Тактичні завдання навчального закладу у виховному процесі

Нинішній вибух насилля й екстремізму в молодіжному середовищі пояснюється тією педагогікою словесної вимогливості, яка зросла на тлі словесного лицемірства і призвела до ізоляції частими підлітків від дорослих. Коли дорослі не в змозі показати моральний приклад, приклад пошуку істини, вони змінюють його різноманітними вольовими прийомами, наказами і нотаціями. Перед вихователем завжди стоїть альтернатива – або співпраця і виховання, або боротьба з дітьми: іншого немає.

Першим тактичним завданням школи слід назвати виховання Громадянина своєї держави. Кожна соціальна формація покладає на виховання певні функції. І суспільство, яке хоче бути демократичним і гуманним, чекає від своєї системи виховання відповідного впливу на підростаюче покоління. Система виховання в Україні повинна не лише закликати до високої мета, а й бути демократичною й гуманною.

Демократизм і гуманізм складаються з багатьох вельми різних компонентів, головними серед яких є взаємини між суб’єктами у виховній системі, їх психологічний комфорт. Доброзичливість, повага, зацікавленість у взаємостосунках між педагогами, учнями, батьками – це те, без чого гуманізм неможливий. Демократизм же виявляється насамперед у стилі й методах керівництва виховною системою. Він є антиподом авторитаризму.

Важливим у вихованні громадянина є необхідність формування політичної культури. У нашому надто політизованому суспільстві існує безліч нових соціально-політичних інститутів: парламент, президентство, багатопартійність, опозиція тощо, І треба навчитися жити в таких умовах, уміти користуватися своїми громадсько-політичними правами, мати власне право вибору. Тому виховання політичної культури має велике значення.

Друге тактичне завдання національної педагогічної системи – трудове виховання, яке передбачає формування любові і готовності до праці, відповідних творчо-професійних навичок. Сьогодні треба розвивати в молоді самостійність, творчість, діловитість, активність, підприємливість, високий професіоналізм в обраній справі.

Третє тактичне завдання – диференціація виховання. Помилкове уявлення про соціальну справедливість уже призвело до значних втрат. Діти народжуються різники. І не можна примушувати їх бути однаковими за допомогою уніфікованих засобів виховання і навчання. Це не гуманно й несправедливо.

Суспільним багатством будь-якої нації є обдаровані діти. Справжні гуманізм і демократизація виховної системи полягають у створенні спеціальних умов для роботи з ними.

Четверте тактичне завдання – забезпечення позитивної соціальної адаптації молоді. Механізм вирішення цього завдання — створення розгалуженої системи засобів соціальної адаптації, спрямованої на інтелектуальний, моральний, фізичний розвиток учнів. Зміст виховного процесу доповнюється позашкільною діяльністю, тим самим знижується стихійність соціального впливу на особистість учня.

П'яте тактичне завдання – сімейне виховання. Сім'я розглядається як головна умова реалізації нахилів і здібностей особистості, залучення її до культури.

Треба врахувати й те, що протягом десятиліть вихованням дітей займалася держава через свої установи – дитячі садки, школи, училища. А виховання дітей в сім'ї зводилося переважно до піклування на рівні харчування, забезпечення одягом, а також на рівні покарання. Серйозно питання про культуру спілкування між поколіннями, про престиж сімейних, родинних традицій у вихованні ставитись не могло.

Нам ще належить усвідомити ті глибинні деформації в психології людей, які стали наслідком відсутності достатнього материнського тепла, атмосфери сімейного щастя протягом багатьох десятиліть. На жаль, ми і сьогодні є свідками подібного становища сім'ї в суспільстві, зокрема сімейного виховання.

Не може створити належного духовного клімату і позашкільна сфера з її нестійким фундаментом економічної розрухи. Вільний ринок несе такі моральні рецидиви, як здирництво, крадіжки, хабарництво, організовану злочинність. Під прикриттям діловитості, підприємливості, нагромадження первинного капіталу для комерційної діяльності нерідко підноситься престиж крайнього егоїзму, виправдовується незаконність досягнення мети будь-яким шляхом, утверджується схиляння перед багатством, владою грошей, “красивим життям”, незалежно від того, якою ціною це досягнуте.

Отже, концепції національної школи України вимагають оновлення виховного процесу, істотних змін у діяльності класних керівників, вихователів, вчителів.

Виходячи з того, що в сучасних умовах загальною метою виховання повинно стати формування соціальної активності особистості, яка в своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими (честь, совість, людська гідність, соціальна справедливість) і культурно-національними (національна самосвідомість, працелюбність, добро творчість, волелюбність) цінностями, пріоритетними напрямами діяльності класних керівників можна вважати: впровадження нових педагогічних технологій гуманістичного виховання; виховання в умовах становлення національної школи як відкритої виховної системи, робота з сім'єю; виховання правосвідомості школярів, попередження негативних проявів у їх поведінці; фізичне загартування, пропаганда корового способу життя; здійснення соціального захисту учнів і охорони дитинства в нових економічних умовах; формування духовної Культури молоді на засадах національних традицій свого народу.