Етноегоїзм може виявлятися у безневинній формі, на вер­бальному рівні, як результат сприймання інших етносів за до­помогою конструкту "мій народ". Однак цей тип етнічної іден­тичності може супроводжуватися напруженням і роздратуванням у спілкуванні з представниками інших етнічних груп або визна­нням права власного народу вирішувати свої проблеми за "чу­жий" рахунок.

5. Етноізоляціонізм – впевненістьу перевагах свого народу над іншими, у потребі "очищення" національної культури; негативне
ставлення до міжетнічних шлюбів, ксенофобія.

6. Етнофанатизм – готовність вдаватися до будь-яких дій для за­хисту так чи інакше витлумачених етнічних інтересів, аж до етніч­них "чисток". Відмова іншим народам у праві користування при­родними ресурсами і соціальними привілеями, визнання пріори­тету етнічних прав народу над правами людини, виправдовування будь-яких жертв у боротьбі за благополуччя свого народу.

 

Методика дослідження етнічної

Маргінальності українців

(С.Козачук, А.Рашко)

Методика призначена для дослідження психологічних аспектів етнічної маргінальності українців, в основу якої покладено розуміння етнічної маргінальності як установки. Відповідно до цього методика містить 20 суджень, з якими досліджуваний має погодитися чи не погодитися. Судження поділяються на три блоки, що відображають три компоненти етнічної маргінальності особистості - когнітивний, емоційно-мотиваційний та поведінковий.

Текст опитувальника

№ з/п	Ви …	Погоджуюсь	Скоріш погоджуюсь	У чомусь погоджуюсь, а в чомусь – ні	Скоріш не погоджуюсь	Не погоджуюсь
1.	Залюбки спілкуєтесь із представниками різних національностей і культур.
2.	Добре знаєте історію і культуру українського народу.
3.	Вдосконалюєте знання української мови.
4.	Бажаєте вивчати мову і традиції інших народів.
5.	Вас цікавить нова інформація, яка пов’язана з українським народом - його історією та сучасністю.
6.	Надаєте перевагу українській літературі.
7.	Відчуваєте гордість за власний народ.
8.	Ваші життєві цінності і пріоритети пов’язані з національними і узгоджуються з ними.
9.	Часто відчуваєте себе ізольованим від інших через Вашу національність.
10.	Відчуваєте духовну спорідненість з власним народом.
11.	Позиція шанованих представників українського народу впливає на Вашу думку і прийняття рішень.
12.	Вважаєте, що український народ здійснив вагомий внесок до світової культури,науки, мистецтва.
13.	Вважаєте, що українці загалом, скоріш, працьовиті, щирі і доброзичливі, аніж ліниві, лукаві та пихаті.
14.	Не надаєте перевагу жодній національній культурі, в тому числі й власній.
15.	Хотіли б мешкати в іншій країні з більш високим рівнем культури, економіки і соціальних стандартів.
	Часто критикуєте представників інших національностей.
17.	Пов’язуєте реалізацію життєвої мети з українським народом.
18.	Дотримуєтесь українських традицій та звичаїв.
19.	Спілкування з українцями Вас часто дратує.
20.	Прагнете, щоб Ваше майбутнє і майбутнє Ваших дітей було пов’язано з Українським народом.

Призначення. Розроблена методика придатна для індивідуальної та групової роботи зі старшокласниками та студентами. У роботі з учнями результати дослідження можуть бути враховані при складанні планів виховних заходів з метою формування позитивної етнічної ідентичності.

Обладнання, стимульний матеріал. Для одноразового обстеження однієї людини необхідно мати бланк анкети, що містить 20 суджень, ручку.

Інструкція. Шановний учаснику опитування! Останнім часом у суспільстві зростає інтерес до проблем національності, міжнаціональних стосунків, національної культури. Психологів цікавить Ваше ставлення до цих явищ суспільного життя. З цією метою Вам пропонується опитувальник, що містить 20 суджень і варіанти відповідей до них. Поміркуйте, наскільки Ваша власна позиція відповідає цим судженням. Визначте власну згоду чи незгоду з цими висловлюваннями, обираючи один варіант відповіді до кожного судження (поставте позначку у відповідному стовпчику таблиці). Ваші відповіді буде використано виключно в наукових цілях. Індивідуальні відповіді не розголошуватимуться. Щиро вдячні за співпрацю!

Процедура обстеження. Після того, як психолог переконається, що інструкція зрозуміла, досліджуваний починає виконувати завдання. Методика дозволяє індивідуальне та групове застосування. У випадку групового опитування кількість учасників не повинна перевищувати 15 осіб. Кожному досліджуваному потрібно надати окреме місце для роботи. Тривалість виконання завдання 10 – 15 хв. Якщо в процесі роботи у досліджуваного виникнуть запитання, психолог повинний дати роз’яснення.

Ключ до методики. Для визначення психологічних особливостей етнічної маргінальності необхідно підрахувати загальну суму балів з урахуванням того, що відповідь «погоджуюся» оцінюється у 1 бал; «скоріш погоджуюся» – 2 бали, «у чомусь погоджуюсь, а в чомусь – ні» – 3 бали, «скоріш не погоджуюся» – 4 бали; «не погоджуюся» – 5 балів. Методика також містить обернені судження (№ 9, 14, 15, 16, 19), за які бали нараховуються у зворотному порядку («погоджуюся» – 5 балів, «не погоджуюся» – 1 бал).

