Лекція №10. Регуляція серцевої діяльності і тиск крові.

Нервова регуляція діяльності серця. Роботи Павлова про регуляцію серцевої діяльності.

Серце володіє подвійною іннервацією (симпатична і парасимпатична).

В 1845 р. брати Вебер подразнюючи блукаючі нерви, встановили, що вони гальмують роботу серця. Брати Ціон, подразнюючи симпатичні нерви, встановили, що вони стимулюють роботу серця. Павлов подразнював окремі гілочки блукаючих нервів і встановив, що існують такі, які не сповільнюють ритм, а тільки послаблюють силу скорочення. Він встановив, що в стовбурах симпатичних нервів були встановлені такі гілочки, подразнення яких збільшувало силу скорочень, а частоту залишало незмінною. Ці нервові гілочки (волокна) Павлов назвав трофічними. Ці нерви регулюють обмін речовин у серцевому м'язі і тому підсилюють або послаблюють його скорочення. Разом з тим, трофічні нерви змінюють збудливість і провідність збудження по серцевому м'язу. Так симпатичні нерви підвищували збудливість і покращували провідність, а блукаючі нерви діяли навпаки.

Тонус ядер блукаючих нервів завжди вищий ніж симпатичних, але під час фізичних навантажень навпаки збільшується тонус симпатичних нервів. Тонус цих нервів може змінюватись під впливом імпульсів, що надходять з різних органів і рефлексогенних зон. Наприклад, подразнення кишечника може призводить до уповільнення роботи серця. Тиск на очні яблука також призводить до сповільнення роботи серця. Рефлексогенні зони, що змінюють тонус ядер блукаючих і симпатичних нервів знаходиться в дузі аорти і каротидних синусах. У цих зонах є баро- і хеморецептори, чутливі до змін тиску, вмісту кисню СО₂, іонів Н⁺. При підвищенні тиску крові в дузі аорти збуджуються барорецептори і надсилають імпульси по нерву-депресору в довгастий мозок, де знаходяться ядра блукаючих нервів. Внаслідок цього тонус цих ядер підвищується і серцева діяльність послаблюється, тиск знижується до норми.

Рефлекторна саморегуляція може здійснюватись за рахунок периферичних рефлексів, рефлекторна дуга яких замикається на інтрамуральних гангліях. Рефлекторна дуга складних тендорецепторів розміщена на волокнах міокарду та коронарних судинах. Далі по аферентних волокнах йде до вставних нейронів серцевих гангліїв і по еферентним нейронам на гладенькі м'язи судин серця.

Периферичні рефлекси забезпечують координовану роботу шлуночків, залежно від функціонального стану передсердь.

Рефлекторну роботу серця здійснює гіпоталамус в залежності від інтенсивності обміну речовин, температурного режиму, осмотичного тиску крові і емоцій. Вищий центр регуляції знаходиться в корі головного мозку. Отже, центри що регулюють серцеву діяльність знаходяться на різних рівнях ЦНС.

1 – інтрамуральні ганглії;

2 – спинний мозок – довгастий мозок – гіпоталамус – кора великих півкуль.

 

Гуморальна регуляція роботи серця.

Здійснюється безпосередньо на гладенькі м'язи судин, а також на судинно-руховий центр.

Катехоламіни – адреналін, норадреналін, сим патин – звужують судини.

Вазопресин – синтезується в гіпоталамусі.

Брадікінін – сповільнює роботу серця, розширює просвіт судин.

Каллікреїн – розширює просвіт судин.

Ренін – синтезується в нирках, звужує судини.

Ацетилхолін і гістамін – розширює просвіт судин.

Серотонін – синтезується в головному мозку та клітинами крові тромбоцитами, звужує місцево судини при кровотечах.

Іони Са – стимулюють серцеву діяльність, діючі на усі 4 боки (частоту, силу, провідність і збудливість)

Іони К – навпаки пригнічують серцеву діяльність.

Робота серця змінюється в залежності від вмісту в крові О₂, СО₂, іонів Н. Присутність в крові вітамінів групи В, ферментів, АТФ також впливають на роботу серця.