Пр е з ид е н т України: конституційний статус та повноваження

Президент України є главою держави. Глава держави – це особа, яка фо- рмально  займає  найвищу  сходинку  в  державній  ієрархії  і  здійснює  верховне представництво держави у внутрішньо - та зовнішньополітичних відносинах.

Конституційний  статус  Президента  країни  визначається  ст.  102-112  роз- ділу V Конституції України. Як глава держави, він виступає гарантом:

1) державного суверенітету;

2) територіальної цілісності України;

3) додержання Конституції України;

 

4) прав і свобод людини і громадянина.

 

Ос новними внутрідержавними повноваженнями Президента України є:

· призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України  відповідно  до  статті  156  цієї  Конституції,  проголо- шує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

· призначає  позачергові  вибори  до  Верховної  Ради  України  у строки, встановлені Конституцією;

· припиняє  повноваження  Верховної Ради  України,  якщо  про- тягом  тридцяти  днів  однієї чергової сесії пленарні засідання

не можуть розпочатися;

· призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр- міністра  України;  припиняє  повноваження  Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

· призначає  за  поданням  Прем'єр-міністра  України  членів  Ка- бінету  Міністрів України,  керівників  інших  центральних ор- ганів  виконавчої  влади,  а також  голів  місцевих  державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

· призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Гене- рального прокурора України та звільняє його з посади;

· призначає половину складу Ради Національного банку Украї- ни;

· призначає третину складу Конституційного Суду України;

 

· здійснює інші повноваження, визначені Конституцією Украї- ни.

Ос новні зовнішньополітичні  повноваження  Президента:

· представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

· приймає рішення про визнання іноземних держав;

· призначає  та  звільняє  глав  дипломатичних  представництв  України  в інших державах і при міжнародних організаціях.

 

 

Кабінет Міністрів України

 

 

Вищим  органом  у системі органів виконавчої влади  в Україні є  Кабінет Міністрів України. Він очолює систему органів виконавчої влади і здійснює ви- конавчу владу, спрямовує та координує діяльність цих органів, усуває виявлені порушення.

Відповідно до ст. 133 Конституції України Кабінет Міністрів у своїй дія- льності керується Конституцією і законами України, актами Президента Украї-

ни. Він є відповідальним перед Президентом України та підконтрольним і підз- вітним Верховній Раді України в межах передбачених Конституцією.

Конституційні  засади  організації  та  діяльності  Кабінету  Міністрів,  його місце у системі розподілу влад і у системі органів виконавчої влади дозволяють характеризувати його як уряд України. Під урядом розуміють колегіальний ор-

ган загальної компетенції, який здійснює керівництво  виконавчою  і розпоряд- чою діяльністю в державі.

 

 

За Конституцією України, до повноважень Кабінету Міністрів належать:

 

· забезпечення  державного  суверенітету  та  економічної самостійності Украї-

ни,  здійснення  внутрішньої  та  зовнішньої  політики  держави,  виконання

Конституції України, законів та інших нормативних актів;

· вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

· забезпечення проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної  та податкової політики; розробка і здійснення загальнодержавної програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни;

· забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;

· здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

· розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення ви- конання цього Закону та подача Верховній Раді звіту про його виконання;

· здійснення  заходів  щодо  забезпечення  оборонної здатності та  національної

безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

· організація зовнішньої діяльності та митної справи;

 

· спрямування  і  координація роботи  міністерств,  інших  органів  виконавчої влади.