Т е м а 7 .  Основи інтелектуальної власності в Україні

 

 

П л ан

 

 

1.  Поняття інтелектуальної власності.

 

 

2. Законодавча база інтелектуальної власності.

3.  Об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності.

 

 

3.1 Об'єкти права інтелектуальної власності.

 

 

3.2 Суб'єкти права інтелектуальної власності.

 

 

4. Набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності.

 

 

Набуття прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Набуття прав на засоби індивідуалізації товарів і послуг.

Правова охорона об’єктів авторського права і суміжних прав.

 

П о н я т т я інтелектуальної власності

 

 

З переходом від планової до ринкової економіки суттєво зросла роль ре- зультатів розумової (творчої) праці людини в економічному і соціальному роз- витку  суспільства,  до  яких  відносять:  винаходи,  корисні  моделі,  промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, твори літе- ратури, науки і мистецтва, інформаційні бази даних, комп'ютерні програми, те- хнічна документація, секрети виробництва тощо. Ці та інші результати розумо-

вої праці мають назву "об'єкти інтелектуальної власності", або "інтелектуальна власність". Інтелектуальна діяльність — це творча діяльність, а творчість — це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове,

що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю.

 

Після проголошення незалежності України суттєво змінилося відношення

до інтелектуальної власності. Якщо за радянських часів виключне право розпо- ряджатися інтелектуальною власністю належало державі, то  відтепер воно на- лежить, насамперед, творцю цієї власності. Ця важлива норма відтворена в ос- новному Законі − Конституції України, згідно якої: "Кожен має право володіти, користуватися  і розпоряджатися  своєю власністю,  результатами  своєї інтелек- туальної, творчої діяльності...".

 

Найбільш  важливою  характеристикою  власності  є  те,  що  власник  може використовувати її на свій розсуд і ніхто не має права законним чином викори-

стовувати  цю власність без  його  дозволу.  Зрозуміло,  власник може  дозволити

іншим користуватися його власністю, але на законних підставах. Використання

ж власності без дозволу її власника є незаконним.

 

Інтелектуальна  власність  має  подвійну  природу.  З  одного  боку,  творець (автор)  об'єкта  інтелектуальної  власності  має  виняткову  можливість  розпоря- джатися  цим  результатом  на  свій  розсуд,  а  також  передавати  це  право  іншим особам, тобто воно подібне з правом  власності на матеріальні об'єкти (майно- вим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом існує деяке духовне пра-

во творця на результат своєї творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має одночасно сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не мо- жуть  відчужуватися  від  їхнього  власника  в  силу  їхньої  природи  та  майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне

від творця і ніколи не може бути передане іншій особі. Майнові і особисті (не- майнові)  права  на  результат  творчої  діяльності  взаємозалежні  і  найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права — найваж- ливіша особливість інтелектуальної власності.

 

Іншою особливістю об'єктів  інтелектуальної власності є  те,  що  права  на них  обмежені в часі. Наприклад, типовий термін охорони винаходу — 20 років. Охорона  майнових  прав  на  об'єкти  авторського  права  в  Україні  діє  протягом всього  життя  автора  і додатково  70  років  після  його  смерті.  Але  особисті не- майнові права автора охороняються безстроково.