Виявлення й оцінка забруднених земель для землевпорядних

цілей.

 5. Зміст проекту землевпорядкування сільськогосподарських

  підприємств.

Література: Казьмір П. Г., Казьмір Л. П. Землевпорядне проектування: Регіональні особливості.: Курс лекцій. – Львів: ЛДАУ, 2007. – 57 с.

1. На території України розміщені потенційно небезпечні та ресурсомісткі виробництва, які зумовлюють значні екологічні порушення.

Основу економічного потенціалу України на початку 1996р. становили 9105 промислових підприємств, у тому числі 3008 підприємств важкої промисловості. Більша частина з них функціонуватиме ще десятки років, і, отже, справлятиме прямий і непрямий вплив на економіку населення, екологію й природу.

 Серед техногенних чинників, що негативно впливають на природне середовище, у тому числі і на земельні ресурси, багато нерекультивованих сховищ відходів, відстійників, полів фільтрації, хвостосховищ, шлаконаїромаджувачів. Наприклад, у Прикарпатському регіоні кар'єр Стебницького комбінату калійних солей займає 781 га, Яворівського ВО "Сірка" - 3696 га, Новороздільського ВО "Сірка" - 1933га, а їх хвостосховища нагромадили понад 20 млн. т відходів.

 

2. Коротка характеристика екологічно небезпечних об'єктів України

Атомні електростанції можуть бути екологічно небезпечні з надзвичайно важкими наслідками для життя і здоров'я людей, тваринного і рослинного світу, всього навколишнього середовища (катастрофа на Чорнобильській АЕС - 1986р.). На всіх АЕС обов'язковим є водопостачання зі ставків-охолоджувачів, куди потрапляють відходи, забруднювачі, хімічні елементи тощо.

Внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні, за даними М.І.Лавейкіна, забруднено понад 6,7 млн. га сільськогосподарських угідь (12% від загальної площі), з них до 1 Кі/км² - 5,6 млн. га, 1-5 Кі/км² - 1 млн. га, 5-15 Кі/км² - 100 тис. га і понад 15 Кі/км² - 27 тис. га. Зона відчуження загалом займає 58 тис. Га.

Найбільшими забруднювачами земель РФ є пестициди, відходи промисловості тощо. До особливо небезпечних забруднювачів відносяіь важкі метали: мідь, свинець, кадмій та інші.

Нафто-, продукте-, газо-, аміако- і хлоропроводн в Україні доволі розгалужені. Багато з них побудовані понад ЗО років тому, труби

спрацьовані, які можуть будь-коли розірватися і спричинити техногенне забруднення, викликати отруєння людей, тварин, пошкодження і знищення

рослин.

Нафтопродукти, що потрапляють у водойми, не тільки забруднюють їх, а й спричиняють зупинення водозаборів для населення та об'єктів народного господарства. Аварії на газо-, аміако- і хлоропроводах можуть викликати забруднення (отруєння) навколишнього середовища,

Підприємства, що викидають хлор, віднесені до екологічно небезпечних тому, що вони пов'язані зі збереженням особливо небезпечних отруйних речовин - хлору та ін.

Підприємства металургійної промисловості забруднюють атмосферу і водойми викидами і скиданням забруднених речовин. У повітря потрапляють окиси азоту, вуглецю, сірчаний ангідрид, пил та інші шкідливі речовини. Вода, що використовується для охолодження, забруднюється механічно завислими речовинами, розчинниками, гідроокисами кальцію, нафтопродуктами, сульфатами, хлоридами, вуглеводнями, аміаком, ціанідами, роданідами тощо.

Підприємства хімічної та нафтопереробної промисловості, пов'язані з виробництвом фосфору, фосфорної кислоти, добрив, кариїду кальцію, соди, бікарбонату кальцію, кислот та переробкою нафти, екологічно небезпечні, тому що забруднюють повітря хлором, хлористим воднем, вінілхлоридом, сірчаним ангідридом, сірководнем, оксидами азоту, аміаком, фосфором, сірковуглецем, оксидами азоту, аміаком, фосгеном, сірковуглецем, формальдегідом тощо.

Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства. До екологічно небезпечних об'єктів належать, як правило, очисні споруди великих міст, де не забезпечується ефективне очищення стічних вод і у водойми скидається значна кількість забруднювальних речовин: органічних, нафтопродуктів, азоту, амонію, нітратів, фосфору. Ці викиди можуть призвести до виходу з ладу водозаборів і завдати значних збитків екосистемі водойм.

Підприємства енергетики. До екологічно небезпечних віднесені основні ДРЕС і ТЕЦ, які інтенсивно забруднюють повітря сірчаним ангідридом, оксидами вуглецю й азоту, пилом, сажею тощо. Стічні води від ДРЕС і ТЕЦ можуть бути забруднені нафтопродуктами, завислими речовинами, солями тощо. Значної шкоди завдають природному середовищ}' теплові забруднення та залишкові відходи.

Гірничо-збагачувальні підприємства. Значна частина таких підприємств віднесена до категорії екологічно небезпечних, оскільки вони мають у своєму складі хвостосховища, що містять залізо, марганець, титан, уран тощо.

Підприємства вугільної промисловості віднесені до екологічно небезпечних через те, що вони мають накопичувачі, де відбувається відстій(механічна очистка) від домішок вод шахтного водовідведення, які мають високу мінералізацію, кислу реакцію та забруднені завислими речовинами.

Полігони твердих побутових відходів є екологічно небезпечними тому, що внаслідок фільтрації можуть бути значним осередком забруднення

підземних вод.

Весь цей перелік свідчить, про те, що планування використання земель єне тільки важливою екологічною проблемою, але й соціальною та

економічною.

Джерела забруднення території сільськогосподарського підприємства можуть бути природні і техногенні.

Природні джерела: вивітрювання гірських порід і мінералів, ерозійні

й дефляційні процеси.

Техногенні: повітряні викиди підприємств чорної та кольорової металургії, автомобільний транспорт, рідкі і тверді побутові відходи, пестициди, органічні й мінеральні добрива.

Забрудненню сприяють: відсутність господарських заходів, які передбачають утилізацію забруднених речовин, що концентруються в місцях зберігання нафтопродуктів, добрив, отрутохімікатів, неправильне використання гною на фермах.

 Вплив забруднення ґрунтового покриву на сільськогосподарське виробництво та агроландшафт:

зміни якісної характеристики грунту, включаючи родючість

грунту, які призводять до деградації;

послаблення й пригнічення росту й розвитку рослин;

забруднення рослинного покриву (продукції рослинництва);

пошкодження життєво важливих органів і функцій людей і

тварин.

Забруднення ґрунту міддю зменшує кількість обмінних катіонів, знижує водостійкість ґрунтових агрегатів, сприяє захворюванню тварин анемією і гепатитом.

Підвищений вміст марганцю у верхніх горизонтах ґрунту викликає у деяких видів рослин залізний хлороз, зморщування листкової пластинки, нерівномірний розподіл хлорофілу в листках, що призводить до зменшення врожайності рослин.

Високий вміст у ґрунті цинку знижує біологічну активність мікроорганізмів ґрунту, змінює фізико-хімічні властивості ґрунту, а надходячи через рослини в організм людини, пошкоджує дихальні органи, печінку й нирки. При змісті цинку в ґрунті до 40-60 мг на 1 кг ґрунту значно затримується ріст картоплі, сої, гречки тощо.

3. Вплив забруднення рослинного покриву на сільськогосподарське виробництво

Різні рослини по різному впливають на нагромадження різних хімічних елементів.

За рівнем нагромадження важких металів сільськогосподарські культури поділяють на 4 групи:

· дуже високий - салат, шпинат, цибуля (перо), кріп, селера, петрушка;

· високий – кормові трави, кукурудза (зелена маса), солома
зернових, огірки, помідори, кабачки;

· середній - буряки, морква, капуста, цибуля (ріпка),
топінамбур, редиска, картопля;

· низький - зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гороху,
вівса, бобів.

