Організація управлінського обліку на підприємстві.

Управлінський облік не регламентується й не регулюється державними органами. Він організується керівництвом підприємства на підставі загальних принципів, виходячи із внутрішніх потреб керівництва. Принципи й методи управлінського обліку розробляються міжнародними й національними професійними організаціями бухгалтерів, як наприклад Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), що має спеціальний комітет з фінансовому й управлінському обліку.

Не тільки в різних країнах, але й в одній країні компанії можуть застосовувати різні підходи до організації управлінського обліку. Для транснаціональних корпорацій типової є централізація фінансового обліку в головному офісі компанії й децентралізація управлінського обліку заради його наближення до місць виникнення витрат і прийняття рішень.

В Україні місце управлінського обліку в основному залежить від того, яку концепцію - американську або німецьку - використає підприємство. Підприємства з іноземними інвестиціями впроваджують систему, що пропонує інвестор.

На практиці, у більшості українських підприємств бухгалтерія займається головним чином традиційним обліком і здійсненням податкових розрахунків і наданням звітності зовнішнім користувачам.

Поза залежністю від підходу до організації управлінського обліку значна частина інформації про витрати формується в системі рахунків бухгалтерського обліку. Важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку. У різних країнах це питання вирішують по-різному. Існує 2 основних підходи до структури плану рахунків.

- Двоколовий принцип, тобто виділення 2-х автономних систем рахунків відповідно до мети фінансового й управлінського обліку;

- Інтегрований принцип, за яким рахунки управлінського обліку перетинаються з рахунками фінансового обліку у межах єдиної системи рахунків.

Перший підхід реалізований у плані рахунків 80 країн, зокрема, в більшості країн - членів ЄС(Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Іспанія).

Другий підхід характерний для підприємств країн так званої англосаксонської групи (США, Англія, Австралія, Канада).

Для країн англосаксонської групи властива відсутність твердого регулювання управлінського обліку з боку держави. Бухгалтерський облік у цих країнах є саморегульованою системою, тому що його правила, принципи й концепції розробляються й приймаються професійними організаціями облікових працівників. Результатом цього є відсутність єдиного національного плану рахунків. Системи рахунків вибираються компаніями цих країн самостійно, виходячи з масштабів і характеру їхньої діяльності. Таким чином, у цих країнах сформувалися й розвилися 3 основні системи рахунків:

1. Загальна система обліку.

2. Інтегрована система обліку.

3. Змішана система обліку.

1. Загальну систему обліку звичайно застосовують підприємства сфери послуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, що роблять однорідну пропорцію. Ця система ґрунтується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відбивають їхньої зміни. Наприкінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів на місцях їхнього зберігання й по її результатах визначають витрата відповідних запасів. Облік витрат підприємства ведуть по елементах, кількість і склад яких визначає саме підприємство. Доходи враховують по їхніх видах: від реалізації підприємства, від інвестицій у цінні папери й т.п.

Наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закривають шляхом списання їхній сальдо на рахунок "Прибутки та збитки", за даними який визначають фінансовий результат діяльності підприємства.

В Україні загальну форму обліку можуть використати тільки суб'єкти малого підприємництва. Такі підприємства ведуть облік витрат тільки по елементах (8 клас), які наприкінці року разом з доходами (7 клас) списують безпосередньо на 79 рахунок.

2. Інтегрована система обліку використається на більшості промислових підприємств США, Англії й т.д. Вона забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції і контроль витрат на їхнє виробництво. Це досягається завдяки включенню рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, у результаті чого вони перетинаються з рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів. В основу виділення рахунків для обліку витрат підприємства в інтегрованій системі обліку покладена функціональна ознака. Для цього застосовують рахунку "Виробництво", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут" і т.п. Прямі виробничі витрати відбивають безпосередньо на рахунку "Виробництво", непрямі накопичуються на окремому рахунку, а наприкінці звітного періоду списуються на рахунок "Виробництво" і розподіляються між об'єктами калькуляція.

Витрати підрозділів, що здійснюють невиробничі функції, не включають у виробничу собівартість підприємства. Ці витрати списують на рахунки фінансових результатів у тім звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Групування даних по статтях витрат, видам продукції, центрам відповідальності здійснюють завдяки відповідній організації аналітичного обліку в границях перерахованих вище рахунків.

В Україні інтегрована система обліку покладена в основу Плану рахунків і звітності про фінансові результати. Тому більшість українських підприємств (крім малих) застосовують саме цю систему.

3. Змішана система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового й виробничого обліку, які не перетинаються один з одним. У системі рахунків фінансового обліку відображають витрати по елементах, розрахунки з дебіторами й кредиторами, визначають загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Потім всі дані і документи передають у сектор виробничого обліку, де дані про витрати перегруповують по функціях і центрам відповідальності з виконанням посадової інструкції.

На підставі перегрупованих даних у системі рахунків похідного обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькуляція собівартості продукції й визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. Взаємозв'язок фінансового й виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків, які мають протилежна будова й відбивають один одного. Ця система не поширена.

В Україні застосування змішаної системи обліку в рамках існуючого Плану рахунків неможливо. Однак підприємства можуть застосовувати одночасно класи рахунків 8 й 9, що дає можливість системним шляхом одержати інформацію про витрати по елементах, а потім перегрупувати ці витрати по функціях, центрам відповідальності й інших ознак.