За набраною сумою балів визначається загальний рівень етнічної ідентичності ↔маргінальності: до 20 балів– стійка позитивна етнічна ідентичність, від 20 до 40 балів – нестійка етнічна ідентичність, від 40 до 60 балів – схильність до етнічної маргінальності, від 60 до 80 балів – етнічна маргінальність, від 80 до 100 балів – стійка етнічна маргінальність.

Методика також дозволяє визначити особливості окремих компонентів етнічної маргінальності особистості – когнітивного (судження № 2, 3, 4, 5, 6, 12), емоційно-мотиваційного (судження № 7, 8, 9, 10, 13, 17, 19, 20) та поведінкового (судження № 1, 11, 14, 15, 16, 18).

Наведені ознаки маргінальності як соціально-психологічного явища дозволяють краще зрозуміти такий різновид цього явища як етнічна маргінальність особистості. Етнопсихологічний словник характеризує маргінальну особистість як людину, що живе і свідомо бере участь у культурному житті і традиціях двох народів. Вона ніколи не може остаточно розірвати (навіть якщо буде надана така можливість) зі своїм минулим життям та його традиціями і ніколи не буде прийнятою до нового суспільства, у якому нині намагається знайти для себе місце. Це – людина на рубежі двох культур і двох суспільств, які ніколи повністю не співпадуть. Етнічну маргінальність визначають її як об’єктивно та суб’єктивно проміжний стан людини в системі етнічних відносин. Об’єктивна етнічна маргінальність є наслідком того, що особа від народження одночасно належить до двох етнічних груп. Найбільш часто перебувають у такому стані діти з національно-змішаних сімей. Водночас, у ситуацію етнічної маргінальності можуть потрапити представники національних меншин. Адже формування особистості, в тому числі й її етнічних та психологічних якостей, відбувається не тільки в сім’ї, але і в дитячих дошкільних закладах, школі, побутовому середовищі, через засоби масових комунікацій, що прищеплюють індивіду етнічні властивості культури того панівного етносу, в середовищі якого вона перебуває.

Об’єктивний етнічний маргінальний статус людини не завжди і не обов’язково призводить до суб’єктивної етнічної маргінальності, тобто до етнічної маргінальності самосвідомості особистості. На особистісному рівні вихід із ситуації, коли людина стоїть перед вибором власного варіанту етнічної самоідентифікації, може втілитися у різні форми. По-перше, людина може віддавати перевагу одному з етносів і самоідентифікуватися з ним (навіть з тим, до якого не належить жоден з батьків). По-друге, вона може проявити етнічний нігілізм і не відносити себе до жодного з етносів. І по-третє, людина може самоідентифікуватися з двома або навіть трьома етносами, мати подвійну, потрійну етнічну самосвідомість. Інакше кажучи, об’єктивна маргінальність на рівні особистісного самоусвідомлення може виявитися у вигляді однієї з чотирьох моделей. Перша – психологічна та моральна амбівалентність, «розірваність душі» між культурами, етносами, мовами; друга – самоідентифікація з одним із етносів; третя – усвідомлення себе космополітом; четверта – самоідентифікація себе з двома – трьома етносами. Отже, хоча об’єктивне положення людини в системі етнічних зв’язків відображається на її суб’єктивному стані, проте об’єктивний маргінальний статус не обов’язково призводить до внутрішньої, психологічної етнічної маргінальності. Остання виникає, тоді, коли цінності двох культур, до яких належить індивід, є несумісними, антагоністичними. Це призводить до внутрішнього конфлікту, відсутності власної стійкої системи цінностей та життєвих орієнтацій, втрати здатності розрізняти моральні та духовні опозиції.

Відірваність від коренів, невизначеність моральних та культурних засад робить етнічного маргінала особою з втраченою ідентичністю. До психологічних характеристик такої особистості належать невизначеність особистісних смислів, розмитість установок, внутрішня розколотість, амбівалентність, протиріччя між свідомим і несвідомим, неузгодженість між потребово-мотиваційними та інтелектуально-операційними засадами. До інших наслідків етнічної маргінальності нерідко належить нестабільність емоційної сфери, нездатність підкорити емоції волі та розуму, психологічна нестійкість, тривожність. Через те, що етнічно маргінальна особа відцуралася цінностей однієї культури, а інших не набула, її внутрішній світ стає хаотичним, невпорядкованим. Адже етнічний маргінал прагне жити в двох світах, але по-справжньому не живе в жодному з них. Як наслідок – відчуття неповноцінності, або ж, навпаки, комплекс зверхності, що нерідко призводить до агресивності, немотивованої жорстокості. Загубленому у світі маргіналові властиві пошуки опори, стабільності. Один з можливих шляхів набуття стабільності він вбачає у прилученні до авторитету. Втративши своє «я», він готовий злитися з чужим «я», яке видається йому сильним і значущим. Етнічно маргінальна людина сподівається хоча б таким чином означити свої суспільні координати, ухопитися за щось певне, чітке, зрозуміле.