Тема 1 Предмет, методи та задачі курсу « Стратегія підприємства»

Предметом стратегії підприємства є дія, за допомогою якої менеджери здійснюють довгострокове керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності і реалізують їх в стратегічних планах.

Суб’єктами стратегічних дій є менеджери,які здійснюють керівництво підприємством, як відкритої системи в ринкових умовах, враховуючи зовнішні та внутрішні умови які постійно змінюються та розвиваються.

Наука «Стратегія підприємства» вивчає наукові основи, принципи, методі прийняття рішення з питання довгострокового керівництва підприємством.

Важливим є методологія вивчання курсу, яка має відповідати процесу пізнання істини: від живого споглядання до абстрактного мислення і від цього до практики. Тому відокремлюють – емпіричну, теоретичну та практичну сторони вивчання курсу. Емпірична сторона – здійснення збиральної та описової функції. Теоретична сторона – процес пізнання нових понять, термінів, аналіз істинних та створювання нових теорій, прогнозування розвитку процесів і явищ. Прикладна сторона – опрацьовуються практичні рекомендації.

Теоретичною базою для вивчення дисципліни «Стратегія підприємства» є загальноекономічна теорія і політична економія.

Задачею курсу «Стратегія підприємства» є визначення необхідності керувати підприємством по-новому, стратегічно мислити, розробляти стратегії та економічно обґрунтовувати свої управлінські дії.

 

 

Тема 2 Стратегічне управління сутність та передумови виникнення

А) Зміна завдань управління підприємства

Б) Розмаїття підприємств

В) Необхідність формування стратегічного мислення менеджера

Г) Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємств. Стратегічне управління (загальна схема)

Д) Стратегія – ключовий елемент стратегічного управління

А) Зміна завдань управління підприємства

Страт-е управління з'явилося шляхом еволюційного розвитку зі стратегічного планування, що складає його сутнісну основу. Воно викликає усе більший інтерес у фірм, що стикаються з труднощами в здійсненні принципово нових стратегій.

Страт-е управління представляє процес, що визначає послідовність дій організації по розробці і реалізації стратегії. Він включає постановку цілей, вироблення стратегії, визначення необхідних ресурсів і підтримку взаємовідносин із зовнішнім серед-щем, що дозволяють організації досягати поставлених цілей.

Дії організацій і їхніх керівників не можуть зводитися до простого реагування на зміни, що відбуваються. Усе ширше визнається необхідність свідомого управління змінами на основі науково обґрунтованої процедури їхнього передбачення, регулювання, пристосування до цілей організації, до змінних зовнішних умов. Очевидно, що сама організація повинна адекватно реагувати на зміни в зовнішнім середовищі.

Сучасним інструментом управління розвитком організації в умовах наростаючих змін у зовнішнім середовищі і зв'язаної з цим невизначеності є методологія стратегічного управління.

Практика показує, що ті організації, що здійснюють комплексне страт-е планування і управління, працюють більш успішно і дістають прибуток значно вище середньої по галузі.

Виникнення і практичне використання методології стратегічного управління викликані об'єктивними причинами, що випливають з характеру змін, у першу чергу в зовнішнім середовищі організації.

Суть стратегічного управління полягає у тому, що, з одного боку, існує чітко організоване комплексна страт-е планування, з іншого боку – структура управління організацією відповідає "формальному" стратегічному плануванню і побудована так, щоб забезпечити вироблення довгострокової стратегії для досягнення її цілей і створення управлінських механізмів реалізації цієї стратегії через систему планів.

Виділяють два основних кінцевих продукти стратегічного управління. Один з них – потенціал організації, що забезпечує досягнення цілей у майбутньому. Іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є внутрішня структура й організаційні зміни, що забезпечують чутливість організації до змін у зовнішньому середовищі. B підприємницької організації це припускає наявність здатності вчасно знайти і правильно витлумачити зовнішні зміни, а також керувати відповідними адекватними діями, що припускають наявність стратегічних можливостей для розробки, іспитів і впровадження нових товарів і послуг, технологій, організаційних змін. Таким чином, діяльність по стратегічному управлінню спрямована на забезпечення стратегічної позиції, що повинна забезпечити тривалу життєздатність організації в умовах, що змінюються.

Б)Розмаїття підприємств.

Кожне підприємство має певні особливості, які відрізняють одне підприємство від іншого. Однак кожне підприємство має загальні риси. До них відносяться:

- Використання основних елементів виробництва(предмета, засоби праці та праця) і основних функцій управління;

- Змінність окремих параметрів і системи загалом упродовж періоду існування;

- Здатність до формування власної поведінки, унікальність, непередбачуваність в конкретній ситуації;

- Здатність адаптуватися до змін у середовище, встановлювати ефективні зв’язки;

- Здатність до проти водії тенденціям які можуть зруйнувати систему;

- Властивість змінювати структуру на власний розсуд;

Особливості підприємств залежить від таких факторів:

- Основної продукції чи послуг;

- Основної ланки виробництва;

- Основної технології по виробництву продукції(виробництво хімічних речовин з нафти, газу та інші)

- Основної групи споживачів;

- Ступеню задоволення потреб споживача в продукції(комплексне обладнання для кухні)

- Масштабу діяльності в галузі: охоплення всього виробничої,технологічного комплексу від заготовки сировини до виготовлення кінцевої продукції, або спеціалізація на одному етапі у виробничому ланцюгу(виготовлення пряжи, збирання готової продукції з комплектуючих);

- Ступеня диверсифікації підприємства використання основної сировини, технології, каналів розподілу чи збуту, обслуговування одної(чи різних) груп споживачів;

- Ступеня орієнтації підприємства на досягнення високих фінансових результатів діяльності, відмови від орієнтації на будь який один вид діяльності, інтенсифікація і операцій з активами.

Така орієнтація є наслідком конгломератної диверсифікації, де різні програмами діяльності пов’язані через фінансово-економічні показники. Відмінності підприємств можна описати сотнями параметрів.

Найсутєвими серед них є:

Юридичний статус і форма власності(приватні індивідуальні; товариства, об’єднання (асоціації,концерни,консорціуми),державні, муніципальні, спільні підприємства, акціонерні товариства. Це суттєво впливає на особливості функціонування підприємства, механізм прийняття рішень, котра впливає на систему стратегічного управління.

Галузева приналежність і профіль підприємства визначаються продукцією що виробляється, або послугам що надаються.

Структура галузей на підприємствах змінюються, особливості функціонування підприємств будуть різними. Розмаїття ринків, що їх обслуговує, рівень їх особливостей. Це головний зовнішній фактор, що впливає на формування специфічних ознак підприємства. Характеристика ринку – це місткість, рівень сегментації, динаміка розвитку(скорочення) характеристика попиту, а також кількість підприємств які існують на ринку.

Розміри підприємств і виробничій потенціал, що характеризують галузеву приналежність. Розміри – великі, середні, малі. Проблема визначення розміру підприємства досить складна. Немає 2 однакових підприємств, навіть однієї галузі.

Розмаїття підприємств дозволяє створювати індивідуальну соціально-економічну систему, не схожу на іншу, створювати умови для реалізації різноманітних стратегій діяльності підприємств в умовах ринку.

В) Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів

Зарубіжні  теорії менеджменту за останні 30 років пройшли складний шлях. На якому виникали та відмирали різні концепції в розумінні сутності ролі менеджменту в розвитку окремих підприємств. Керівництво та персонал усвідомлює власну відповідальність за довгострокове існування та розвиток підприємства, забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

Стратегічне мислення персоналу реалізується на стратегічному рівні підприємства.

Стратегічний рівень підприємства – це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях та діях.