Зауважено, що найбільше важких металів нагромаджується в коренях, менше - у стеблах, ще менше - у листках і найменше - у зерні.

Поглинання важких металів рослинами з ґрунту оцінюється коефіцієнтом біологічного поглинання (КБП), який показує відношення вмісту металу в рослинах до його вмісту в ґрунті, мг/кг. Наприклад, КБП міді й нікелю в салаті зеленому - 1,31 та 1,05, щавлю - 0,58 і 0,78, вівсі -0,74 і 0,42, тимофіївці - 0,52 і 0,24.

Найбільше міді поглинають картопля, морква, гречка.

Вплив забруднення повітря на сільськогосподарське виробництво. Забруднення повітря відбувається в результаті господарської діяльності людини, коли в атмосферу потрапляє велика кількість забруднювальних речовин. Це, як правило, тверді частини свинцю, азбесту, сажі, завислі частинки (крапельки) вуглецю, сірчаної кислоти, газу тощо. Присутність у повітрі окисів сірки й азоту призводить до кислих дощів, які порушують нормальний ріст і розвиток рослин, сприяють зміні хімічного складу ґрунту. У тих місцях, де вміст сірчаної кислоти в повітрі сягає 300 мкг/м³, листки, галки сосни та інші рослинні тканини виглядають побілілими; поступово вони набувають вигляду обгорілих і стають червоно-коричневими й опадають. Дуже чутливі до окису сірки фруктові дерева -яблуня, груша, а також люцерна та ячмінь.

Отже, повітряне середовище єосновним джерелом забруднення ґрунту й рослинності важкими металами.

Вплив забруднення води на сільськогосподарське виробництво. Вода - цінний природний ресурс, який має важливе значення в процесах обміну речовин, складає основу життя рослин, тварин і людини. Вона руйнує, розчиняє і транспортує різні неорганічні речовини, сприяє відкладанню осадових порід і створенню ґрунту.

Вода входить до складу організму людини, всіх рослин і тварин, для багатьох живих істот вона служить середовищем перебування.

Сільське господарство - найбільший споживач води. Так, у рослинництві, на богарних землях, на виробництво 1 кг зерна потрібно 750л води, картоплі - 1500л; для утримання однієї корови на добу потрібно 115л, а отримання однієї свиноматки з приплодом вимагає 234л води.

 

 

4. Виявлення й оцінка забруднених земель для землевпорядних цілей

Процес землевпорядкування господарств в умовах забруднення традиційний: підготовчі роботи, проектні роботи і реалізація проекту.

При визначенні забруднення території сільськогосподарського підприємства оцінюють: забруднення ґрунтового покриву, рослинності й основних продуктів рослинництва, води, повітря, продукції тваринництва.

Підготовчі роботи проводять як попередній етап та два етапи обстеження: рекогносцирувальне та завершальне.

На попередньому етапі збирають й оформляють матеріали, які характеризують природні й господарські особливості території, а саме:

- наявність і використання органічних добрив, місця і дози внесення
органічних добрив й отрутохімікатів;

- розміщення культур з підвищеною чутливістю до забруднення
навколишнього середовища (петрушки, селери, овочів);

- місця і види ураження рослинності і тварин різними хворобами, що
викликають забруднення території;

- зрошувані землі на території господарства.

Встановлюють ступінь забруднення водоохоронних зон та прибережних смуг водойм, вздовж автомагістралей та інших об'єктів забруднення території. Уточнюють місця розташування потенційних джерел забруднення території сільськогосподарського підприємства та прилеглих територій.

У результаті попереднього етапу робіт:

- встановлюють існуючі та потенційні джерела забруднення
території; виявляють зони можливого забруднення ґрунтового й рослинного
покриву, водного й повітряного середовищ;

- визначають можливі види забруднення в зонах;

- дають попередню оцінку площі й інтенсивності забруднення в
зонах;

- встановлюють ділянки ріллі, багаторічних насаджень і кормових
угідь з підвищеним забрудненням;

вибирають стратегію відбору проб і аналізують їх для наступного етапу обстеження.

