Загальні задачі та спрямування фізичного виховання школярів

Це питання ми частково вже розглядали при вивченні курсу "Теорія і методика фізичного виховання дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку". Наразі розглянемо його дещо з іншого боку – акцентуючи увагу на особливостях середнього та старшого шкільного віку – спочатку в єдиному цілому, а потім окремо, залежно від особливостей того чи іншого вікового періоду конкретно.

Функції фізичного виховання у навчально-виховній сфері після 5-6 класу значно розширюються, адже вдосконалюються фізичні, розумові, моральні якості особистості. В середніх, а ще більшою мірою в старших класах надзвичайної ваги набуває фізична і психологічна підготовка вже не лише до активного навчання, а й до наступної професійної діяльності в дорослому житті. Отже, фізичне виховання – надзвичайно важливий напрям діяльності як загальноосвітніх, так і спеціальних шкіл, надзвичайно важлива складова всієї системи виховання, навчання, освіти та оздоровлення підлітка, юнака чи дівчини.

Як ви вже знаєте, загальні задачі, що стоять перед фізичним вихованням школярів, прийнято поділяти на 3 основні групи: оздоровчі, освітні, виховні. Оздоровчі задачі ми можемо віднести до специфічних, основних, оскільки вони пов'язані безпосередньо з розвитком та зміцненням здоров'я, а освітні та виховні – до неспецифічних. Проте додатковими, допоміжними назвати їх також важко, адже досягнення кінцевої мети фізичного виховання передбачає забезпечення взаємозв'язку всіх складових комплексного виховання особистості. Тому при визначенні задач фізичного виховання має враховуватися не лише його специфіка, але й місце та функції в загальній системі освіти й виховання. Отже, всі групи задач тісно між собою пов'язані, в тому числі й ті, що стосуються формування певних знань чи виражають зв'язок фізичного виховання з іншими сторонами шкільного виховання.

Усі задачі підпорядковуються основній меті фізичного виховання у середньому та старшому шкільному віці – підвищити рівень фізичного стану та фізичної підготовленості, зміцнити здоров'я, підняти рівень працездатності, задовольнити потреби кожної особистості та суспільства в цілому у формуванні комплексно розвиненої людини, яка має стійку, адекватну життєву позицію.

Звичайно, основні задачі фізичного виховання в шкільні роки в різних літературних джерелах (підручниках, навчальних і методичних посібниках, програмах, документах офіційного характеру тощо) можуть бути сформульовані по-різному. Це вказує на широту їхнього змісту й різноманітність. Однак ми спробуємо коротко виразити їхній основний фундаментальний зміст.

Основні, оздоровчі задачі можна виразити через їхню загальну назву: це оздоровлення, тобто зміцнення здоров'я, наслідком чого буде передусім всебічний і гармонійний фізичний розвиток усіх систем організму та їхніх функцій (формування навичок правильної постави, розвиток різних груп м'язів, зміцнення нервової системи, подальша активізація обмінних процесів). Поняття оздоровлення включає в себе також підвищення загального рівня життєдіяльності, більш ефективне порівняно з молодшим шкільним віком загартування організму, підвищення його опірності несприятливим впливам зовнішнього середовища. Сюди можемо віднести забезпечення оптимального для школяра конкретного віку рівня фізичних якостей і фізичної працездатності.

Як ми вже розглядали, з загальних задач випливають конкретні, методичні задачі окремих процесів фізичного виховання, задачі, що ставляться безпосередньо при підготовці до уроків чи інших занять із фізичної культури. Крім того, методичні задачі також можуть мати свою градацію. Наведу наступний приклад.

Перед проведенням уроку з фізичної культури у 5 класі ми розробили наступні задачі, які можемо назвати загальними задачами уроку, а саме:

1) виконати комплекс вправ, що включає в себе ходьбу на носках, з поворотами й випадами, з застосуванням гімнастичної лавки;

2) досягти при цьому чіткої рівноваги і збереження красивої постави;

3) виконати вправи на лавиці з опусканням у стійку на коліна, знову ж таки зберігаючи красиву поставу;

4) розвивати динамічну силу м'язів черевного пресу для виконання різного роду вправ на гімнастичній стінці;

5) формулювати вміння контролювати свої дії та дії інших учнів.

