Фактори, що впливають на кількість еритроцитів та гемоглобіну:

І. Збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну відбувається:

1. при фізичних навантаженнях;

2. при зниженні кількості води в організмі;

3. при зміні емоційного стану;

ІІ. Зменшення кількості еритроцитів та гемоглобіну:

1. при анеміях;

2. при втратах крові;

3. при порушеннях еритропоезу.

 

Значення еритроцитів:

1. транспортують гази;

2. беруть участь в створенні імунного захисту;

3. транспортують поживні речовини;

4. адсорбують на свою поверхню отрути токсичних речовин.

 

Швидкість осідання еритроцитів.

У різних тварин по різному:

У коней ШОЕ = 64 мм/ год.

У ВРХ = 0,5 мм/ год.

Це залежить від властивостей плазми крові, її густини. В нормі еритроцити осідають під впливом власної маси, а при патології їх осідання прискорюється тому, що в крові збільшується фракція білків глобулінів. Вони несуть “+” заряди і адсорбуються на поверхні еритроцитів із зміною заряду еритроцитів на “+”. Як наслідок в крові утворюються як “+” так і “–“ заряджені еритроцити, вони склеюються між собою і тому швидше осідають.

 

Регуляція складу крові.

За рахунок зовнішніх і внутрішніх факторів організму і нервової системи.

Антианемічний фактор – він утворюється в організмі при наявності вітаміну В₁₂ і амінопептидази, яка синтезується слизовою шлунка – впливає на дозрівання еритроцитів; блукаючі нерви – підвищують рівень еозинофілів в крові, симпатичні нерви – групу гранулоцитів.

 

Лекція №8. Захисні функції крові та групи крові.

Лейкоцити, їх види і функції.

Лейкоцити – білі кров’яні тільця з ядрами, не містять гемоглобін. У людини в 1 мм³ 4-10 тисяч лейкоцитів. Кількість може значно варіювати в залежності від часу доби, функціонального стану організму.

Лейкоцитоз – стан організму, коли кількість лейкоцитів збільшується. Спостерігається при запальних процесах, лейкозах.

Лейкопенія – зменшення лейкоцитів.

Лейкоцити за морфологічними особливостями поділяються на 2 групи:

І. Гранулоцити:

– еозинофіли – мають крупну зернистість рожево-червоного кольору, нейтралізують яди і токсини білкового походження, тому їх кількість може збільшуватись при наявності чужорідного білка. Кількість – 7% від кількості лейкоцитів.

– базофіли – мають зернистість фіолетово-синього кольору. Синтезують гістамін, гепарин, герудин. Кількість – 0,5-1%.

– нейтрофіли – бувають юні, паличкоядерні, сигментоядерні, мають в цитоплазмі зернистість світло-фіолетового кольору, відносяться до системи мікрофагів; беруть участь в регуляції просвіту судині запуску таких процесів як запалення, біль, зсідання крові. Їх кількість значна – 60%.

ІІ. Агранулоцити:

– лімфоцити – мають велике ядро і незначну кількість цитоплазми, виконують важливу функцію: беруть участь в утворенні імунного захисту: синтез антитіл на певний антиген. Поділяються на: Т-лімфоцити (їх дозрівання і синтез відбувається в тимусі), В-лімфоцити (бурсозалежні, дозрівають і диференціюються в фейєрових бляшках кишечника, утворюють антитіла), нульові клітини (з них можуть утворюватись допоміжні клітини).

– моноцити – мають велике ядро і велику кількість цитоплазми. Функція: фагоцитоз, відносяться до системи макрофагів, також беруть участь в створенні імунної відповіді.

Фагоцитоз здійснюється за рахунок моноцитів і нейтрофілів. Суть явища полягає в тому, що моноцити і нейтрофіли можуть проходити через стінку капілярів і амебоподібно рухатись за рахунок “+” хемотаксису в сторону, де є відмерлі клітини. Потім вони втягують ці клітини в себе і за рахунок ферментів їх перетравлюють.

Лейкоцитарна формула – процентне співвідношення різних видів лейкоцитів.

 

Тромбоцити та їх значення.

Тромбоцити – це кров’яні клітини округлої форми, утворюються в червоному кістковому мозку при розпаді мегакаріоцитів – можуть існувати 3-5 діб, потім руйнуються. Тромбоцити при розпаді стикаються з шорохуватим краєм рани (пошкодженою судиною), повітрям – склеюються (утворюють первинний тромб), потім розпадаються з утворенням серотоніну, який звужує судину. Тромбокінази – фактори, що впливають на процес зсідання крові.

В плазмі крові є білки: альбуміни, глобуліни, та фібриноген; а також фактори білкового походження. Значення білків крові:

– забезпечують густину крові і тим самим підтримують артеріальний тиск крові;

– забезпечують онкотичним тиск;

– складають резерв для синтезу тканинного білка;

– виконують буферну функцію;

– приймають участь у зсіданні крові (фібриноген);

– беруть участь у створенні імунітету.

Сироватка крові – плазма крові позбавлена білка фібриногену.

 

Процес зсідання крові.

Це складний ферментний процес в якому беруть участь 13 факторів крові. Проходить в 3 фази:

І. Відбувається кров’яний та тканий тромбопластин – він утворюється за рахунок тромбокінази та білків крові: антигемофілічний глобулін, акселератор глобулін, проконвертина і іонів Са.

ІІ. Під дією тромбопластина неактивний фермент печінки протромбін перетворюється в активний тромбін.

ІІІ. Розчинний білок крові фібриноген під впливом тромбіну переходить в нерозчинну формулу – фібрин. Нитки фібрину на пошкодженій частині судини створюють сітку, в яку потрапляють форменні елементи крові і утворюється тромб (кров’яний згусток) – закупорює просвіт судини. Потім відбувається ретракція згустку крові – виходить рідка частина і подальше розсмоктування.