Завданням рекогносцирувального етапу є виявлення забруднених територій, приблизне визначення ареалів їх розповсюдження, а також встановлення видів речовин забруднення, які підлягають кількісному визначенню на другому (завершальному) етапі обстеження.

Перший етап обстежень завершують складанням короткого звіту з оцінкою: необхідності конкретних видів робіт, обсягів і вартості робіт, вибору речовин-забруднювачів для детального аналізу, стратегії і пріоритетів другого, завершального етапу обстеження.

Завданнями завершального етапу обстеження є:

визначення кількісного вмісту забруднювальних речовин у ґрунті й рослинах, а за необхідності - в атмосфері і воді;

- встановлення категорій забруднення за кожним забруднювачем;

- складання картограм, в яких характеризується ступінь забруднення
кожним забруднювачем ґрунту й рослинності;

- складання експлікації забруднених територій;

- розробка висновків щодо існуючого забруднення території,
подальшого її використання та заходів щодо усунення негативного
впливу забруднення території, рекомендацій щодо її очистки та
використання.

Масштаб картографічного матеріалу, який використовується для складання схем, повинен відповідати масштабу проектування. При складанні схем використовують нормативи ступеня забруднення рослин і ґрунту.

Залежно від наявності інформації щодо забруднення території використовують різні оцінки забруднення:

- трирівневу, де виділяють зони: екологічного лиха, надзвичайної
екологічної ситуації і задовільної ситуації;

чотирирівневу, де виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення, високонебезпечного забруднення, помірно небезпечного та допустимого забруднення;

- п'ятирівневу, де виділяють зони: дуже високого ступеня
забруднення, яка відповідає зоні екологічного лиха, високого
(надзвичайна екологічна ситуація), середнього, низького і зону
відсутнього забруднення чи дуже низького.

При внутрішньогосподарському землевпорядкуванні використовують п'ятирівневу (п'ятибальну) шкалу оцінки.

Крім очевидних забруднювачів, вивчають забруднення елементами рухомих форм мінеральних добрив.

Завершується обстеження території підведенням підсумків і розробкою рекомендацій щодо знезараження та подальшого її використання.

5. Зміст проекту землевпорядкування сільськогосподарських підприємств

У районах з техногенно забрудненими територіями при землевпорядкуванні повинні використовуватися традиційні питання: розміщення населених пунктів, господарських дворів, магістральних доріг та інших лінійних елементів інженерної інфраструктури, організація видів і системи сівозмін, упорядкування території сівозмін, багаторічних насаджень, кормових угідь. Проте при складанні проекту землевпорядкування повинні виконуватися й деякі вимоги, а саме:

- розробити заходи щодо екологічно раціонального використання
земель з урахуванням даних про їх забруднення;
запроектувати заходи щодо очистки території земель, забруднених
важкими металами, пестицидами, радіонуклідами та іншими
речовинами;

- обґрунтувати систему використання сільськогосподарських угідь з
урахуванням екологічно безпечних технологій.

При розробці заходів слід усвідомити, що усунути негативний вплив забруднення території на сільськогосподарське виробництво можна, лише вибравши надійний спосіб використання забруднених земель, регулюванням співвідношення біогенних елементів у ґрунті, трансформацією забруднювачів, вибором шляхів міграції забруднень і способів санації продукції рослинництва, фітосанацією, переміщенням і видаленням забруднень, землюванням.

У зоні надзвичайної екологічної ситуації можуть припинятися діяльність підприємств, які негативно впливають на навколишнє середовище, обмежуватися діяльність окремого природокористування і проводитися оперативні заходи щодо відновлення природних ресурсів.

 

Контрольні питання

1. Назвати та охарактеризувати джерела забруднення території України.

2. Джерела техногенного забруднення.

3. Вплив забруднення на сільськогосподарське виробництво.

4. Зміст проекту землевпорядкування сільськогосподарських підприємств.