Цей перелік, звичайно, може бути доповнений. Але, випливаючи з цих задач, необхідно поставити ще конкретні задачі уроку, які тією чи іншою мірою відповідатимуть його структурі і яким, у свою чергу, відповідатимуть певні методичні прийоми, а також певні інші вказівки, наприклад, щодо дозування навантажень на кожному з етапів або щодо застосування певних засобів. Ці задачі можемо сформулювати так:

1) формувати свідоме та відповідальне ставлення учнів до навчальної діяльності під час уроку;

2) перевіряти точність виконання випадів;

3) перевіряти точність виконання поворотів;

4) розвивати динамічну силу м'язів, що розгинають стопу;

5) розвивати статистичну силу м'язів зведення стопи;

6) при виконанні ходьби на носках домогтися повного розгинання ніг і тулуба;

7) стимулювати інтерес учнів до занять фізичними вправами, знімати надмірний емоційний рівень;

8) підвести підсумки навчальної діяльності учнів на уроці.

Переважна більшість цих задач, як бачимо, належить до оздоровчих.

Найбільш важливі освітні задачі зводяться до формування життєво важливих рухових умінь і навичок, збагачення рухового досвіду за рахунок оволодіння технікою вправ, що вимагають уміння свідомо регулювати зусилля у відповідності із заданими параметрами рухів, розвитку здібності керувати рухами власного тіла в ускладнених умовах, формування мотиваційних установок на фізичне самовдосконалення. Але найголовніше, особливо в старших класах, – постійно збагачувати знання школяра в галузі фізичної культури і спорту, водночас навчаючи прикладному застосуванню таких знань. Це сприятиме психофізичній підготовці до подальшої діяльності. Поряд зі спортивною інформацією буде корисно знайомити учнів з деякими питаннями основ теорії, методики, організації фізичного виховання. Наведу приклад.

Більшість із школярів вкладають у поняття фізичної культури і спорту зовсім не той смисл, як у теорії і методиці фізичного виховання. Під фізичною культурою вони розуміють суто заняття на уроках з фізичної культури у школі, а під спортом (якщо не брати до уваги професійний спорт) – більш-менш систематичні заняття фізичними вправами чи іншою діяльністю спортивної чи оздоровчої спрямованості в позаурочний час у рамках як організованих, так і самостійних форм занять. Науковий смисл цих понять вони навряд чи узнають і в батьків, оскільки більшість дорослого населення (відповідно до результатів опитувань) трактує поняття фізичної культури як порівняно примітивні, некваліфіковані заняття фізичними вправами, а спорт – як щось більш солідне, самостійне, професійне, те, що виходить за межі фізичної культури. Отже, в рамках освітніх задач фізичного виховання ви можете пояснити школяреві смисл цих понять. Фізична культура – це насамперед невід'ємна складова загальної людської культури, сукупність певних цінностей, а також способів їхнього виробництва та використання в межах оздоровлення людей, в межах розвитку їхніх фізичних здібностей. Фізична ж культура для окремого індивіда, для окремої особистості – це процес оволодіння знаннями, вміннями, навичками навчальної, оздоровчої, рекреаційної та іншої діяльності з метою подальшого їхнього використання в процесі самовдосконалення. Результат – такий рівень фізичного здоров'я, який людина може зберегти чи покращити завдяки власному бажанню, своїм знанням, здоровому образу життя, руховій активності й т. п. Натомість, спорт – це саморозвиток максимальних фізичних здібностей людини, який задовольняє потреби окремої групи (чи груп) людей у тому чи іншому аспекті (наприклад, фінансовому), а також видовищні запити. Спорт – також частина фізичної культури, але його результат – насамперед певні спортивні досягнення. Як бачимо, критерії розрізнення цих понять принципово інші.

Найбільш важлива виховна задача фізичного виховання – використання найрізноманітніших засобів і методів фізичного виховання для сприяння основам морального, естетичного, розумового виховання школярів середнього та старшого шкільного віку.