Соціально-педагогічне значення фізичного виховання

Загальне значення фізичного виховання школярів середнього та старшого шкільного віку зумовлене: 1) потребами кожної особистості в повноцінній реалізації своїх духовних, творчих, інтелектуальних та інших потенцій у соціумі; 2) потребами сучасного суспільства у підготовці здорового, всебічно та гармонійно розвиненого, працездатного молодого покоління, яке могло б адекватно виконувати свої соціальні функції.

Особливу актуальність ці функції набувають з огляду на те, що останніми десятиліттями неухильно погіршується здоров'я молодого покоління, падають показники фізичної підготовленості, що пов'язане з проблемами різного роду – екологічні процеси й катастрофи, демографічні проблеми, економічні й соціальні негаразди. Загалом усі ці проблеми ми можемо назвати соціальними: погіршення екології, соціально-економічний стан у державі, що викликає стан хронічного стресу у значної частини населення, низький культурний рівень суспільства, який нерідко зумовлює високий рівень захворюваності батьків, нераціональне харчування, погані побутові умови тощо. Все це – реалії українського повсякдення, що негативно впливають на здоров'я.

Якщо ми будемо розглядати значення фізичного виховання школярів у зв'язку з їхньою повсякденною діяльністю, то це значення буде зумовлене:

1) поступовою інтенсифікацією та зростаючою інтелектуалізацією навчальної праці, що викликане підвищенням науково-теоретичного рівня змісту навчальних предметів, введенням більшої кількості щорічних іспитів та єдиного державного тестування для вступу до вищих навчальних закладів – на тлі загального погіршення здоров'я; все це збільшує навантаження на організм, знижує рухову активність, викликає дефіцит м'язової діяльності, підвищує статичну напругу;

2) збільшенням кількості і тривалості таких занять і видів діяльності учнів у позаурочний час, які істотно обмежують або навіть унеможливлюють активні прояви рухових функцій (тривалий перегляд телепередач, тривалі заняття біля комп'ютеру тощо); значною мірою це пов'язано зі скороченням кількості спортивних та фізкультурно-оздоровчих гуртків, секцій, шкіл, спортивних залів і майданчиків, високими цінами на спортивний інвентар та обладнання й т. п.;

3) проникненням у побут (тут маємо на увазі переважно сільський) досягнень цивілізації, що призводить до дефіциту рухів сільських школярів, які раніше буди важливим (іноді чи не єдиним) засобом задоволення природних потреб у прояві рухової активності.

Усі зазначені процеси в підсумку призводять до статистичної перенапруги різних груп м'язів (особливо тих, що повинні забезпечувати збереження правильної постави), нерідко створюють емоційно-психологічну перенапругу, сприяють розумовій чи фізичній перевтомі. Це, звичайно, негативно впливає на фізичний розвиток і фізичну підготовленість учнів, стан їхнього здоров'я. А радикальним засобом психофізіологічної реабілітації організму виступає оптимізація загального та рухового режиму школярів за рахунок широкого застосування різноманітних форм занять фізичними вправами.

Повноцінне здійснення фізичного виховання школярів закладає підвалини для фізичного вдосконалення людини в наступні роки життя, що особливо важливо за сучасних соціальних умов. Організовані заняття фізичними вправами мають стати одним із дієвих засобів розв'язання питання зайнятості дітей, підлітків та юнаків у вільний час, слугувати попередженню певних антисуспільних проявів, які наразі мають місце.

Соціально-педагогічне значення цілеспрямованого використання засобів фізичної культури учнями середнього та старшого шкільного віку можу звести до таких основних пунктів:

· створення основи для гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я підлітків, юнаків і дівчат, їхньої фізкультурної освіти й виховання;

· накопичення передумов для успішного оволодіння трудовими та іншими спеціальними руховими діями, що в перспективі мають стати в пригоді при здійсненні будь-якої діяльності;

· свідоме впровадження елементів фізичної культури в побут за рахунок поступового залучення до спортивної діяльності;

· послідовне та неухильне підвищення моральної, естетичної, інтелектуальної культури сучасного підростаючого покоління.

Як я вже зазначала під час читання курсу "Теорія і методика фізичного виховання дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку", в більшості цивілізованих країн, у тому числі в Україні, склалася науково обґрунтована система фізичного виховання школярів різного віку, яка в цілому розрахована на прилучення до фізичної культури усього підростаючого покоління. Основу цієї системи складає обов'язковий курс фізичної культури, що здійснюється за єдиною державною програмою. Соціальне значення цього полягає в наступному: включення фізичного виховання в єдину систему навчально-виховної роботи сучасної загальноосвітньої школи як обов'язкову складову забезпечує кращу можливість взаємного використання засобів і методів усіх сторін системи комплексного виховання, тобто виховання фізичного, морального, естетичного, розумового.

Зазначена система має важливу для її соціально-педагогічного значення особливість: вона покликана забезпечити не епізодичне, хаотичне, неорганізоване, науково обґрунтоване фізичне виховання, а виховання таке, що буде планомірним і регулярним, постійно тривати на протязі багатьох років (до закінчення школи), буде добре організованим і будуватися на сучасних науково-методичних досягненнях. Вона покликана допомогти учневі досягти достатньо високих рівнів загальної фізичної підготовленості до будь-якої суспільної діяльності, а також базової професійно-прикладної та спортивної підготовленості. З іншого боку, вона має закласти підвалини для подальшого фізичного вдосконалення, зміцнення та збереження здоров'я на протязі всього життя.

Шкільне фізичне виховання повинно зробити свій вагомий внесок у розвиток особистості підлітка, юнака чи дівчини, адже в шкільному віці формуються світогляд і життєва позиція, моральне обличчя людини, її вольова цілеспрямованість, естетична й інтелектуальна культура.